Реферат: Архаїзми та інноваційні елементи в побутовій лексиці південно-слобожанських говірок

Архаїзми та інноваційні елементи в побутовій лексиці південно-слобожанських говірок

Останнім часом помітно пожвавилося вивчення діалектної лексики, наслідком чого стало усвідомлення необхідності заміни атомарного системним вивченням діалектної лексики, становленню та розвиткові якого сприяло й застосування лінгвокартографування. Одним із найважливіших виявів системної організації лексики є виокремлюваність лексико-семантичних груп, що й зумовило підвищений науковий інтерес до їх вивчення впродовж останніх десятиліть (наукові розвідки Л. Фроляк [1], К. Глуховцевої [2], Г. Мартинової [3], О. Тимко [4], І. Сабадоша [5; 6], Л. Дорошенко [7], В. Лєснової [8], І. Магрицької [9]) та ін.

Нову цінну інформацію, що розширює емпіричну базу української діалектної лексикології, лексикографії та лінгвогеографії, дає дослідження побутової лексики південно-слобожанських говірок, здійснюване нами впродовж 1994-1999 рр. на підставі власних польових записів за спеціально укладеною програмою (остання охоплює назви житлових, господарських приміщень, назви меблів та предметів хатнього вжитку) у 107 населених пунктах обстежуваного континуума (н. п. Нововодолазького, Балакліївського, Чугуївського, Великобурлуцького, Лозівського, Близнюківського, Барвінківського, Ізюмського й Борівського р-нів Харківської області та Олександрівського, Костянтинівського, Слов’янського, Артемівського й Краснолиманського р-нів Донецької області).

Зібрані та систематизовані матеріали дозволяють конкретизувати загальні риси українських новостворених південно-слобожанських говірок. Частина цих рис зумовлена міждіалектними контактами, що виявляються на всій обстеженій території. Ф.Т. Жилко зауважував: "На відміну від давніх, у новостворених говорах спостерігається значно більша варіативність звукових і морфемних елементів" [10, 7].

У досліджуваних говірках ця варіативність найвиразніше проступає в інноваційному сегменті побутової лексики. Свідченням цього є зафіксовані лексико-фонетичні варіанти, що репрезентують сему на позначення порівняно нової реалії в побуті слобожан ‘шафи для зберігання одягу’: ши^е фа ^| нер, ши^е фа^| н’ер, шухви^е| нер, шахва^| нер, ши^е хва^| нер, ши^е хва ^÷ н’ер, ши^е фо^| нер, ши^е фо^| н’ер, ши^е хво^| нер, ши^е хво^| н’ер, ши^е фан’^| йер, шафа^| нер, шафа^| н’ер, ши^е хве^и| нер, ши^е хви^е| нер, ши^е фе^и| нер, ши^е фи^е| нер (17 варіантів). Однією з причин такого різноманіття "фонетичних змін є невідповідність звукової структури слова типовим для даної... діалектної системи моделям звукосполучення; найчастіше така невідповідність спостерігається при запозиченнях" [11, 79]. На думку Ф.Т. Жилка, варіативність слів-репрезентантів у новостворених говірках на фонетичному та морфологічному рівнях "залежить також від часу формування новостворених говорів: вона менше спостерігається в давніших говірках, які вже мають до певної міри визначену свою систему, і виразніше виявляється в говірках, що виникли пізніше. Крім того, варіативність залежить і від особливостей діалектної підоснови новостворених говорів: вона помітна в тих говірках, що постали на різнодіалектній основі" [10, 9]. Отже, розглядаючи південно-слобожанські говірки як ідіоми пізнішого утворення, що виникли на різнодіалектній основі, однією з важливіших їх характеристик вважаємо співвідношення архаїчних та інноваційних елементів, зокрема, і в побутовій лексиці. Вивчення історії формування складу побутової лексики досліджуваних говірок є питанням проблемним, оскільки аналізована тематична група в писемних пам’ятках обстеженого регіону представлена обмежено. Надійні висновки з цього питання дозволяє здійснити зіставлення лексичного складу південно-слобожанських говірок з відповідним репертуаром інших українських говорів, особливо старожитніх, які впливали на формування південно-слобожанської лексичної системи, з усіма наявними лексикографічними джерелами. Такий зіставний аналіз складу побутової лексики південно-слобожанських говірок дозволяє зробити висновки про її генетичну неоднорідність. Історія назв побутової лексики відтворює окремі етапи суспільного буття людини. Тому природньо, що основну частину побутової лексики південно-слобожанських говірок складає давній лексичний фонд. Це переважно слова праслов’янського походження: дом [ЕСУМ, ІІ, 91], п’іч [Фасмер, ІІІ, 256], в’ід^| ро [ЕСУМ, І, 394], дв’ір (двор) [ЕСУМ, ІІ, 18], зем^| л’а ‘долівка, утрамбована, вирівняна та змащена глиною земля в хаті’ [ЕСУМ, ІІ, 259], кл’уч ‘жердина в журавлі, яку разом з причепленим до неї відром опускають у колодязь’ [ЕСУМ, ІІ, 468], ^| небо ‘склепіння печі, внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню’ [Фасмер, ІІІ, 53], пен’ ‘велика колода, на якій рубають дрова’ [Фасмер, ІІІ, 233], пос^| т’ел’ ‘ліжко’ [Фасмер, ІІІ, 341], со^| ха ‘соха, на якій утримується журавель біля колодязя’ [Цыганенко, 395], ^| короб ‘верхній брус рами дверей’ [ЕСУМ, ІІІ, 33], п^| лаха ‘кришка стола, його верхня дошка’ [Цыганенко, 304], ст’іл ‘кришка стола, його верхня дошка’ [Цыганенко, 405], стоўп ‘стовп, до якого прикріпляють ворота’, ‘закопаний у землю грубий вертикальний брус - опора дощатого паркану’ [Цыганенко, 406], верх ‘верхній брус рами дверей’ [ЕСУМ, І, 360], во^| рота [ЕСУМ, І, 428], гн’із^| до ‘сідало для курей’ [ЕСУМ, І, 538], дно ‘черінь печі’ [ЕСУМ, ІІ, 95], груз ‘важіль на зводі колодязного пристрою для витягування відра з водою’ [ЕСУМ, І, 604], ко^| лода ‘велика колода, на якій рубають дрова’ [ЕСУМ, ІІ, 516], жура^| вел’ ‘пристрій біля колодязя у вигляді довгого важеля на високій грубій опорі для витягування відра з водою’ [ЕСУМ, ІІ, 210], ^| кам’ін’ - ‘важіль на зводі колодязного журавля’ [ЕСУМ, ІІ, 359], круг ‘одне з кілець для затуляння отвору в кухонній плиті’ [ЕСУМ, ІІІ, 107], кри^| ло ‘бічна стіна хати’ [ЕСУМ, ІІІ, 92], ^| лава [ЕСУМ, ІІІ, 175].

