Реферат: Адміністративні суди в Україні

5) гласність і відкритість адміністративного процесу;

13

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду;

7) обов'язковість судових рішень [7].

Крім того, у ст.. 4 КАС міститься принцип здійснення правосуддя в адміністративних справах адміністративними судами, який є подібним за змістом до принципу здійснення правосуддя виключно судами, що передбачений ст.. 124 Конституції України [10] та ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [11]. Теж саме стосується і таких принципів, як «Право на судовий захист» (ст..6 КАС) [7], який також передбачений ст..ст.32 та 55 Конституції України [10] та ст.. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [11], мова адміністративного судочинства (ст.. 15 КАС, ст..12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»); правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді (ст.. 16 КАС, ст.. 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). У зв'язку з вищенаведеним можна зробити висновки, що перелік принципів адміністративного судочинства у Кодексі адміністративного судочинства практично співпадає з наведеними принципами у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», хоча специфіка адміністративного судочинства у зазначених принципах не відображена. Хоча потрібно звернути увагу на принцип диспозитивності, відповідно з яким суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС , і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторон чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності (ст.. 11 КАС) [7].

В той же час необхідно погодитись з А.О. Неугодніковим у тому, що «знання принципів, їхньої ролі і значення в адміністративному судочинстві, суворе дотримання їхніх вимог у повсякденній правозастосовчій діяльності суддями…, є однією з необхідних умов, що сприяє успішному здійсненню реформування і підвищення ефективності судочинства в Україні» [12, ст..42-43].

В концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів зазначено, що судочинство як найдієвіший інститут забезпечення верховенства права має ґрунтуватись, зокрема, на таких загальних принципах як: законність, що вимагає від суду здійснювати судочинство, керуючись Конституцією та законами, з урахуванням їх цілей та надаючи при цьому найсправедливіше тлумачення для кожного випадку; рівність учасників процесу, яка означає рівні можливості у судовому процесі, що відповідає процесуальному статусу учасника процесу; диспозитивність, відповідно до якої сторони можуть вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору; змагальність, що покладає на сторони обов'язок доводити перед судом ті обставини, щодо яких існує спір і які мають значення для справедливого вирішення справи;

14

Розумні строки розгляду справ, що зобов'язують суд вирішувати справи без невиправданих зволікань або ж уникати поспішності, що завдає шкоди справедливому судочинству; гласність, що ставить вимогу забезпечити всім особам, які мають інтерес у результатах вирішення справи, можливість брати участь у судовому процесі; відкритість (публічність), що означає доступ громадськості до судового розгляду і до рішень суду, що зобов'язує державу забезпечити ефективне виконання судових рішень під контролем з боку суду[12].

Крім того у цьому концептуальному акті наголошується що подальший розвиток правосуддя в Україні має бути спрямований на утвердження верховенства права через забезпечення доступності правосуддя; справедливості судової процедури; незалежності, безсторонності та професіоналізму суддів; юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень; ефективності судового захисту [7], які також можна віднести до загальних принципів діяльності та функціонування адміністративних судів.

У науковій літературі, як правило, принципи судочинства поділяють на: загально-правові (конституційні), галузеві та міжгалузеві [ст.. 150].

Принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах аналізуються і у спеціальній літературі. Так автори навчального посібника « Основи адміністративного судочинства в Україні» (О.П.Рябченко, В.І. Бутенко, М.М. Ясинок, Л.Г.Лічман, С.О. Погрібний) [14] наводять такий же самий перелік принципів, який визначено у ст.. 7 КАС, але поза їх увагою лишаються такі принципи адміністративного судочинства, як « здійснення правосуддя в адміністративних справах адміністративними судами» (ст..4 КАС), «право на судовий захист» (ст.. 6 КАС), «мова адміністративного судочинства» (ст.. 15 КАС) та «правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді) (ст.. 16 КАС) [7].

В.Б. Авер'янов, визначаючи принципи адміністративного судочинства як «основні засади організації діяльності адміністративного суду, які відображають її специфіку і зміст; як основні положення з питань здійснення правосуддя в адміністративних справах, закріплені в нормах адміністративно-процесуального права [1ст.. 402], поділяє їх на:

1) принципи адміністративного процесуального права, закріплені Конституцією України;

2)принципи адміністративного процесуального права, закріплені законодавством про судочинство;

3) принципи здійснення судочинства в адміністративних судах (адміністративного судочинства) [1 ст. 402-403]. Крім того, автор до загальних принципів судочинства відносить і такі, об'єктивна істина, неупередженість при розгляді справи, оперативність, безпосередність і усність процесу, публічність, відповідальність суб'єкта правозастосування, безперервність процесу [1 ст. 403], і які, в решті решт, притаманні й адміністративному судочинству.

15

Заслугою Авер'янова є й те, що він сформулював завдання принципів адміністративного судочинства: по-перше, вони встановлюють права і обов'язки учасників адміністративно-судового провадження, що дає змогу відповідним особам найбільш повно і точно відповідати своєму призначенню в процесі розгляду справи; по-друге, встановлюють компетенцію суб'єкта адміністративно-судової юрисдикції, необхідну для виконання основного функціонального обов'язку-об'єктивного, заснованого на точній відповідальності закону розгляду справи і винесення обґрунтованого рішення по ньому [1 с. 403-404].

А.В. Руденко пропонує таку класифікацію принципів адміністративного судочинства: принципи, що відображають сутність адміністративного судочинства як форми здійснення правосуддя (верховенство права, законність, поділ влади, незалежність суддів); принципи, що відображають сутність адміністративного судочинства як процесу з його окремими самостійними стадіями, такі принципи відображають сам хід судочинства (правова рівність, доступність та гарантованість судового захисту, мова судочинства, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, диспозитивність, змагальність, активна роль суду, офіційність, швидкість розгляду адміністративних справ, обов'язковість судових рішень, апеляційне та касаційне оскарження) [6 ст. 31].

Таким чином, підсумовуючи ?