Реферат: Аналіз диференційованого підходу у навчанні математики молодших школярів у педагогічному досвіді

* методику визначення психологічної готовності до навчання;

* методику визначення темпераменту учня, розроблену О.Яременко;

* методику диференціації в початковій школі, розроблену заслуженим

Учителем України С.П. Логачевською.

Наведемо приклад самостійної роботи над задачами (рівнева).

1) Складіть задачу за скороченим записом і розв’яжіть її.

2) Складіть обернену задачу і розв’яжіть її.

3) Складіть задачу за таблицею і розв’яжіть її, склавши вираз.

Маса фруктів в одному ящику	Кількість ящиків	Загальна маса
на ? кг більше 1	4 ящики 2 ящики	36 кг 14 кг

Косенко Олена , учителька початкових класів школи № 6, м. Житомира вважає, що основним призначенням диференційованого навчання є забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності в процесі навчальної роботи.

Кожен учитель знає, що учням на уроці стає нецікаво, якщо вони постійно виконують завдання не свого рівня складності. Навіть в учнів із високим рівнем навчальних досягнень темп виконання завдань швидший, тому що вони менше часу витрачають на обмірковування завдання, розуміють спосіб його виконання, усвідомлюють результат. Такі учні майже не потребують додаткових пояснень учителя.

Спираючись на це, починаючи з 1-го класу, вчитель виділяє групу, які добре підготовлені до школи, зокрема володіють способом читання. Їхнє читання усвідомлене й виразне. Вони легко і швидко адаптуються до школи, не бояться працювати самостійно й впевнені в собі. Цих учнів умовно об’єднує в групу А. Інші діти переважно працюють з учителем – це група Б.

Учням групи А пропонує вчитель завдання:

· або подібні до загальних, але для самостійної роботи (диференціація за рівнем самостійності);

· або ускладнені (диференціація за рівнем складності).

Диференційовані завдання Косенко О. використовує на різних етапах уроку (актуалізації опорних знань, узагальнення і систематизації знань). Застосовуючи різні способи диференціювання, які дають змогу точніше визначити навчальне навантаження для кожного учня за обсягом і складністю.

В методиці диференційованої роботи над задачами зустрічається і інший досвід роботи. Розглянемо його детальніше.

В його основі лежить ідея про те, що кожен учень здатний відшукати самостійний шлях розв’язування на різному етапі роботи над задачею.

Будемо називати задачу із підручника математики, яку треба розв’язати на уроці, основним завданням, а перетворення цієї задачі – завданнями додатковими. Додаткові завдання відповідають темі і меті уроку, так як являють собою творчу переробку задачі із підручника. Це можуть бути обернені задачі, задачі на встановлення нових зв’язків між величинами.

Додаткові завдання повинні бути точно сформовані і посильні дітям для самостійного розв’язку. Їх треба попередньо записати на дошці, таблиці чи плівці кодоскопа. Додаткові завдання одночасно пропонуються всім учням класу. Але до них кожний приступає тільки тоді, коли виконає основне завдання. Як правило, їх встигають виконати діти з хорошим розумовим розвитком. Додаткових завдань до задачі можна скласти одне, два або три в залежності від мети уроку, трудності завдань, наявності часу на уроці для виконання самостійної роботи.

Розглянемо приклад додаткових завдань до задачі для учнів 4 класу.