Реферат: Аналіз продуктивності праці та її оплати в промислових виробництвах
- забезпечення робочих санітарно-гігієнічними приміщеннями
- рівень санітарно-гігієнічних умов праці
- рівень частоти травмувань (на 100 чоловік)
- відсоток працівників які мають професійні травми (захворювання)
- кількість днів тимчасової непрацездатності на 100 чоловік
- відсоток робітників, покращивших своє самопочуття в санаторіях, профілакторіях, будинках відпочинку, по туристичним путівкам та інші.
Аналізується також виконання заходів по охороні праці та техніці безпеки.
Велику увагу приділяють питанням соціальної захищеності членів трудового колективу, рішення яких, з розвитком ринкових відносин, все в більшій мірі лягає на підприємство.
В процесі аналізу вимагають колективного договору по всім його направленням, а також в розрахунку на одного робітника. Для більш повної оцінки проводять міжгосподарський порівняльний аналіз. В кінці аналізу розробляють конкретний план заходів, направлених на підвищення рівня соціальної захищеності робітників підприємства, покращення умов їх праці, соціально-культурних і житлово-побутових умов, які враховуються розробці плану соціального розвитку на наступний рік.
При аналізі забезпечення трудовими ресурсами і рівнем їх використання враховують фондоозброєність і енергоозброєність праці. Чим вищий рівень озброєності робочої сили основними засобами виробництва і енергетичними потужностями, тим більші потенціальні можливості підвищення продуктивності праці, тим менша кількість праці, необхідна для виробництва одного і того самого обсягу продукції.
Загальний показник фондоозброєності праці визначається вартістю основних виробничих фондів на одного працівника. Енергоозброєність відображається сумарною потужністю енергоресурсів у кінських силах на одного середньорічного працівника.
Рівень використання трудових ресурсів відображається в показниках продуктивності праці. Зростання продуктивності праці вважають вирішальною умовою збільшення виробництва продукції. Продуктивність праці вимірюється співвідношенням між кількістю виробленої продукції та затратами живої праці. Підвищення продуктивності праці можливе за умови випереджаючого зменшення продуктивності можливе за умови випереджаючого зменшення потрібної на виробництво кількості живої праці, порівняно з кількістю уречевленої праці: таким чином досягається економія всієї суми праці, яка відображається в собівартості продукції.
Зменшення продукції та зниження собівартості її виробництва за рахунок зростання продуктивності праці – вважається головним напрямком підвищення економічної ефективності виробництва. Це положення дуже актуальне зараз в нових умовах господарювання. Від продуктивності праці залежить також рівень її оплати і, отже матеріальна зацікавленість працівників у підвищенні результативності виробництва.
Таким чином, аналіз продуктивності праці відіграє важливу роль у пошуку резервів зміцнення економіки господарства і підвищення добробуту зайнятих у ньому працівників.
У сільському господарстві, на відміну від багатьох галузей промисловості, працівник, як правило, не перетворює безпосередню сировину в кінцеві продукти. Він просто виконує необхідні операції, що сприяють виробництву продукції в результаті дії природних процесів. Тому інтенсифікація праці в цій галузі не завжди супроводжується підвищенням її продуктивності.
У сільському господарстві рівень продуктивності праці знаходиться під впливом не лише організаційно-технологічних факторів, але й великою мірою природних умов. Тому при аналізі важливо підвищення продуктивності праці на вироблені окремого виду продукції вважати як результат раціонального співвідношення, з одного боку, збільшення виробництва продукції на одиницю розміру цієї галузі.
При аналізі вирішуються такі завдання , як проведення оцінки загального рівня продуктивності праці, використання запасу робочого часу, виявлення і визначення розміру впливу окремих факторів і шляхів підвищення ефективності використання праці та коштів на її оплату.
Узагальнюючим показником рівня продуктивності в цілому по господарству є річний видобуток вартості валової продукції у порівняльних цінах на одного середньорічного працівника. Річний видобуток одного працівника залежить від ступеня використання запасу робочого часу, середньої тривалості праці. Цю залежність можна відобразити формулою:
;
де y – річний видобуток продукції на одного працівника;
x1 – річний запас робочих днів працівника;
x2 – коефіцієнт використання запасу робочого часу;
x3 – середня тривалість відпрацьованого людино-дня в годинах;
x4 – виробіток продукції в розвитку на 1 людино-годину, в грн..
Виходячи з цього взаємозв’язку, при аналізі необхідно дати оцінку загальному рівню продуктивності праці і факторам, що його зумовили, та визначити вплив продуктивності праці на обсяг виробництва продукції (табл. 2.1).
1)рівня використання запасу робочого часу
305*0,003*6,7*3,54=21,7
305*(-0,007)*5,9*3,49=-43,96
2) тривалість робочого дня