Реферат: Антропологічна криза в умовах сучасної техногенної цивілізації

нівеляція специфіки національних держав і локальних культур в умовах глобалізації;

розповсюдження масової культури;

криза людської суб'єктивності й віртуалізація людського "я" як результат прогресу технологій;

планетарна екологічна криза.

2. Визначено, що явища сучасної антропологічної кризи належать до особливого типу раціональності як особливого суб'єкт-об'єктного способу світосприймання, що склалося в епоху Нового часу.

3. Виявлено культурні й антропологічні суперечності фундаментального геополітичного процесу сучасної техногенної цивілізації - глобалізації, що дозволило в системній формі розкрити специфіку та спрямованість їх дії на розвиток світової спільноти. Зокрема, зроблено висновок про принципове протиставлення глобалізації, пов'язаної з маргіналізацією та уніфікацією, - традиції, в якій реалізуються стійкі значення і цінності локальних культур.

4. На основі інтервального дослідження соціокультурних ознак кризи техногенної цивілізації розкрито і обґрунтовано їх багатовимірний, динамічний і межовий характер. Іншими словами, доведено, що кризові явища:

торкнулися всіх сфер життя людства;

стрімко розвиваються;

внутрішньо суперечливі - з одного боку, відображають небезпечну для існування людини ситуацію, а з іншого - виявляють момент осмислення необхідності переоцінки цінностей.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в запропонованому автором соціокультурному орієнтирі, що є особливим інтелектуальним ресурсом, який дозволяє адекватно рефлексувати щодо підстав глибинної антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації і виробити стратегії її подолання. Йдеться про філософію у власному значенні слова як специфічний універсальний тип знання, при використанні досягнень якого вірогідність віднайдення виходу з ситуації планетарного цивілізаційного колапсу здатна стати гранично великою.

Запропоноване дослідження є спробою переосмислити цивілізаційний розвиток декількох століть, виявити ознаки й основи соціокультурних суперечностей з позиції глобальної історії. У зв'язку з цим, результати дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці й читанні навчальних курсів і спецкурсів з філософії, соціальної філософії, філософії історії, аксіології, етики, антропології (філософської), культурології, політології.

Особистий внесок здобувача. Концептуальні положення змісту, структура, висновки, а також тексти опублікованих статей отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дослідження пройшли апробацію під час доповідей на методологічних семінарах кафедри філософії Таврійського національного університету їм. В.І. Вернадського, на щорічній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів "Дні науки" (м. Сімферополь, 2005-2007), щорічній конференції "Таврійські читання" (с. Донузлав 2005-2007), щомісячних засіданнях круглого столу філософського дискусійного клубу "Логос" (Кримський науковий центр), а також на міжнародній науковій конференції "Людина в контексті сучасного цивілізаційного процесу" (м. Сімферополь, 15-17 жовтня 2007 р).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дисертації викладені у семи наукових роботах дисертанта - п’яти статтях у фахових виданнях, затверджених у переліку ВАК України, а також двох збірниках тез доповідей на конференціях. Всі публікації написані без співавторів.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох основних розділів, дев'яти підрозділів, висновків і списку використаної літератури (181 найменування). Загальний обсяг роботи становить 204 сторінки тексту, 188 сторінок із яких - основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлено ступінь її наукової розробленості, окреслено об'єкт і предмет дослідження, визначено основні методи, сформульовано цілі, завдання, а також основні положення, що відображають наукову новизну роботи. Розкрито теоретичне і практичне значення одержаних результатів, описано їх апробацію, представлено публікації, в яких висвітлюються результати дисертації.

У розділі 1 "СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ КРИЗОВИХ ПРОЦЕСІВ СУЧАСНОЇ ЕПОХИ", що включає три підрозділи, досліджено деякі існуючі в сучасному науковому дискурсі концепції виходу із загальнопланетарної кризи, породжуваної глобальними проблемами, а також з'ясовано культурні й антропологічні суперечності глобалізації як "із середини" - в рамках однієї цивілізації, так і "ззовні" - в сфері міжцивілізаційних відносин.

У підрозділі 1.1 "Глобалістські проекти як відповідь на виклик техногенної цивілізації" розглядаються концепції прогнозування майбутнього людства з урахуванням критичних умов існування сучасної цивілізації. Аналізуються деякі конкретні наукові проекти міжнародної неурядової організації - Римського клубу, які викликали найбільший науковий і соціокультурний резонанс та послужили поштовхом до створення такого нового напряму наукових досліджень, як глобальне моделювання.

