Реферат: Адміністративне правопорушення

В окремих випадках безпосереднім об’єктом може бути предмет посягання, а також гроші, валюта та ін . (наприклад, наркотичні засоби, вогнепальна або газова зброя, алкогольні напої тощо), на що прямо вказується в ст. 24 КпАП.

Нетрадиційна класифікація об’єкту адм проступку ( Т. Гуржій (НАВСУ) ПУ 2003/1):

Залежно від галузі громадської діяльності, де складаються суспільні відносини, охоронювані адміністративними санкціями розрізняють наступні поняття:

- суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління – об’єкт адм делікту;

- об’єкт адміністративного делікту, скоєного на транспорті – видовий об’єкт (Глава 10);

- об’єкт адміністративного делікту, скоєного на повітряному транспорті – підвид об’єкта;

- об’єкт порушення правил міжнародних польотів – об’єкт конкретного адм делікту (ст. 113 ).

2. Об’єктивна сторона складу адм правопорушення - це система передбачених адм-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку.

Вона включає в себе передусім такі ознаки, як:

- саме протиправне діяння - дію чи бездіяльність (більшість адм проступків скоюється у формі протиправної дії);

- шкідливі наслідки діяння;

- причинний зв’язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили;

Факультативні ознаки

- час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.

3. Суб’єктами адміністративних правопорушень є осудні, деліктоздатні фізичні та юридичні особи, що скоїли ті чи інші адміністративні правопорушення.

Індивідуальні суб’єкти (фізичні особи ) – це осудні особи, що досягли на момент вчинення правопорушення 16-річного віку (громадяни України, іноземці та особи без громадянства).

Колективні суб’єкти (юридичні особи) - це різні деліктоздатні організації незалежно від форм власності, що підлягають адміністративній юрисдикції України. В даний час ЮО визнаються суб’єктами адм правопорушень нормами таких галузей права, як земельне, фінансове, податкове, лісове, водне, митне й ін.

Розрізняють загальні, спеціальні та особливі суб’єкти:

Загальні суб’єкти – будь-які осудні особи, які досягли 16 років.

Спеціальні суб’єкти – ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення тих чи інших правопорушень (іноземці, особи без громадянства, посадові особи, неповнолітні (осіб віком від 16 до 18 років), батьки або особи, які їх замінюють, державні службовці, окремі спеціалісти, а також інші особи залежно від специфіки їхніх професійних та трудових обов’язків, стану здоров’я тощо (це водії, експерти, перекладачі, інваліди та ін.).

Особливі суб’єкти – ті, які не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах (військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані. Особи рядового та начальницького складу ОВС, а також інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень.;

4. Суб’єктивна сторона правопорушення характеризує внутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до скоєного ним діяння та його негативних наслідків.

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення включає ознаки, які характеризують:

- вину (основна, обов’язкова ознака суб’єктивної сторони);

- мотив та мету (факультативні ознаки суб’єктивної сторони).

Вина має форму умислу та необережності.

Умисел буває прямий і непрямий. Необережність має вияв у двох формах: самовпевненості та недбалості.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим через необережність, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї протиправної дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.