Реферат: Аналіз фінансової діяльності комерційних банків

На заключному етапі аналізу описують отримані результати розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні коментарі та доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку.

б) Аспекти економічного аналізу діяльності комерційного банку.

Економічний аналіз діяльності комерційного банку складається з трьох основних частин:

Þ Аналізу балансового звіту

Þ Аналізу фінансової форми звітності

Þ Порівняльного аналізу.

Основними завданннями загального аналізу діяльності комерційного банку є:

- Визначення джерел, якості та стійкості банківських доходів

- Дотримання всіх вимог щодо ліквідності

- Підтримання стану адекватності та достатності капіталу

Аналіз фінансової форми звітності - це процес, що має за мету визначити оцінку поточного і минулого фінансового стану банку і основних результатів його діяльності. При цьому використувуються квартальні чи річні дані про прибутки та збитки. При порівняльному аналізі поєднуються форми балансового звіту та звіту профінансові результати для вироблення ключових показників (індикаторів) діяльності, що не залежать від розміру банку; вони можуть порвнюватись із даними інших банків або між собою.

На жаль, ми не маємо змоги провести вичерпний аналіз всієї банківської системи в цілому або навіть окремого банку. Через минулорічну фінансову кризу умови діяльності банків значно погіршились, тобто, погіршились і їхні основні оціночні показники. До того ж банківські форми звітності в більшості випадків є секретною для широкого загалу інформацією. За браком потрібної для повного аналізу інформації, ми змушені обмежитись лише аналізом діяльності за перше півріччя 1998 року, а також матимемо змогу провести порівняльний аналіз доходів та витрат за 1998 рік (1-е та 2-е півріччя) та за допомогою такого аналізу визначити вплив осінньої фінансової кризи на прибутковість банку.

Аналізований банк - це філія одного з найбільших в Україні банків. Через це виникають деякі складнощі, адже методика аналізу, запропонована НБУ, стосується лише банків. Аналізуючи ж діяльність філій (які часом не відрізняються за розміром від невеликих комерційних банків), завжди необхідно пам’ятати про досить велику частку міжфілійних оборотів в їхніх загальних активах. Розглядаючи суто фінансову діяльність, на різниціі між баеком та філіією можна не акцентувати: перший - на міжбанківському, друга - на міжфілійному ринку проводять, по суті, однакові операції. Але залучення міжфілійних ресурсів веде до зростання як сукупних активів, так і пасивів банку, тому може позначитись на величині прибутковості банку - іноді з аналізу діяльності можна дійти висновку, що активами управляють неефективно. Тому деякі аналітики[4], зазначаючи, що сукупні активи не зовсім правильно характеризують розміри банку, пропонують користуватись поняттям ефективних активів, тобто, сумарних активів, зменшених на суму куплених міжфілійних ресурсів (кредитів). Економічний сенс ефективних активів - це «власні» активи (такий розмір активів філії, що дає змогу працювати, не залучаючи міжфілійні ресурси).

В даній роботі ми не будемо заглиблюватись в теорію ефективних активів, але, для проведення аналізу маємо зробити одне важливе припущення. Як відомо, міжфілійні ресурси можуть надаватись як у вигляді кредитів, так і у вигляді депозитів: різниця тут полягає у ступені ліквідності та величині сплачуваних відсотків. Припущення полягає в тому, що, не маючи змоги за даними балансу визначити тип ресурсів, ми віднесемо їх до депозитних або до коштів інших банків (так само як і в інших банках - так звані Ностро- та Лоро-рахунків). Суворо кажучи, це припущення є не зовсім правильним, адже серед міжфілійних коштів присутні як депозити, так і кредити, до того ж, як буде видно в розділі 3, процент, сплачуваний за міжфілійними коштами є великим, тому однозначно відносити їх до депозитів не можна. Але наше припущення значно спростить структурний аналіз активів та зобов’язань, а також аналіз аналіз ліквідності і дозволить, не розбиваючи міжфілійні ресурси на групи, провести детальний аналіз за методикою, викладеною в [2]. Тому, роблячи аналіз, будемо спиратись на таке припущення, намагаючись врахувати всі моменти, де воно не є однозначно правильним.

2. Аналіз балансового звіту.

Основою для аналізу діяльності банку слугує балансовий звіт, в якому активи відображаються ліворуч, а зобов”язання та капітал (пасиви) - праворуч, в порядку зменшення їхньої ліквідності. Існує рівність:

Активи ѕ Зобов”язання = Капітал.

Основними видами аналізу балансового звіту банку є:

* Структурний аналіз , який дає змогу оцінювати структуру та зміни у структурі активів і пасивів пртягом певного часу.

* Коеффіцієнтний аналіз , за допомогою якого можна з”ясувати якісні характеристики активів і пасивів (при цьому використовується ряд коеффіцієнтів).

а) Аналіз структури активних операцій.

Активні операції банків - це фінансові операції з розміщення коштів з метою отримання доходу. До них належать надання кредитів та позичок, купівля цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізінгові, факторингові операції, операції з векселями тощо.

Актив - це той чи інший об”єкт, право контролю якого закріплене за банком, що відповідає принаймні одній із таких вимог:

1) Дає доход банківській установі;

2) Може бути обміняним на інший об"єкт, який в свою чергу даватиме доход банківській установі

Мета дослідження активних операцій полягає в тому, щоб визначити шляхом аналізу по вертикалі структуру та динамічні зміни у структурі активів.

Усі активи можна поділити на такі групи:

1. Високоліквідні активи - це кошти в касі, в НБУ та в інших банках, а також активи, які можна швидко конвертувати у готівкові і безготівкові кошти. Вони не дають банку доходу, але потрібні для розрахунків за зобов"язаннями. До них належать:

- Готівкові кошти та банківські метали