Підкреслюється, що подібні розробки здійснювалися в контексті пошуку відповіді на екологічний виклик, пізніше - для комплексного вирішення економічних, демографічних, науково-технічних соціальних, та інших проблем сучасної цивілізації. Проте, вони не зачіпали найважливішого, з нашої точки зору, аспекту всіх суперечностей сучасного світу - антропологічного. В них було проаналізовано фундаментальну передумову загальнопланетарної кризи, що має, на наш погляд, антропологічний вимір.

З погляду розуміння причин основних суперечностей сучасної техногенної цивілізації особливий інтерес представляє запропонована А. Печчеї концепція "Нового гуманізму". В ній підкреслюється, що потужність і динамізм сучасного прогресу науки, техніка технологій повинна контролюватися таким духовним явищем, як мораль. Про зміст і цілісність її повинна дбати сама людина, що опинилася в умовах світу, що змінюється. В цьому сенсі основною задачею сучасного людства є культурна еволюція, що передбачає вдосконалення людських якостей. Таким чином, концепція "Нового Гуманізму" переконливо демонструє, що основний клубок суперечностей сучасної техногенної цивілізації пов'язаний з самою людиною. Це безпосередньо виводить всю проблему в антропологічний контекст.

У підрозділі 1.2 "Культурні і антропологічні суперечності глобалізації" розглядається специфічне становище сучасної людини в умовах глобалізаційних процесів. Наводяться аргументи, що розкривають основні сутнісні характеристики цього явища, відображають динаміку і спрямованість світового розвитку.

Обґрунтовується теза про те, що досить важливим чинником суперечливості глобалізаційних процесів є тенденція до нівеляції національних держав та унікальних самобутніх культур. Робиться висновок про принципове протистояння глобалізації (пов'язаної з маргіналізацією та уніфікацією) традиції, в якій реалізуються стійкі значення і цінності локальних культур.

Висловлюються переконання, що, культурні стереотипи, які формуються в умовах глобалізації, не придатні для створення справжніх життєвих орієнтирів, а лише примітивних одновимірних моделей розвитку людини.

У підрозділі 1.3 "Конфлікт цивілізацій як вирішальний чинник світового розвитку в XXI столітті" аналізується концепція "Зіткнення цивілізацій" С. Хантінгтона. Підкреслюється, що вона є не просто соціокультурним дослідженням, що описує сучасну загальноцивілізаційну структуру, з надто складними й специфічними відносинами між регіонами, а й геостратегічний проект, що прогнозує і, в певному сенсі, готує найближчу перспективу загальносвітового розвитку для кожного з суб'єктів планетарної геополітичної взаємодії.

Обґрунтувавши джерело суперечностей між різними країнами і регіонами приналежністю до різних соціокультурних світів, теорія зіткнення цивілізацій дає правильний теоретичний орієнтир. Однак, враховуючи специфіку геополітичних реалій сучасності, пов'язаних із глобалізаційними процесами, концепція Хантінгтона, разом з глобалістськими проектами, залишає не до кінця вирішеною проблему визначення глибинних підстав загальної кризи техногенної цивілізації.

У розділі 2 "ДЖЕРЕЛА АНТРОПОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ СУЧАСНОСТІ", який складається з трьох підрозділів, досліджуються фундаментальні культурно-історичні передумови сучасної антропологічної кризи техногенної цивілізації.

У підрозділі 2.1 "Соціокультурна специфіка новоєвропейської цивілізації" розглядається зміст терміна "цивілізація", вводиться поняття типів цивілізаційного розвитку. Крім того, аналізуються найвідоміші концепції, у рамках яких сформульовано це поняття. Представлено визначення терміна "техногенна цивілізація", визначено соціокультурний контекст зародження техногенної цивілізації, показано відмінність між техногенною та традиційною цивілізаціями. Досліджено систему цінностей техногенної цивілізації та специфіку раціональності того історичного етапу, в рамках якого вона сформувалася.

У підрозділі 2.2 "Історико-філософський аналіз проблеми раціональності" було проведено дослідження проблеми раціональності в традиції європейської філософії. Окреслено підходи до визначення поняття і сутності самого феномена. Раціональність як така пов'язана з природою філософії як рефлексії щодо універсуму. Робиться висновок про те, що вона є специфічним типом світосприймання й осягнення світу. Наголошується, що подібне розуміння раціональності дозволяє розглядати її в соціокультурному контексті - як чинник становлення і спрямування розвитку техногенної цивілізації.