Реферат: А.С. Макаренко про шляхи формування дисципліни вихованців

В наш час дисципліна розглядається дещо з іншої сторони. Абсолютно чужа для нашого суспільства дисципліна, яка зводиться тільки до заборонних норм.

Дисципліна в наш час «стає не технічною, а обов'язково етичною категорією». Проте загальні положення Макаренка залишаються і до цього часу актуальними.

2. Основні шляхи виховання дисципліни

Коли після однієї з лекцій Макаренко поставили питання «Які основні шляхи виховання свідомої дисципліни?», він відповів гранично коротко: «Основний шлях виховання дисципліни — це весь виховний процес», а «головні засоби виховання — це хороший колектив педагогів і добре організований, єдиний колектив учнів»

Дисципліна створюється «всією системою виховання», зусиллями всього колективу і педагогів і самих вихованців і всіма методами, вживаними, в колективі , тому і потрібно під дисципліною розуміти «широкий, загальний результат всієї виховної роботи».

Дисципліна може бути вихована «тільки всією сумой правильних впливів, серед яких найвидніше місце повинні займати: широке політичне виховання, загальна освіта, книга, газета, праця, суспільна робота і навіть такі неначе другорядні речі, як гра, розвага, відпочинок» .

Розуміння дисципліни як підсумку виховної роботи витікає з розуміння її як явища політичного і етичного.

Розвиваючи свої погляди на виховання дисципліни, Макаренко приходить до висновку, що при визначених умовах вона є не тільки результатом, але одночасно і засобом виховання. У комуні імені Дзержинського «железная, строгая, крепкая» дисципліна, здатна привести до ідилії, стала зрештою багатющим засобом виховання. Але створити таку дисципліну не просто, для цього «потрібна велика творчість, потрібна душа... Це важка справа ще і тому, що тут успіхи досягаються дуже поволі, поступово, майже неможливо відмітити руху вперед. Тут потрібно уміти більше бачити попереду, треба уміти бачити більше того, що є сьогодні».

У створенні такої дисципліни не можна розраховувати на одні переконання і проповіді. Це означає ризикувати 50 відсотками успіху, розраховувати на результат надзвичайно слабкий. Виховання дисципліни за допомогою переконань і міркувань може звернутися тільки в нескінченні спори. «Проте, — говорив Антон Семенович, — я перший наполягаю, що наша дисципліна на відміну від старої дисципліни як явище етичне і політичне повинна супроводжуватися свідомістю, тобто повним розумінням того, що таке дисципліна і для чого вона потрібна»[1.82].

Одним із способів виховання свідомої дисципліни Макаренко вважав розкриття вихованцям, як він називав, «теорії моралі», тобто теорії радянської поведінки. При цьому він жалкував, що в наших школах немає предмету «теорія моралі», але був переконаний що будуть створені спеціальні розробки для проведення бесід на моральні теми. «Особисто мені, — писав Антон Семенович, — найзначнішої і вимагаючої термінової розробки представляється та група тим, яка стосується самопочуття громадянина нашої соціалістичної вітчизни... Це самопочуття нового громадянина: ось це відчуття нової епохи, нового суспільства, нової свободи, нового людства... кінець кінцем є той радянський патріотизм, який робить наш Союз таким упевнено сильним і упевнено щасливим» Макареико систематично проводив зі своїми вихованцями бесіди на моральні теми. Він прагнув перш за все показати їм політичне значення всіх теорем і аксіом дисципліни. Це він вважав першим пунктом морального теоретичного твердження. У наший радянській дійсності дуже багато найблискучіших прикладів для цього, указував Макаренко. «Найбільші досягнення, самі славні сторінки нашой історії пов'язані з прекрасним блиском дисципліни».

Не зводячи бесіди про дисципліну до якого б то не було моралізуванню, потрібно розкрити дітям найголовніші елементи логіки дисципліни.

Перш за все дисципліна — «форма нашого політичного і етичного благополуччя», вона повинна розглядатися колективом як необхідна умова його існування. Прямо, ясно і безумовно потрібно пояснити колективу мету дисципліни. Кожен учень повинен бути переконаний, що дисципліна — форма для якнайкращого досягнення мети колективу. Якщо чітко і обов'язково гаряче викласти колективу, що без дисципліни він своєї мети досягти не зможе, то це і буде «першим каменем, покладеним в підставу певної теорії вчинку, тобто певній теорії моралі».

Другий пункт морального теоретичного твердження, яке повинне бути запропоноване колективу, — «дисципліна ставить кажну окрему особистість, кожної окремої людини в бідьш захищене, більш вільне положення». Це, здавалося б, парадоксальне твердження, що дисципліна є свобода, розуміється самими хлоп'ятами дуже легко, відзначав Макаренко. Дисципліна створює повну упевненість в своєму праві саме для кожної окремої особи. У наший «суспільному життю, в нашій радянській історії дуже багато можна знайти доказів цього положення... наша революція, саме наше суспільство є підтвердженням цього закону. Ми для того і зробили революцію, щоб особа була вільна, але форма нашого суспільства — це дисципліна». Таке твердження допоможе вихователеві вирішити кожен окремий конфлікт. Макаренко указував: «У кожному окремому випадку порушник дисципліни звинувачується не тільки мною, але і всім колективом в тому, що він порушує інтереси інших членів колективу, позбавляє їх тієї свободи, на яку вони мають право»[2.299].

