Реферат: Амортизаційні відрахування та методи їх розрахунку
В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів за період, що передував звітному;
А(а - 1) -сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його вартості протягом терміну, який визначається платником податку самостійно, виходячи із терміну корисного використання таких нематеріальних активів або терміну діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.
Амортизація проводиться:
- за основними фондами групи 1 - до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з подальшим віднесенням залишкової вартості до складу валових витрат підприємства відповідного періоду;
-за основними фондами групи 2,3 та нематеріальними активами - до досягнення залишкової вартості нульового значення.
Торговельне підприємство може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набуття чинності Закону за такими нормами:
1-й рік експлуатації – 15 відсотків;
2-й рік експлуатації – 30 відсотків;
3-й рік експлуатації – 20 відсотків;
4-й рік експлуатації – 15 відсотків;
5-й рік експлуатації – 10 відсотків;
6-й рік експлуатації – 5 відсотків;
7-й рік експлуатації – 5 відсотків;
Зазначене рішення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на яку встановлюються (регулюються) державою.
З метою врахування впливу інфляції на реальну вартість основних фондів підприємства Законом встановлена можливість проведення щорічної індексації балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів підприємства.
Індексація проводиться на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:
ʳ= [ J (а - 1) – 10 ]:100,
де J (а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація;
Якщо значення ʳ не перевищує одиниці, індексація не провадиться.
У разі, коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації. Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює одній четверті відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).
Введений в дію порядок амортизації основних фондів та нематеріальних активів підприємства суттєво відрізняється від раніше діючого механізму. Узагальнення цих відмінностей подано у таблиці 1.
Як видно з порівняльної таблиці, новий порядок амортизації основних фондів та нематеріальних активів відповідає інтересам підприємства та може оцінюватися позитивно. Водночас, слід зазначити, що підприємства України позбавлені можливості цілеспрямованого впливу на обсяг амортизаційних відрахувань як джерело формування власних фінансових ресурсів.
Основні фактори, що обумовлюють розмір амортизаційних відрахувань, узагальнено на рис. 3. Після аналізу видів амортизації доцільно буде розглянути методи розрахунку амортизації
3. Методи розрахунку амортизації основних фондів
В країнах з розвиненою економікою підприємства мають можливість самостійного вибору методу амортизації та розробки на цій підставі власної амортизаційної політики.
Амортизаційна політика підприємства — це цілеспрямована діяльність підприємства з вибору та застосування одного з можливих (законодозволених) методів амортизації з метою максимізації обсягу власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду.
Характеристика найбільш розповсюджених в світовій практиці методів амортизації наведена у табл. 2.
Таблиця 2
Характеристика можливих методичних підходів до амортизації основних фондів підприємств.
| Назва методу | Характеристика методу | Оцінка доцільності застосування |
|
1.Виробничий метод. | Амортизація проводиться пропорційно інтенсивності використання об'єкта амортизації. | Забезпечує сталий рівень амортизації в складі валових витрат, пов ’ язує амортизацію з отриманням доходів від експлуатації об'єкта амортизації. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2.Прогресивна амортизація (метод суми років). | Без зміни амортизаційного періоду передбачає застосування більш високих норм амортизації в перші періоди експлуатації. | Враховує фактор морального звосу та зниження доходів в міру морального старіння основних фондів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Дегресивна амортизація (метод залишку, що знижується). | Норми амортизації застосовуються до залишкової вартості основних фондів, що скорочує обсяг амортизаційних відрахувань та подовжує амортизаційний період. | Дозволяє відшкодувати витрати на створення основних фондів протягом більш тривалого періоду, відповідно забезпечити зростання балансового прибутку. |
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| 4. Прискорена амортизація. | Передбачає застосування більш високих ворм амортизації з відповідним скороченням амортизаційного періоду. | Враховує потребу в більш швидкому відшкодуванні витрат по створенню основних фондів, є по суті формою кредитування підприємств, дозволяє знизити балансовий прибуток та зменшити обсяг податкових платежів. |
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
|
|
| |
|
|
|