Складові екологічної кризи численні:

- виснаження екологічних систем,

- деградація сільськогосподарської ресурсної бази,

- опустелювання (наступ пустелі на родючі землі),

- знищення лісів,

- вимирання багатьох видів тварин і рослин,

- забруднення води й повітря,

- надмірне використання природних ресурсів.

Вчені вважають, що зараз іде перша хвиля екологічної кризи, яка охопила, в основному, індустріальне розвинені країни та країни з перехідною економікою (колишні соціалістичні), і якщо не зупинити кризові явища, то криза пошириться і поглибиться, що може призвести в майбутньому до деградації й вимирання людства.

Серед причин, які викликали глобальну екологічну кризу, називають:

– відсутність політичної волі держав до послідовного, ефективного здійснення діяльності з охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування;

– недостатньо розвинене законодавство та право в галузі охорони навколишнього середовища;

- дефекти організації державного управління в навколишньому середовищі;

- пріоритет економічного розвитку та задоволення економічних інтересів без врахування екологічних можливостей природи;

- переважання відомчих інтересів над загальнолюдськими;

- дефіцит фінансування програм та заходів з охорони навколишнього середовища;

– дефіцит спеціалістів у галузі екології;

- низький рівень правосвідомості, екологічних знань, екологічної культури;

- природоспоживацька та природопідкорювальна ідеологія людства;

- надмірне зростання населення планети й збільшення потреб людства.

Можливими шляхами вирішення екологічних проблем людства більшість вчених вважає:

1) формування нового еколого-правового світогляду людства;

2) розробка і послідовна ефективна реалізація державної і міжнародної екологічної політики;

3) формування сучасного екологічного законодавства;

4) створення оптимальної системи органів державного управління природокористуванням та охороною навколишнього середовища;

5) забезпечення оптимального фінансування заходів у сфері екології;

6) залучення до природоохоронної діяльності широких мас населення;

7) залучення міжнародних організацій,

8) екологічне виховання екологів.

Суспільство й природа: гармонія чи протистояння