Третій пункт морального теоретичного твердження — «інтереси колективу вище за інтереси особи». У цій перевазі інтересів колективу і полягає справжнє виховання і колективу, і окремої особи.

Якомога частіше в переконливій і простій формі треба пояснювати дітям і підтверджувати фактами життя, що дисципліна допомагає людині робити неприємне для нього із задоволенням; приємне йому він зробить і без дисципліни. Коли людина виконує те, що потрібне, хоча це і неприємно, і робить це із задоволенням — це і є показник високої дисциплінованості.

Потрібно розкрити учням і теорію окремих вчинків, наприклад стриманості, пошани до старих людей, до жінок, дітей, до себе і так далі «Ці прості положення повинні бути відомі всім вихованцям... як положення, що абсолютно не підлягають сумніву. До їх категоричного виразу потрібно завжди повертатися, як тільки в колективі виникають тенденції, їм протилежні»

3. Вимога – принцип формування дисципліни

Розглядаючи питання про те, чи достатньо буде однієї свідомості, переконання в необхідності дотримувати дисципліну, Макаренко говорив: «Дисципліна, яка хоче спиратися тільки на одну свідомість, завжди зробиться розсудливою», постійно ставитиметься питання, як вчинити: так або не так. «Але, з іншого боку, дисципліна, заснована на технічній нормі, догмі, наказі, завжди має схильність звернутися в сліпу покору... Це не наша дисципліна. Наша дисципліна — це з'єднання повної свідомості, ясності, повного розуміння, загального для всіх розуміння, — як треба чинити, з ясною, абсолютно точною зовнішньою формою, яка не допускає суперечок, розбіжностей, заперечень, тяганини, базікання».

Добиваючись свідомої дисципліни вихованців і роз'яснюючи їм її теоретичні положення, які пов'язані з життям і доступні їх розумінню, треба пам’ятати, що така теорія повинна лише супроводжувати дисципліну, а не бути її підставою. Підставою дисципліни є вимога без теорії.Ні колектив, ні дисципліна не можуть бути створені, якщо не буде вимоги до особи, яка повинна бути нерозривно зв'язане з повагою, бо основна форма радянської дисципліни: якомога більше вимоги до людини, якомога більше пошани до неї.

Форми вимоги можуть бути різні.

«Там, де вчинок походить від натури, від характеру, від нестриманості, від темноти політичної і етичної, там вимога може пред'являтися не така різка. Там можна розраховувати на позитивний вплив досвіду, на поступове накопичення досвіду».

«Але там, де особа свідомо виступає проти "колективу, заперечуючи цю вимогу і його владу, там вимоги повинні бути пред'явлені рішучі до кінця, до тих пір, поки особа не визнає, що потрібно підкорятися коллективу». Одним словом, найбільші вимоги повинні пред'являтися у тому випадку, коли людина виступає проти колективу більш менш свідомо. Вимога — не єдиний елемент дисциплінування. Існує ще, наприклад, залучення. Це теж вимога, але висловлені в іншій формі. Залучення, інакше заочочення, повинне випробовувати і деякий розвиток. «Одна справа — залучення подарунком, нагородою, премією або якими-небудь благами для окремої особи, і інша справа — залучення естетикою вчинку, його красивою внутрішньою суттю»[2.301]

Кожного вихованця за вчинки, які прославляють його в очах колективу, необхідно заохочувати можливими для установи заходами. Заохочення і схвалення стимулюють подальші зусилля вихованця, піднімають його віру у власні сили. Форми заохочення: похвала педагога, розповідь на загальних зборах про хороший вчинок, подяка в наказі. А наказ — «це вираз волі колективу, це колективне заохочення».

Висновок

Дисципліна завжди виступає як форма суспільного добробуту людей. Такою вона може бути тільки в тому випадку, якщо будується за системою активізації особистості в найрізноманітніших галузях трудового і громадського життя. Отже, дисциплінованість — результат виховного процесу в цілому, результат насамперед зусиль самого колективу дітей, що виявляються в усіх сферах його життя. Але для того щоб дисципліна сприймалася як явище моральне і політичне, у кожному колективі дітей слід роз'яснювати її необхідність, забезпечувати додержання доцільного, точного режиму.

Погляд на дисципліну у різні часи змінювався. Великий педагог А.С.Макаренко втілював свої ідеї і принципи у часи Радянського союзу.У Радянській державі дисципліна розумілася як явище зовнішнього порядку. При такій дисципліні від вихованця фактично нічого не вимагають, окрім найпримітивнішого заторможення, необхідного для зручності.

В наш час дисципліна розглядається дещо з іншої сторони. Абсолютно чужа для нашого суспільства дисципліна, яка зводиться тільки до заборонних норм.

Дисципліна в наш час «стає не технічною, а обов'язково етичною категорією».Проте загальні положення Макаренка залишаються і до цього часу актуальними.

Для формування дисципліни потрібно розкрити учням теорію окремих вчинків, наприклад стриманості, пошани до старих людей, до жінок, дітей, до себе і так далі «Ці прості положення повинні бути відомі всім вихованцям... як положення, що абсолютно не підлягають сумніву. До їх категоричного виразу потрібно завжди повертатися, як тільки в колективі виникають тенденції, їм протилежні»