Закон константності (Вернадського) - кількість речовин біосфери (для одного геологічного періоду) є константа.

Закон необоротності (Долло) - організм (популяція , вид) не може повернутися до попереднього стану, вже здійсненого в ряду його предків.

Закон 1% - зміна енергетики природної системи в межах 1%, як правило, не виводить природну систему із врівноваженого стану.

Закон толерантності (Шелфорда) - лімітуючим фактором процвітання організму (виду) може бути як мінімум, так і максимум екологічного фактора, діапазон між якими визначає величину витривалості — толерантності організму.

Американський еколог Баррі Коммнонер у 1974 р. вдало узагальнив екологічні закони, звівши їх до чотирьох:

1)"все пов'язане з усім";

2)"все повинне кудись дітися" (закон збереження енергії);

3)"природа знає краще";

4)"ніщо не дається задарма" (за всі втручання в природні процеси ми змушені будемо розплачуватися).

Слід згадати також важливі екологічні закони, сформульовані в працях відомого американського еколога Д. Чіраса у 1991 - 1993 рр.він підкреслює, що Природа існує вічно (з точки зору людини) й опирається деградації завдяки дії чотирьох екологічних законів:

1)рециклічності або повторного багаторазового використання
найважливіших речовин;

2)постійного відновлення ресурсів;

3)консервативного споживання (коли живі істоти споживають лише те й у такій кількості, що їм необхідно;

4)популяційного контролю (природа не допускає "вибухового"росту популяцій, регулюючи кількісний склад того чи іншого виду шляхом створення відповідних умов для його існування й розмноження).

Найважливішим завданням екології Д. Чірас вважає вивчення структури та функцій екосистеми, їх врівноваженості, або неврівноваженості, тобто причин стабільності й розбалансування екосистем.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ЕКОЛОГІЇ ТА АГРОЕКОЛОГІЇ

Методологічною засадою сучасної екології є комплексне використання натурних спостережень, вимірювань і досліджень, експериментальних лабораторних досліджень, екологічного картування і моделювання. Більшості екологічних досліджень властивий системний підхід. У сучасних екологічних дослідженнях широко використовують методи інших наук —хімії, фізики, геології, біології, математики. Агроекологія як розділ екології вивчає біологічну специфіку різних середовищ життя і взаємозв'язок організмів із середовищем з метою управління чисельністю популяцій, як в умовах природних біоценозів, так і агробіоценозах. При проведенні роботи доводиться поєднувати різні типи і методики дослідження. Користуватися різними загально-науковими і загально біологічними методами. Ці методи можна об'єднати в кілька груп:

1.Методи реєстрації та оцінки якості довкілля, насамперед різні типи екологічного моніторингу.

2.Методи кількісного обліку організмів і методи оцінки біомаси та продуктивності рослин і тварин.

3.Вивчення особливостей впливу різних екологічних чинників на життєдіяльність організмів (як складні й тривалі спостереження в природі, так і, частіше, експерименти в лабораторних умовах - токсикологічні, біохімічні, біофізичні та ін.)

4. Методи вивчення взаємозв'язків між організмами в багатовидових угрупуваннях.

5. Методи математичного моделювання екологічних явищ і процесів, а також екосистем, імітаційне моделювання; моделювання від локальних до регіональних і глобальних екологічних процесів і ситуацій.

6. Створення геоінформаційних систем і технологій для розв'язання екологічних питань різних масштабів і в різних сферах діяльності.

7. Комплексний еколого-економічний аналіз стану різних об'єктів, територій, галузей виробництва.

8.Геоекологічні методи дослідження, геоекологічний моніторинг з метою зменшення негативного впливу забрудників на довкілля.

9.Технологічні методи екологізації різних виробництв з метою зменшення їх негативного впливу на довкілля.

10.Ме дико-екологічні методи вивчення впливу різних чинників на здоров'я людей.

11.Методи екологічного контролю стану довкілля: екологічна експертиза, екологічний аудит, екологічна паспортизація.

Агроекологія як розділ екології вивчає специфіку різних середовищ життя і взаємозв'язки організмів та середовища з метою керування чисельністю популяцій як в умовах природних, так і культурних біоценозів (агробіоценозів). Для вирішення своїх завдань вона використовує методи і досягнення багатьох суміжних наук, що дало їй змогу розв'язати специфічні проблеми і стати теоретичною основою охорони сільськогосподарських угідь.

Методи екології умовно поділяють на три основні групи: спостереження в природі, експеримент і моделювання.