Реферат: Англія та Франція наприкінці XIX — на початку XX ст.

Зростання невдоволення політикою республіканців використовували монархічно настроєні офіцери, земле­власники. Цьому сприяли політичні кризи, що виникали у Франції в 80—90-ті рр. Дуже гострою була криза, по­в'язана зі спорудженням Панамського каналу: будів­ництво виявилося складнішим, ніж передбачалося, до того ж підрядчики розкрадали кошти. Цравління това­риства, що здійснювало спорудження каналу, випустило на продаж велику кількість додаткових акцій. Щоб отри- ! мати на це дозвіл, воно підкупило сенаторів, депутатів, державних чиновників, міністрів, витративши на хабарі кілька мільйонів франків. Справа набула розголосу, про­те основних винуватців не було покарано. "Панама" уві­йшла в історію як синонім брудної афери, підкупу, ха­барництва і корупції.

1894 р. Франція стала свідком ще однієї політичної ісризи. Військовий суд засудив на довічне ув'язнення ка­пітана Альфреда Дрейфуса, єврея за національністю, звинуваченого у розголошенні Німеччині військових секретів французької армії. Засудження Дрейфуса було використано реакційними елементами для шовіністич­ної та антисемітської пропаганди. Згодом стало відомо, що Дрейфує постраждав невинно і був засуджений умис­но. "Справа Дрейфуса" розколола країну на два табори.

Письменник Еміль Золя опублікував відкритого ли­ста президенту республіки, в якому він звинуватив Ген­штаб, суд і свідків у брехні. За це Золя засудили заочно до штрафу й арешту, але він устиг емігрувати. Справу було передано до парламенту. Населення Франції підтри­мувало або "дрейфусарів", або "антидрейфусарів". Лише 1906 р. Дрейфуса було цілком реабілітовано.

Справа Дрейфуса стала останньою великою спробою монархічних кіл дискредитувати республіканців. 1899 р. було створено коаліційний уряд республіканців, який очолив Вальдек Руссо.

Зростання промисловості Франції наприкінці XIX— на початку XXст. порівняно з Англією, Німеччиною і СІЛА уповільнилося, що було наслідком французько-німецької війни: виплатою контрибуції, втратою Ель­засу і Лотарингії, а також бідністю її природних ресурсів. За рівнем промислового розвитку вона займала четвер­те місце, за рівнем концентрації банківської справи Франція йшла попереду інших країн, хоча на піднесенні були металургійна, текстильна промисловості.

Франція невпинно розширяла свою колоніальну експансію: її війська захопили Туніс, Індокитай, Мада­гаскар, Сомалі, частину Гвінеї, Судану, Мавританії, Да­гомеї, Верхню Вольту, Конго, Чад.

Посилення напруженості в німецько-французьких відносинах змушувало Францію шукати примирення з Англією. 1899 р. було укладено англо-французький до­говір про розмежування Судану.

Результатом наступного зближення Англії і Франції стало укладення 1904 р. "сердечної угоди", що перед­бачала розмежування сфер впливу в колоніальному світі. Франція отримала "право" на загарбання Марокко. Це призводило до надзвичайно гострих конфліктів з Німеч­чиною, але підтримка Англії та Росії дала змогу Франції нав'язати султану Марокко договір про протекторат¹ .

З 1902 і до 1912 р. при владі перебувала Радикальна партія — найвпливовіша партія Франції на той час. Ра­дикали були противниками клерикалів² , виступали за демократизацію республіки і задоволення економічних та соціальних вимог народу, заборонили діяльність де­яких релігійних католицьких об'єднань, добилися від­окремлення школи від церкви і церкви від держави, за­провадили обов'язковий вихідний день, пенсійне зако­нодавство, соціальне забезпечення в разі інвалідності тощо.

Вибори 1912 р. принесли перемогу правим силам на чолі з поміркованим республіканцем Рай моном Пуан-каре, який очолив уряд. 1913 р. він був обраний прези­дентом Франції. На вибори він йшов під гаслом підготов­ки до війни проти Німеччини. Франція прийняла закон про трирічну службу в армії, що означало практичну під­готовку до війни.

Вбивство напередодні Першої світової війни соціа­ліста Жана Жореса, найрішучішого борця проти міліта­ризму, свідчило, що правлячі сили Франції були готові втягнути французький народ у криваву драму.

^! Протекторат — одна з форм колоніальної залежності, за якої залежна держава зберігає деяку самостійність лише у внут­рішніх справах, а питання зовнішніх відносин та ін. вирішує дер-жава-метрополія.

² Клерикали — прихильники політичного напряму, які дома­гаються верховенства церкви та духовенства в політичному та культурному житті.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Архипов Дмитрий Борисович. Краткая всемирная история. Наукометрический анализ / РАН; Институт аналитического приборостроения. — С.Пб. : Наука, 1999. — 189с.

2. Белоножко Сергей Владимирович, Бирюлев Илья Михайлович, Давлетов Александр Рашидович, Космина Виталий Григорьевич, Нестеренко Людмила Алексеевна, Турченко Федор Григорьевич. Всемирная история. Новое время. 9 класс: Учебник для сред. общеобразоват. заведений — 2-е изд. — К. : Генеза, 2002.

3. Всемирная история: Великая Французская революция / И.А. Алябьева (ред.кол.). — Минск : Харвест, 2001. — 512с.

4. Баландин Рудольф Константинович. Всемирная история: 500 биогр. : Знаменитые правители, полководцы, нар. герои, мыслители и естествоиспытатели, политики и предприниматели, изобретатели и путешественники, писатели, композиторы и художники всех времен и народов / Р. К. Баландин. — М. : Современник, 1998. — 315

5. Всемирная история: Возрождение и Реформация / И.А. Алябьева (ред.кол.). — М.; Минск : АСТ, 2000. — 1000с.

6. Всемирная история: Учебник для студ. вузов / Георгий Борисович Поляк (ред.), Анна Николаевна Маркова (ред.). — М. : Культура и спорт, 1997. — 496с.