Значна частина лексем, що побутують у південнослобожанських говірках, утворена від праслов’янських коренів: ко^| роўник ‘приміщення для худоби (загальна назва) ’ [ЕСУМ, ІІІ, 34], ^| курни^е к , ^| кур’атник (<псл. *kurъ [ЕСУМ, ІІІ, 150]), дош^| чаниĭ пото^| лок, дош^| чана с^| тел’а (<псл. *dъska [ЕСУМ, ІІ, 117]), ^| ветха ха^| тина ‘стара селянська хата’ (від ветхий [Цыганенко, 56]), дроў^| ник, дро^а| в’ан’ік, дро^| в’ітн’а, дрово^| кол’н’а, дро^| варн’а, д^| роўн’а ‘приміщення для дров’, д^| риветн’а, д^| риветен’, д^| риветник, д^| риве^и тка, дривет^| н’ак, дрово^| кол’н’а ‘велика колода, на якій рубають дрова’ (<псл. *drъva [ЕСУМ, ІІ, 131]), ду^| хоўка, духови^| н’а ‘духовка’, душ^| ник, душ^| н’а, воз^| душник, в’і^| д: ушник, в’і^| д: ушина, о^| д: ушина ‘невеликий отвір у стелі погреба для виходу пари’ (<псл. *duxъ [ЕСУМ, ІІ, 149]), зи^| моўник, зимо^| вик, ^| зимник, зи^| моўн’а ‘приміщення для зимівлі бджіл’ (<псл. *zima [ЕСУМ, ІІ, 261]), в’іў^| чарн’а, в’іў^| чарник, оў^| чарник, о^| вечник, оў^| чарн’а ‘загорода для овець, кіз’ (< овца [Цыганенко, 270]), пере^| лаз ‘огорожа, сплетена з лози на забитих у землю кілках’ (< псл. *lazъ [ЕСУМ, ІІІ, 182]), ^| наволочка, ^÷ наволоўка, ^| наволока, ^| наволка ‘чохол із тканини на подушку’ [Цыганенко, 248], ста ^| нок ‘приміщення або загородка для утримання свиней’ (< стан [Цыганенко, 402]), ^| погр’іб, ^| погреб, ^| погр’еб ‘сховище для городини й різних харчів з похилим крутим спуском і сходами’, ‘надбудова над погребом у вигляді куреня’, ‘спеціально обладнана яма для зберігання продуктів (переважно овочів), з лядою, але без східців’, погр’іб^| ниц’а ‘закривка отвору погреба’, погр’іб^| ник, пог^| ребн’а, погре^| бишче, погреб^| ниц’а, приг^| ребиц’а ‘надбудова над погребом у вигляді куреня’, приг^| ребиц’а, погреб^| ниц’а, погр’іб^| ник, пог^| ребн’а, пог^| ребиц’а ‘похилий із сходами спуск до льоху, передня частина, вхід до льоху’ (< псл. *grebti [Цыганенко, 95]), пу^| хове од’і^| йало ‘тепла ковдра на ваті’ (< пух [Цыганенко, 343]).

