Реферат: Аналіз нормативно–правової бази по податку на прибуток підприємства

звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;

поетапного зниження ставки податку до 20 відсотків [5];

забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом застосування принципу "прискорена амортизація" до пріоритетних інноваційних технологій;

стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно – інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, з 2014 року).

Визнання доходів та витрат з метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток здійснювати за методом "нарахувань" та співставлень, передбаченим відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [5].

Так, доходи та витрати враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Таким чином, на відміну від діючого податкового законодавства, попередня (авансова) оплата товарів (послуг) не буде визнаватися витратами (доходами) і не впливатиме на податкові зобов'язання платника.

Отже, зазначена норма сприятиме перекриттю схем мінімізації податкових зобов'язань та зловживанням при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток суб'єктами господарювання.

З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (послуг) та вестимуть облік балансової вартості запасів.

Доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, класифікуються за такими групами:

дохід від реалізації товарів (послуг);

позареалізаційні доходи.

Дохід від реалізації товарів визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві перейшло право власності на товар;

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованими товарами.

Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:

собівартість реалізованих товарів (наданих послуг);

інші витрати.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (наданих послуг) визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (послуг).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Перехід на метод "нарахувань" та співставлень при визнанні доходів та витрат у податковому обліку дозволить значно скоротити тимчасові різниці між податковим та бухгалтерським обліком.

Разом з цим, слід переглянути цілий ряд постійних різниць, що існують в даний час між податковим та бухгалтерським обліком.

Так, наприклад, пропонується скасувати обмеження по врахуванню витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів при визначенні об'єкту оподаткування, а також витрат на гарантійний ремонт та заміну бракованого товару, умови якого оприлюднені продавцем товару.

Також без обмежень включати витрати на навчання та підвищення професійної кваліфікації працівників робітничих професій .

Витрати із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) враховувати при визначенні об'єкту оподаткування у збільшеному розмірі (з п'яти до шести відсотків від суми загальних витрат за звітний податковий період).

Наблизити правила визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку яке полягає у наступному.

Нарахування амортизаційних відрахувань пропонується здійснювати за будь – яким з діючих методів, що базуються на застосуванні строків корисного використання та з використанням основних правил, прийнятих у бухгалтерському обліку для нарахування амортизації, як складової витрат відповідного виду. При цьому для амортизації об'єктів основних засобів, що не є активним капіталом, обов'язковим для застосування є прямолінійний метод, це стосуватиметься капітальних витрат на поліпшення земель, не пов'язаних з будівництвом, будинків, споруд, передавальних пристроїв, багаторічних насаджень, тимчасових (нетитульних) споруд.

Для інших груп основних засобів, що формують активну частину капіталу, може застосовуватися прискорена амортизація за іншими методами, які самостійно можуть обиратися підприємством.

Також запровадити прискорений метод амортизації для виробників високотехнологічної продукції та інноваційних підприємств.