Реферат: Африканський вектор зовнішньої політики України

Поступово розширюється договірно-правова база двосторонніх відносин. З Лівійською Джаматрією вже підписано Угоду про торгово-економічне співробітництво (Київ, січень 1995р.): Угоду про сприяння та взаємний захист інвестицій (Триопі, 23 січня 2001р.), Угода про повітряне сполучення (Триопі, 23 січня 2001р.).

Історичною і визначальною на перспективу подією українсько-лівійських відносинах став державний візит Президента Л.Д. Кучми до Лівії 11 – 14 жовтня 2003 року, який вивів двосторонні відносини на найвищий рівень політичного діалогу керівництва двох країн, засвідчив обопільне розуміння необхідності переходу до конкретних дій як у двосторонній співпраці, так і здійсненні спільних проектів в Африці.

Можна констатувати, що створено солідне правове поле цих взаємин, тобто забезпечено вагому договірно-правову базу, яка дозволяє нашим країнам розвивати взаємовигідне співробітництво в усіх напрямах. Започатковано державні та підприємницькі структури, зокрема – торговельно-економічну місію України в Лівії, відкрито представництва провідних вітчизняних компаній. Постійно відстежуються потреби економіки та внутрішнього ринку Лівії, здійснюються моніторинг виконання домовленостей, досягнутих обома сторонами під час візитів делегацій, зустрічей та переговорів, у тому числі і в рамках двосторонньої міжурядової комісії та ділової ради. На цій основі визначено основні напрями довгострокового співробітництва, в рамках яких уже сьогодні формуються спільні економічні проекти.

Таким чином, попри жорстку конкуренцію іноземних компаній у Лівій, Україна має значні шанси, і наші можливості в Лівії значно сприятливіші за всіх цих обставин, порівняно з багатьма іншими партнерами. Опрацьовуючи зовнішньоекономічну стратегію, вітчизняні бізнесові структури повинні враховувати важливе місце Лівії на цьому континенті. Фактично Лівія могла б стати для України «вікном в Африку». У Лівії створено спеціальні інвестиційні фонди і компанії, які працюють на Африку, і тут для нас відкриваються унікальні можливості залучення лівійських коштів у здійснення українських проектів на африканському континенті, що означає вихід на нові ринки Африки.

У 2003 році НАК «Нафтогаз України» та БА «Інтербудмонтаж» відкрили свої представництва в Тріполі, завершено реєстрацію української компанії «Хлібекспорт» (дочірня компанія ДАК «Хліб України»), укладено контракти на поставку літаків АН 140, АН 32, АН 74. У цьому ж році було ратифіковано міжурядову Угоду про створення та взаємний захист інвестицій, яка має захистити захист інвестиційних потоків між Україною і Лівією, а також сторони порахували Угоду про уникнення подвійного оподаткування, підписано угоду про співробітництво у митних справах.

І нарешті, потрібно підкреслити, що за результатами проведеної роботи керівництво Лівійської Джаматрії визначило Україну як стратегічного партнера. Як відомо, це є найвищим рівнем співробітництва між державами.

Основні показники зовнішньої торгівлі між Україною і Лівією свідчать про стрімкий розвиток торгівельно-економічного співробітництва. При цьому відзначається відсутність тенденції сталого розвитку товарообороту. В нашій практиці були значні підйоми і спади. Це можна пояснити тим, що ми не досягли ще певного рівня стабільності й визначеності у співробітництві із Лівією. За даними української статистики, у 2000 році товарооборот дорівнював 1,7 млн. дол., у 2006 році він становив 150 млн. дол., а у 2007 році – 180,9 млн. дол. Україна має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі з Лівією (180,2 млн. дол. у 2007 році). Основу українського експорту протягом останніх років становили літаки, сільськогосподарська продукція, метали та вироби з них. З Лівії імпортується головним чином полімери. При цьому структура експортно-імпортних операцій є досить стабільною, але її потрібно розширювати (табл. 2, 3).

Одним з найвагоміших результатів співпраці України і Лівії, стало підписання меморандуму про співпрацю між НАК «Нафтогаз України» та Національною нафтовою компанією Лівії (NOC) і відкриття представництва НАК «Нафтогаз України» у Лівії.

Згідно з досягнутими домовленостями українська компанія отримає у концесію 4 нафтових родовища для розробки, які за своєю площею дорівнюють половині території України. Вихід «Нафтогазу» на лівійський ринок має стати вагомим внеском у забезпечення енергетичної безпеки України.