Саме в підгрупі праслов’янської лексики зафіксовано найбільшу кількість репрезентантів, які виявлено лише в мовленні діалектоносіїв старшого віку, напр.: ло^| за ‘ворота, щоб зачиняти в’їзд на подвір’я’, ло^| зоўн’а ‘огорожа, сплетена з лози на забитих у землю кілках’ (< псл. *loza [ECУM, ІІІ, 281]), ^| потка (< под) ‘черінь печі’ [Цыганенко, 309], ^| ложник ‘тепла ковдра на ваті’, ^| л’іжник ‘ковдра бавовняна’, ‘домоткане грубе полотнище із різнокольорових поперечних смуг, яким покривають ліжко’ (< ложе [Цыганенко, 217]).

Значним, хоча й кількісно меншим, є шар лексики, відомий за пам’ятками давньоруської мови: ^| горниц’а ‘гарно прибрана, парадна кімната в будинку’ [Цыганенко, 90], ⒳^| р’оўка, в’і^| р’овочка, ви^е р^| вечка ‘один з чотирьох мотузочків, на яких підвішують колиску’, ‘мотузка, тягнучи за яку гойдають колиску’ [Цыганенко, 53], ко^| лод’із’ ‘криниця’ [Цыганенко, 183], горш^| ки ‘посуд (загальна назва) ’ [Цыганенко, 91], гум^| но ‘будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння’ [Цыганенко, 99], к’іль’^| це ‘одне з кілець для затуляння отвору в кухонній плиті’ [Цыганенко, 184], крил’^| це, крил’^| цо ‘прибудова із східцями біля входу в будинок’ [Цыганенко, 201], од’і^| йало ‘ковдра бавовняна’, ‘тепла ковдра на ваті’ [Цыганенко, 271], ^| палки ‘невисока огорожа на краю сходів, моста і т. ін. ’ [Цыганенко, 287], пли^| та ‘мурована чи суцільнометалева кухонна піч’ [Цыганенко, 206], сутич^| ки ‘приміщення для дров’ [Цыганенко, 414], ^| хижина ‘стара селянська хата’ [Цыганенко, 463], ого^| рожа, заго^| рожа, ^| загородка, ^| загород ’ ‘тин, паркан, огорожа (загальна назва) ’ (< др. городъ - "ограда, забор" [Цыганенко, 90]), пчо^| л’арн’а, пчо^| л’арник ‘приміщення для зимівлі бджіл’ (< пчела [Цыганенко, 343]). Цей сегмент аналізованої лексики також має в своєму складі репрезентанти, що побутують лише в мовленні інформаторів старшого віку: ^| горниц’а, гум ^| но, сутич^| ки .

На відміну від архаїчних інноваційні елементи побутової лексики південнослобожанських говірок представлені кількісно меншим складом, уживані переважно в мовленні діалектоносіїв середнього та молодшого віку. Інноваційна лексика репрезентована, як правило, запозиченнями з інших мов (переважно з французької, німецької, польської та ін) здебільшого через посередництво російської мови, напр.: гард’і^| роп ‘сучасна шафа для зберігання одягу’ (з франц. [ЕСУМ, І, 473]), гарн’і^| тур ‘набір шаф, як правило, на довжину стіни’ (з нім.; нім. Garnitúr "комплект, прикраса" походить від франц. garniture "т. с." [ЕСУМ, І, 476]), 䒳^| ван ‘диван’ (з тур. через посередництво західноєвропейських мов, пор. франц. divan "канапа" [ЕСУМ, ІІ, 65]), зал, ^| зала ‘гарно прибрана, парадна кімната в будинку (з нім. або франц. через рос. і пол. [ЕСУМ, ІІ, 228]), ^| комната, к’ім^| ната ‘окреме приміщення в будинку, квартирі’ (з середн. лат., очевидно, за пол. посередництвом [ЕСУМ, ІІ, 446]), кори^| дор ‘сіни’, ‘передня кімната в сучасному будинку’, ‘неопалюване невелике приміщення в житловому будинку або окрема прибудова біля хати для зберігання їстівних припасів, різних речей’ (з чес. через пол. [Фасмер, ІІ, 436]), ^| кухн’а ‘кухня в квартирі, будинку’, ‘кімната, в якій споживають їжу’ (з пол. [ЕСУМ, ІІІ, 164]), под^| вал, п’ід^| вал ‘сховище для городини й різних харчів з похилим крутим спуском і сходами’, ‘надбудова над погребом у вигляді куреня’, ‘спеціально обладнана яма для зберігання продуктів (переважно овочів), з лядою, але без східців’, ‘приміщення для зимівлі бджіл’ (з нім. в др. період [Цыганенко, 47]), стул ‘стілець (переважно домашнього виготовлення) у вигляді невеликої міцної дошки, в яку задовбано чотири ніжки’, ‘стілець фабричного виготовлення із спинкою’ (з герм. [Цыганенко, 411]), фун^| дамент ‘невисокий, переважно земляний насип, обшитий дошками, який споруджують вздовж стін хати знадвору’ (з лат. через пол. [Фасмер, IV, 210]; інакше - з франц. [Цыганенко, 461]). До інноваційної лексики належать і слова типу пе^| рила ‘невисока огорожа на краю сходів, моста і т. ін. ’, пото^| лок ‘стеля в хаті (загальна назва) ’, ‘дощана стеля в хаті’, ‘мазана стеля в хаті’, п^| ростин’, прос^| тинка ‘ простирадло’ , які знаходимо у різноманітних пам’ятках і словниках не раніше XVIII ст. [Цыганенко, 296, 332, 337].

