Реферат: Аналіз та узагальнення даних про особливості використання гранатометів в локальних війнах і регіональних конфліктах

Вогнева захист гранатометника в момент пострілу демаскує характерною спалахом і біло-сизим димом. Добре помітний політ гранати по сліду від працюючого двигуна. Якщо Ви на полі бою помітили такий спалах і трасу гранати, то необхідно подати команду, наприклад: "Спалах, лягай". Ваші підлеглі по цій команді повинні лягти на землю (за укриття) і закрити вуха руками.

При виконанні цих вимог, при близькому розриві гранати, навіть якщо ви знаходитесь на відкритій, рівній, без укриттів майданчику, висока ймовірність, що залишишся, живий і неушкоджений.

Якщо є час для обладнання позиції гранатометника (наприклад, при влаштуванні засідки), то для зменшення пилоутворення грунт на відстань до 2-4 м слід рясно полити водою. Добре маскують вогневу позицію гранатомета зарості високого (до 2-х метрів) чагарнику, очерету, посівів кукурудзи та інших трав'янистих рослин. Але треба пам'ятати, що в напрямку стрілянини не повинно бути рослинності, що перешкоджає польоту гранати (для запобігання вибуху гранати при зачіпанні гілок і трави захисний ковпачок з детонатора знімати не слід).

Для придушення вогневих точок на схилах гір і верхніх поверхах будівель застосовується ведення вогню з РПГ трохи вище укриттів, щоб вразити супротивника не тільки осколками і вибуховою хвилею гранати, що розірвалася, але і відколюються при вибуху шматками каменю і бетону.

У бою для прикриття гранатометника слід обов'язково призначити 1-2 солдатів. Вони повинні знищувати небезпечних для гранатометника стрільців противника, давати йому цілевказівки, стежити за тим, щоб гранатометник якомога частіше змінював позицію (краще всього після кожного пострілу). Справа в тому, що після 2-3 пострілів гранатометник перестає чути звуки бою і команди. А якщо постріли потрапляють у ціль, гранатометники входять до нездоровий азарт, забуваючи про запобіжні заходи. Тому за ними повинні спостерігати бійці прикриття.

Висновок

При веденні бойових дій в Афганістані та Чеченській республіці озброєння мотострілкових підрозділів використовувалося і використовується в повному обсязі. Однак характер бойових дій значно відрізняється від описаних бойових статутах. Перш за все це обумовлено відсутністю суцільної лінії фронту, веденням бойовиками партизанських дій, боями в основному на знищення супротивника, а не оволодіння населеними пунктами, районами, часом жорстким протиборством за утримання певних ділянок місцевості, висот, використанням озброєння в різних поєднаннях, а не виходячи з організаційної структури класичного ймовірного супротивника.

Виходячи з вищевикладеного, використання озброєння мотострілкових підрозділів також зазнало певні корективи. Зброя рідше застосовується у співвідношеннях, характерних для штатного озброєння мотострілецького відділення, взводу, роти. Командири змушені, порушуючи часом організаційно-штатну структуру, в деякій мірі управління, шукати і знаходити оптимальні поєднання вогневих засобів для виконання характерних тільки для локальних конфліктів завдань з оволодіння населеними пунктами, ділянками місцевості, висотами, гірськими стежками і т.п.

Таким чином, в результаті дослідження можна зробити висновок, що виходячи зі складу і способів ведення бойових дій незаконних збройних формувань, виникає необхідність змінити організаційно-штатну структуру в ланці взвод - рота, шляхом засобами посилення, а також змінювати тактику дії, виходячи з обстановки, що склалася.

Вітчизняні зразки стрілецької зброї і гранатометників по ефективності стрільби знаходяться на рівні кращих зарубіжних аналогів, а за своїми службово-експлуатаційним характеристикам перевершують їх:

5,45 мм автомат АК-74 при стрільбі чергами перевершує 5,56 мм автоматичну гвинтівку М16А2 за частотою попадання в ціль в 1,2-1,3 рази.

Вітчизняний 30мм автоматичний гранатомет АГС-17 перевершує американський аналог по ефективності стрілянини в 1,2 - 1,3 рази;

Вітчизняний 40 мм підствольний гранатомет ГП-25 / ГП-30 / перевершує американський аналог по ефективності, що забезпечується використанням більш потужної за своїм осколкової дії осколкової гранати;

Вітчизняні протипіхотні (ПП) і протитанкові гранатомети по ефективності бойового застосування не поступаються кращим зарубіжним зразкам, однак мають значну масу і недостатньо оснащені оптичними оптико-електронними засобами.

Таким чином, складаються на озброєнні вітчизняні зразки СВ і гранатометів не поступаються кращим зарубіжним аналогам, але не в повній мірі відповідають сучасним вимогам.

У підрозділах СВ РА зброї вогневої підтримки значно менше.

Тому потрібне посилення індивідуального озброєння мотострільців, яке в умовах масового впровадження бронежилетів може вестися в напрямках:

підвищення енергії куль (підвищення початкової швидкості, у тому числі за рахунок застосування нетрадиційних літальних речовин); підвищення бронепробиваемости куль за рахунок застосування високоміцних сердечників і зміни конструкції куль; збільшення маси куль, в тому числі за рахунок підвищення калібру; підвищення щільності потоку вражаючих елементів (в першу чергу за рахунок застосування многопульних боєприпасів, що застосовуються на дальностях 50 - 1000 метрів; підвищення точності стрільби за рахунок застосування оптичних прицілів, а на зброю підтримки кулеметних, гранатометних, снайперських гвинтівках; оптико-електронних прицілів.

Необхідно, щоб найближчим часом на озброєння мотострілкових підрозділів РА надійшли наступні зразки СВ і гранатометів:

автомат "Гаймет

кулемет "Печеніг"

снайперська гвинтівка "Печеніг"

легкий бронебійний комплекс "Зломщик"

протипіхотний автоматичний гранатомет "Балкан"

реактивна протитанкова граната з гранатометом одноразового застосування "Журавлина"

ручний протитанковий гранатомет "Гіпноз"

модернізовані патрони стрілецької зброї

модернізовані постріли до протитанкових гранатометів.

Список використаних джерел