Реферат: Адміністративно-правовий статус підрозділів судової міліції

У цьому документі більш чітко виписані категорії осіб, щодо яких застосовуються заходи безпеки. У рядках 1–5 звіту дано перелік осіб, щодо яких Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” установлено систему особливих заходів державного захисту.

У рядках 6–13 надано перелік осіб, яких визначено відповідно до Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” і щодо яких рішення про застосування заходів безпеки прийнято судом.

Проте є термінологічні розбіжності. У звіті вживаються формулювання “близькі родичі”, у формі № 2 “Грифона” – “члени їх сімей”. Така ситуація виникла, мабуть тому, що в ст. 2 п. 2 Закону України “Про державний захист...” вживається термін “близькі родичі”. А ст. 1 п. є Закону України “Про забезпечення... “ вживає термін “члени сімей і близькі родичі”. Очевидно, що доцільно було б ввести єдиний термін “члени сімей і близькі родичі”.

Завдяки цьому документу більш чітко можна простежити якість вжитих заходів безпеки. Існує рядок 15 “не вжито, несвоєчасно вжито або недостатньо вжито достатніх заходів щодо безпеки” і рядок 18 “притягнуто до відповідальності за невжиття заходів безпеки”.

У графі 18 обліковуються особи, притягнуті до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності згідно зі ст. 21 Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та ст. 24 Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”. Але зводити в одну графу і дисциплінарну і кримінальну відповідальність, мабуть, не зовсім коректно. Тому доцільніше було б графу 18 викласти так “притягнуто до кримінальної, через дріб – до адміністративної відповідальності”.

Ще один цікавий аспект – доступність інформації. Форма № 2 містить гриф “для службового користування (після заповнення)”. Що намагається приховати судова міліція – незрозуміло. Мабуть, тут проявляються “відомчі традиції”. Адже у звіті немає жодних прізвищ, імен, тільки цифри, що ніяк не може вплинути на безпеку конкретних осіб. А звіт за формою № 17 відкритий. Тому практично тіж дані можна отримати безперешкодно.

На нашу думку, було б доцільно узгодити між собою ці дві форми звітності. Оскільки обидві вони затверджені за участю Держкомстату (який і отримує ці дані), то він міг би виступити ініціатором уніфікації цих форм.

Порядок несення служби підрозділами судової міліції ретельно врегульований наказами МВС. Але є цілий ряд організаційно-правових питань з якими погодитися не можна.

Судова міліція не повинна відноситися до міліції громадської безпеки. Той факт, що вона опинилася там “раптово”, вимушено, автор уже зазначав.

Сьогодні не поодинокими є випадки, коли керівництво міліції громадської безпеки УМВС областей залучає підрозділи “Грифона” займатися охороною громадського порядку, масових заходів (демонстрацій, концертів тощо). А це суперечить завданням судової міліції. Ще більш негативною є практика керівництва деяких УМВС примусити судову міліцію заробляти кошти наданням охоронних послуг за договорами з господарюючими суб’єктами. Для цього в системі МВС існують “Титан”, Державна служба охорони.

Так, за даними ревізій Державної контрольно-ревізійної служби України, “зокрема, керівниками ...спеціального батальйона судової міліції “Грифон” при Головному Управлінні МВС України в АР Крим у 2005–2006 роках укладено договори про забезпечення охорони громадського порядку з різними підприємствами та організаціями, від яких отримано до спеціального фонду установ доходи в сумі 187 тис. грн, які використано на оплату праці осіб рядового та начальницького складу та господарське утримання установ. Також підрозділами “Беркут” та “Грифон” Управління МВС України в Хмельницькій області надано послуг з охорони без наявності ліцензій на суму 133,4 тис. грн” [4]. Все це тільки заважає судовій міліції працювати, відволікає від основних завдань.

Судова міліція не повинна охороняти відділення судово-психіатричних експертиз МОЗ України. По-перше, це суперечить змісту і цілям законодавства про забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства. Згідно з законом, судова міліція “забезпечує безпеку” особи, узятої під захист на підставі відповідної постанови, тобто виконує постанову про здійснення заходів безпеки. А до відділень судово-психіатричних експертиз особи потрапляють зовсім з інших причин.

Під час судових засідань судова міліція здійснює “забезпечення громадського порядку”. У відділеннях судово-психіатричних експертиз немає “громадського порядку”, замість цього там існує “режим тримання”. Тобто судова міліція змушена виконувати не притаманну їй “режимну” функцію.

Не випадково, що в наказі МВС № 467 від 23.07.1997 р. про відділення судово-психіатричних експертиз взагалі не йшлося. І тільки 06.05.1999 р. наказом МВС № 360 були внесені відповідні доповнення.

По-друге, це приводить до нераціонального використання особового складу, тоді як багато приміщень судів до цього часу залишаються без міліцейської охорони. Так, наприклад, 42 судові установи Донецької області охороняються за укладеними трудовими угодами.

Яскравий приклад – обласний центр судово-психіатричної експертизи в м. Донецьку. На охорону цього закладу залучено 24 працівники, в тому числі на добу – 12 працівників. При цьому кількість ліжко-місць становить всього 13 (3 палати). За 10 місяців 2006 року через цей центр пройшло 132 особи ( в середньому 11 за місяць). У закладі створено лише 1 зовнішній пост. Практично кожен місяць 12 працівників судової міліції охороняють 11 осіб (див. додаток