По-перше, лівійська нафта залягає на значно меншій глибині, ніж в Україні, відповідно її видобуток значно прибутковіший.

По-друге, Лівія розташована у безпосередній близості до Європейських ринків збуту – на відстані на 200 – 300 км від середземноморського ринку нафти.

По-третє, у разі нестачі пального в Україні, «Нафтогаз» завжди може збільшити постачання нафти на внутрішній ринок за схемами заміщення з російськими або іншими компаніями.

Безперечно, у нас перспективи, але необхідно активізувати наших підприємців. Наш товарооборот на сьогодні не співставний з нашими можливостями. Зрозуміло, що для отримання реальних результатів ми маємо докладати значних зусиль, аби бути гідними конкурентами іншим державкам світу.

Фундаментом зовнішньоекономічних відносин між Марокко і Україною настало певне затишшя, оскільки молодій державі довелося знову налагоджувати зовнішньоекономічні зв’язки. Ще одна проблема, яка утруднює українсько-мароканські відносини, – той факт, що після розпаду Марокко в основному підтримало і розвивало зовнішньоекономічні зв’язки з Росією, не приділяючи належної уваги Україні.

Перші кроки до взаємовигідного зближення Марокко і України було зроблено у 2000 році. 13 липня 2000 р. відбулося відкриття посольства Марокко в Україні, а у жовтні 2000 року відкрилося посольство України в Марокко. У грудні 2001 року відбувся перший візит глави українського МЗС А.Зленка до столиці Марокко, де було обговорено питання економічної співпраці двох країн, які стосувалися в основному, поставок фосфатів до України та отримання дозволу на вилов риби українським риболовним флотом у марокканській економічній зоні. Підсумками цього візиту стали підписання двох міжурядових документів – торгової угоди і угоди про залучення і взаємний захист інвестицій, а також прийняття рішення про створення українсько-марокканської міжурядової комісії з питань торгово-економічної, науково-технічної та культурної співпраці.

У 1996 р. по 2007 рік експорт України до Марокко зріс майже у 10 раз. Однак взаємовигідним між Марокко і Україною все ще залишається величезний потенціал, який може бути розвинутим, якщо держави зроблять певні кроки до зближення обопільних інтересів. Для цього потрібно вирішити ряд проблемних питань.

Таблиця 4 - Зовнішня торгівля товарами України та Марокко, млн. дол. США

Роки
Показники	1996	1997	1998	1999	2000	2005	2006	2007
Експорт	16,5	25,2	48,2	54,2	60,8	128,4	166,3	177,4
Імпорт	0,5	0,4	0,6	1,3	0,3	5,1	3,3	3,6
Торгове сальдо України	16,0	24,8	47,6	52,9	60,5	123,3	163,0	173,8

* Розраховано за даними Держкомстату України.

За період з 1996 по 2007 рік український експорт щороку зростав до Марокко. У 1997 р. (порівняно з 1996р.) цей показник збільшився на 52,72 %, у 1998р. (відповідно, з 1997р.) – на 91,26%, у 1999р. (з 1998р.) – на 12,45%, у 2000р. (з 1999р.) – на 12,18%, у 2006р. (з 2005р.) – 29,5% і в 2007р. (з 2006р.) – 6,7%. При цьому аналіз динамівки імпорту товарів з Марокко в Україну вкрай малий (у період з 1996р. по 2007р. він становив від 0,5% до 3% імпорту) й істотного впливу на торговий баланс між Україною і Марокко не справляв.

Додатне торгове сальдо України з Марокко утворюється за рахунок експорту до Марокко українського насіння соняшнику, карбамідів, зерна і продукції металургії. Щороку з України до Марокко ввозять товари у великих обсягах, тоді як з Марокко вивозять порівняно мало. Проблеми внутрішнього українського ринку багато в чому могли б вирішитися шляхом імпорту деяких груп марокканських товарів таких, як цитрусові, оливкова олія, фосфати та інші, традиційні для Марокко. Марокко експортує до України морепродукти, готовий одяг, шкіряні вироби, килими.

Серйозною проблемою українсько-марокканського економічного співробітництва є орієнтація країн на вже існуючих зовнішньоекономічних партнерів. Історично склалося, що головним зовнішньоекономічним партнером Марокко стала Франція. Більша частина експорту та імпорту припадає са?