Свій вплив на формування й тенденції розвитку лексики народного побуту в південнослобожанських говірках здійснили зміни в побуті населення, особливо за останні сто років. Поступове витіснення з повсякденного життя людей окремих реалій приводить до втрати первісної традиційної семантики тих чи інших архаїчних лексем. Напр., репрезентант ло^| ханка на позначення семи ‘велике дерев’яне відро для витягання води з колодязя журавлем’ було зафіксовано лише в одному н. п. У більшості ж обстежених говірок лексема ло^| ханка позначає сему ‘помийниця’. Очевидно, це пов’язано з тим, що дерев’яні відра для витягання води з колодязя журавлем уже майже не використовують, як і самі журавлі.

Та, незважаючи на вихід реалії з повсякденного життя, часто лексема, що її позначала, продовжує функціонувати або сама по собі, або називаючи іншу близькоспоріднену реалію, що врешті-решт приводить до нерозрізнення окремих сем. Напр., ве^| лика ^| хата 1) ‘гарно прибрана, парадна кімната в будинку’,

2) ‘кімната, у якій споживають їжу’,

3) ‘передня кімната в сучасному будинку’; ^| в’іко 1) ‘закривка отвору погреба’,

2) ‘кришка стола, його верхня дошка’; ^| гоĭдалка 1) ‘колиска, підвішена на чотирьох мотузочках до стелі’,

2) ‘колиска, дерев’яне ліжечко, що стоїть на підлозі (ніжки попарно сполучені закругленими планками, завдяки чому вона може погоĭдуватися’; жура^| вел’ 1) ‘соха, на якій утримується журавель біля колодязя’,

2) ‘пристрій біля колодязя у вигляді довгого важеля на високій грубій опорі для витягування відра з водою’,

3) ‘жердина в журавлі, яку разом із причепленим до неї відром опускають у колодязь’,

4) ‘важіль на зводі колодязного пристрою для витягування відра з водою’; до^| л’іўка 1) ‘долівка, утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в хаті’,

2) ‘долівка в хаті, вистелена дошками’; ^| зап’ічок 1) ‘місце на печі, відгороджене комином, або за піччю, на якому лежать’,

2) ‘бічна ніша біля отвору печі, куди вигрібають попіл, жар’,

3) ‘невеличка ніша між комином і бічною стіною, де зберігають сірники, сіль та ін. ’; зв’ід, звод 1) ‘склепіння печі, внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню’,

2) ‘пристрій біля колодязя у вигляді довгого важеля на високій грубій опорі для витягування відра з водою’,

3) ‘жердина в журавлі, яку разом з причепленим до неї відром опускають у колодязь’,

4) ‘важіль на зводі колодязного пристрою для витягування відра з водою’; к^| лун’а 1) ‘переважно тимчасове приміщення (часом з двома, трьома стінами) для утримання домашніх тварин або зберігання воза, сільськогосподарського реманенту та різного майна’,

2) ‘приміщення для зберігання зерна’,

3) ‘будівля для зберігання снопів, зерна, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння’,

4) ‘приміщення для зберігання сіна’; ле^| жак, ле^| жанка 1) ‘припічок, горизонтальна площадка перед челюстями печі під комином’,

2) ‘місце на печі, на якому лежать’,

3) ‘лежанка - низька піч у вигляді тапчана для лежання’; ^| ложник, ^| л’іжник 1) ‘домоткане грубе полотнище із різнокольорових поперечних смуг, яким покривали ліжко’,

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--