Реферат: Аналіз виробництва та реалізації продукції

За даними таблиці 2, невиконання плану з реалізації продукції сталося за рахунок перевищення фактичних залишків нереалізова­ної товарної продукції над плановими на 427 тис. грн. на кінець року. Зростання випуску товарної продукції на 53 тис.грн. надало можливість збільшити реалізацію на 53 тис.грн.

На зміну залишків нереалізованої продукції впливають такі фак­тори: своєчасність укладання договорів на збут продукції, виробленої зверх плану; забезпеченість підприємства транспортними засо­бами і тарою для відвантаження готової продукції; ритмічність ви­пуску та відвантаження готової продукції; своєчасність оформлення платіжно-розрахункових документів та подання їх до банку; комп­лектність, якість, асортимент продукції та додержання договірних зобов'язань; зміна цін; платоспроможність покупців та інші причи­ни; потреба та мода. На основі первинних документів з випуску, відвантаження та оплати готової продукції, облікових реєстрів, арбі­тражних справ, претензій та інших джерел інформації виявляються причини зміни залишків готової продукції на складі, товарів відван­тажених і не оплачених у зазначений термін, товарів на відповідаль­ному зберіганні у покупців та відпрацьовуються заходи для збільшення обсягів реалізації за рахунок зменшення залишків нереалізованої продукції.

Таблиця 2 Аналіз впливу факторів на реалізацію продукції, тис.грн.

№ п/п	Показники	План	Звіт	Відхиле н­ня від плану	Вплив на реаліза­цію
1.	Випуск товарної продукції	8307	8360	+53	+53
2.	Залишки нереалізованої продукції на початок року	410	452	+42	+42
3.	Залишки нереалізованої продукції на кінець року	387	856	+469	- 469
4.	Зміна залишків нереалізованої продукції за рі к	-23	+ 4 04	+427	- 427
5.	Реалізація продукції	8330	7956	- 374	- 374

На наступному етапі аналізу вивчається хід виконання плану виробництва продукції за асортиментом і структурою та його вплив на реалізацію.

Розрахунок критичного обсягу реалізації продукції .

Важли­вою умовою оцінки портфеля замовлень є визначення критичного обсягу реалізації продукції, який вказує на гранично мінімальний обсяг поставки, що забезпечує підприємству вихід за межі бан­крутства. Він характеризує таку масу продажу продукції чи вико­наних робіт і послуг, за якої витрати на виробництво і збут про­дукції дорівнюють виручці від продажу. Чим більша маса продажу проти критичної, тим більше прибутку отримує підприємство. Мета управління витратами полягає у зменшенні критичного обсягу ре­алізації продукції, що гарантуватиме більшу стабільність при зміні кон'юнктури товарного ринку та при конверсії виробництва ( К₁ ).

Критичний обсяг реалізації визначається порівнянням суми продажу продукції (В) і витрат на її виробництво та збут (С). Мож­ливості продажу обмежуються виробничою потужністю і ринковою ціною. Витрати на виробництво і збут продукції (собівар­тість) розглядають у вигляді трьох складових частин:

а) постійні витрати (виробничі, комерційні та адміністративні), які не залежать від обсягу виробництва і реалізації продукції, а визначаються параметрами виробничої потужності та виражають політику вищої адміністрації (ПС). Визначаючи постійні витрати, виходять з того, що одна частина їх залежить від потужності підприємства (амортизація, податок на майно, рента, страхування та ін. ), а друга - виражає політику вищої адміністрації та вста­новлюється нею (витрати на рекламу, на дослідження, на підви­щення кваліфікації працівників та ін. ). У критичний момент друга частина може зменшуватися за ініціативою адміністрації;

б) прямі змінні витрати (ПЗ) залежать від обсягу виробництва і реалізації продукції, легко нормуються і стандартизуються. До них належать витрати матеріальних ресурсів та витрати на оплату праці;

в) накладні змінні (НЗ) витрати (виробничі та комерційні), які також залежать від обсягу виробництва і реалізації продукції, але не підлягають чіткому нормуванню і стандартизації. До них належать витрати на утримання та експлуатацію устаткування, поза­виробничі витрати та ін. їх розподіляють на собівартість одиниці продукції спеціальними методами.

Різниця між виручкою від продажу і собівартістю реалізованої продукції визначає прибуток від виробництва і реалізації продукції (П).

В управлінні реалізацією продукції і витратами для зменшення критичного обсягу реалізації найбільші можливості відкриваються зі зміною ціни продажу (пошук нових ринків збуту, поліпшення якості продукції за відносно незначного зростання витрат та ін.) і зі скороченням постійних витрат. У першому випадку зростає прибу­ток, а в другому - зменшуються відносно необов'язкові витрати. Суму прибутку і постійних витрат підприємства називають маржинальним доходом (МД).

Графічне вираження критичного обсягу реалізації продукції дає можливість встановити співвідношення

К_т / ПС = / МД.

Звідси критичний обсяг реалізації продукції визначається за формулою

К_т = В* ПС / МД.

Якщо визначити ставку маржинального доходу у ціні продукції (Ц_м ) з розрахунку

Ц_м = МД / В

то критичний обсяг реалізації продукції може бути розрахований

К_т = ПС / Ц_м

Вказівка на критичний обсяг реалізації є одним з основних пара­метрів економічної оцінки виробничої програми.

Аналіз виконання договорів поставки

У ринковій економіці вся виробнича діяльність будується на системі договорів поставки продукції, виконання яких є не лише гарантією фінансової стабільності підприємства, а й формою його високого авторитету (іміджу). Як відомо, зобов'язання за договора­ми поставки продукції підприє мства України виконують на дер­жавне замовлення, за державними контрактами і за прямими до­говорами.

Державні замовлення виражають потреби держави у поставках продукції для задоволення суспільних потреб на прискорення на­уково-технічного прогресу. Міністерства і відомства визначають обсяг і склад держзамовлень, несуть відповідальність за надання підприємствам важливих матеріально-технічних ресурсів і вирі­шення питань збуту виготовленої на державне замовлення про­дукції.

На відміну від держзамовлення, держконтракт виражає по­требу у поставках продукції державі, але випуск її підприє мством . фінансується державним бюджетом.

Прямі договори поставки - це найбільш прогресивна форма поставки продукції споживачам підприємствами-виробниками і підприємствами оптової торгівлі. До них належать договори між виробничими об'єднаннями, підприємствами, організаціями-вироб­никами та споживачами.

В умовах, коли скорочується частка держзамовлень і розши­рюється самостійність підприємств у формуванні "портфеля за­мовлень", суттєво зростає відповідальність трудових колективів за чітке виконання своїх зобов'язань, значно зростає ризик не знайти сфери збуту для своєї продукції, якщо імідж підприємства не став гарантом високої якості та конкурентоспроможності.

Головна мета економічного аналізу обгрунтованості та виконан­ня договорів поставки полягає у забезпеченні повного і своєчасного виконання договорів на найвигідніших економічних умовах.

Аналіз виконання договірних зобов'язань проводиться в декіль­ка етапів:

а) на першому етапі дається загальна оцінка виконання зобо?