Реферат: Аналітичні можливості балансу комерційного банку 2

Форма балансу концентрує увагу на типах активів та пасивів. Підхід до аналізу полягає в розмежуванні депозитів на депозити до запитання, термінові та ощадні. Вважається, що депозити до запитання пов"язані з проведенням розрахунків і через це вони досить стабільні та нечутливі до процентної ставки. Термінові депозити переважно складаються з чутливих до процентної ставки

"придбаних" депозитів корпорацій та фізичних осіб. Ощадні рахунки становлять досить стабільні заощадження загальної громадськості. Тенденція сплачувати проценти за рахунками до запитання руйнує традиційні кордони між цими типами рахунків, їх відносною ціною та стабільністю. Позики та депозити класифікуються не тільки за строком погашення, яка у балансі у

будь-якому випадку викривлена, оскільки ті строки погашення, які показані у балансі щодо кредитів та депозитів, взагалі відображають первинну, початкову тривалість, а не період часу, що залишилися до погашення. Однак деякі системи звітності не вимагають таких додаткових підпорядкованих звітів і приходять до компромісу, показуючи активи та пасиви за строками, що за-

лишилися до їх погашення, втрачаючи інформацію про інструменти та їх цілі.

Позабалансові статті - зобов'язання, прийняті банком від імені свого клієнта, що можуть змусити банк виділити кошти (можливо, видати позику у разі відсутності грошей у клієнта), становлять собою кредитний ризик установи і через це додаються до активів, зважених на ризик при підрахунку достатності капіталу.

Основними видами аналізу балансу банку є:

АНАЛIЗ СТРУКТУРИ - дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом часу, проводити співставлення з такими установами. Такий формат, крім того, відображає ті банківські операції, які банк або не проводить, або звітує про них неадекватно.

КОЕФIЦIЄНТНИЙ АНАЛIЗ балансового звіту проводиться з викорис-

танням трьох основних коефіцієнтів:

1)Коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру ліквідності, який обчислюється шляхом додання до готівки та прирівняних до неї коштів міжбанківських активів за мінусом міжбанківських пасивів та позичок від центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих) активів.

2)Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів . Цей коефіцієнт визначається сумою всіх активів з нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо), поділені на основні депозити (включаючи до <запитання>, термінові та ощадні депозити за винятком короткотермінових грошового ринку та довготермінових запози-

чень). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити від суспільства для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Вищий коефіцієнт традиційно асоціюється з більш високим елементом ризику, оскільки він може відображати нижчу ліквідність (та ураз-

ливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів. Низький рівень співвідношення може відображати недостатні можливості кредитування або небажання прийняття існуючого ризику при наданні позик. "Нормальний" рівень залежить від країни , однак 70-80% може складати помір співвідношення між ліквідністю (що вимагає меншого коефіці-

єнта) та дохідністю (яка, звичайно, краща від більш високого коефіцієнта). Якщо у всієї фінансової системи показник перевищує 100% , тоді у промисловості можуть мати місце структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій чи привілейованому кредитуванні. Незабезпечені кредити мають бути покриті за рахунок відповідних контрактивних рахунків. Вони мають прийняти форму забезпечення

під збитки за позиками, що віднімаються із останніх надходжень і, таким чином, із резерву капіталу. Також важливо, що "позики", які використані в цьому коефіцієнті, мають бути чисті від резерву під збитки.

3) Коефіцієнт достатності капіталу. Цей коефіцієнт подає "реальний " капітал як відсоток загальних активів, зважених на ризик. I капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних забезпечень під збитки за позиками та нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів та

вкладників банку від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Таким чином, це показник того, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та складнощям. Цей коефіцієнт переглядається наглядовими органами та кредитними аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку. Повний підрахунок достатності капіталу

включає зваження кожної категорії активів на коефіцієнт ризику, виключення з них нематеріальних активів та дебіторської заборгованості відповідних контрагентів та нематеріальних активів з активів та капіталу, і додання потенційних зобов"язань до зважених на ризик активів.

Iснують також інши коефіцієнти, що використовуються в різних

випадках, але їхнє використання може призвести до зменшення

віддачі. Такими коефіцієнтами є:

Дохідні активи до загальних активів. Складаються з доходних активів (підпроцентні депозити, розміщення цінних паперів, позики , авізо та інструменти капіталу), поділених на загальні активи. Цей показник має показувати, наскільки продуктивно керівництво використовує активи. Однак деяке "непродуктивне" використання є цілком нормальним, оскільки в той час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, вони необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги резервування можуть призвести до того, що банк не матиме згоди використовувати деякі активи. Цей коефіцієнт не вимірює ефективності використання активів.

Таблиця 3

Коефіцієнти для аналізу балансу комерційного банку

Ліквідні активи

Робочі активи

Загальні активи. Коефіцієнт співвідношення ліквідних і робочих активів (%).

Коефіцієнт співвідношення ліквідних і загальних активів (%).

Позики та лізинг клієнтам.

Депозити клієнтів.

Коефіцієнт позик до депозитів (%).

Активи, зважені на ризик.

Відкоригований капітал.

Коефіцієнт достатності капіталу (%).

Співвідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик . Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття безнадійних боргів.

Кожний з цих коефіцієнтів може обчислюватися на базі окремого балансового звіту, оскільки кожний з них складається на окрему дату,що відповідає даті балансу. Банки, що залучені до фінансування сезонного виробництва, можуть показувати сезонні зміни цих коефіцієнтів, тому для ізоляції тенденцій від сезонних розходжень необхідно проводити порівняння між такими установа-

ми за один і той самий місяць,за кілька років чи за середньорічними показниками. При цьому можуть бути внесені деякі зміни, наприклад, додавання довгострокового підпорядкованого боргу до капіталу при визначенні достатності капіталу, а аналітики мають використовувати деякі міркування з приводу того,що є прийнятим для кожної конкретної країни. У наведеному прикладі підраховано кілька варіацій перших двох показників, але остан-