Реферат: Архітектурна спадщина Чернівців кінця XIX - поч. XX ст.
архітектурний чернівці еклектика
Дослідження архітектурного образу столиці Буковини викликають останнім часом все більше наукове і практичне зацікавлення, оскільки вони знаходяться в руслі сучасних європейських (закордонних і вітчизняних) досліджень художньої культури багатонаціональної Австро-Угорської монархії.
Підтвердженням цього процесу є успішно проведена Міжнародна науково-практична конференція, присвячена відкриттю нових сторінок в історії чернівецької архітектури "австрійського періоду", яка стала полем для дослідження і дискусій.
Бажання включитися в цю дискусію і спонукало нас поділитися досвідом дослідження і класифікації стильових напрямків і тенденції та проаналізувати їх перші характерні приклади в чернівецькій архітектурі кінця XIX - початку XX ст.
Швидка забудова міста почалась у другій половині XIX ст., оскільки цей період відзначався швидким ростом населення (з 21 тис. в 1875 р. до 68 тис. в 1900)1. На центральних вулицях і площах з'явилися багатоповерхові дохідні будинки, готелі, різні громадські споруди. За проектом відомого чеського архітектора Йосифа Главки було споруджено великий ансамбль резиденції буковинських митрополитів. У1875 році було відкрито університет ім. Франца Йосифа, і на кінець XIX ст. було побудовано декілька учбових споруд.
Багато вулиць і площ у центрі міста набули досить величного образу, який зберігся і до сьогодні. На межі XIX і XX ст. склались ансамблі Ратушної площі ( сьогодні Центральна площа). Дещо пізніше, вже в перші роки XX ст., було закладено ансамбль Театральної площі, завершено забудову колишньої вулиці Панської (нині вул. О. Кобилянської) та значної частини Головної вулиці. Ансамблевий характер має і забудова початку вулиці Руської. Панорама цієї ділянки дуже ефектно завершується силуетом церкви, увінчаної традиційними українськими куполами. У багатьох випадках кутові будинки акцентуються вежами, суттєво збагачуючи силует міста.
Характерною домінантою став так званий "Будинок-корабель", що на розі вулиць Головної і Шолом-Алейхема. Архітектор, який проектував цей будинок, надзвичайно вміло обдумав і використав ситуацію того часу.
Видатним прикладом еклектики є ансамбль резиденції буковинських митрополитів, споруджений в 1864-1882 рр. за проектом чеського архітектора Йосифа Главки (нині тут розмістився Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича).
Комплекс резиденції - без сумніву найвидатніший прояв ансамблевих тенденцій, які об'єктивно були присутні в архітектурі періоду еклектики. Врешті, в європейському мистецтвознавстві цей період часто називають терміном "історизм".
Перед автором проекту Йосифом Главкою стояло надзвичайно непросте ідеологічне завдання - знайти художній образ, який повинен був відобразити і конфесійні традиції православ'я, які виходять з Візантії, і одночасно висловити почуття віруючих та відповідний пієтет по відношенню до Австро-Угорської монархії, тобто співвідношення візантійських куполів та німецьких готичних зубців і порталів в дусі ломбардського ренесансу виявилось невипадковим. Водночас поєднання різних стилів в одній будівлі було тим засобом, який часто зустрічався в творах архітектури періоду пізньої еклектики.
Багатограннаідейно-художня програма створила складний архітектурний образ, серед численних втілень якого звучить і місцева буковинська тема. Наприклад, багатоколірна черепиця покрівель нагадує традиційний буковинський орнамент. У наших попередніх публікаціях і виступах вже неодноразово аналізувався архітектурний ансамбль буковинських митрополитів і його складний художній образ. Тому особливу увагу звертаємо на аналіз стильових особливостей і закономірностей міської забудови, міського архітектурного середовища.
Панування еклектики в Чернівцях представлене різноманітними напрямками: неоренесансу, необароко і т.ін. Однак у масовій житловій забудові міських околиць продовжували застосовувати архітектурні прийоми, виробленні ще в епоху класицизму. У цьому відношенні дуже типовими є будинки на тихій вулиці 29 Березня: № 9,32 та інші. Цю тенденцію ми пропонуємо визначити терміном "пізній класицизм", оскільки ці будинки будувались ще в кінці XIX - на поч. XX ст.
Приклади такого "пізнього класицизму" зустрічаються і в центрі міста. Як правило, це - невеличкі особняки (для прикладу - особняк біля Турецького мосту).
Неоренесанс в архітектурі представлений різними відтінками і варіантами, будинками різних типів. Так, колишній аристократичний особняк на Головній вулиці, 111 - приклад так званого безордерного різновиду неоренесансу, який повторює "флорентійські палаццо" XV ст.
Інший різновид неоренесансу ілюструє будинок на вулиці Руській, 17. Мотиви архітектури італійського ренесансу промальовані тут з великою майстерністю і добрим відчуттям стилю.
Поєднання мотивів класицизму і ренесансу часто використовувались в архітектурі громадських будинків, в тому числі й будинків учбових закладів (нині музичний корпус Чернівецького педагогічного коледжу ім. О. Маковея по вул. І. Богуна, 22).
Висока якість ліплення фасаду, чудове опрацювання мотивів декору і майстерність їх виконання свідчать про те, що в столиці Буковини тоді працювали не лише кваліфіковані архітектори, але й першокласні майстри-виконавці.
Намагаючись збільшити масштаб забудови, вони досить часто використовували в архітектурі невеликих особняків метод поєднання декількох сусідніх віконних пройомів в одну архітектурну композицію. Подібних прикладів так багато, що цей прийом можна оцінити як своєрідну місцеву особливість чернівецької архітектури періоду еклектики. Ще один подібний приклад особняк на вулиці Руській, 15, в якому жив видатний буковинський лікар і громадський діяч В. Залозецький. Але в цьому будинку стилістика фасаду витримана у формах стилізованого необароко і також приваблює чудовою майстерністю виконання.
Необароко було досить популярним у Чернівцях наприкінці XIX ст. і нерідко використовувалось в обробці фасадів багатоквартирних престижних прибуткових будинків у центрі міста. Яскравим прикладом може служити будинок, який знаходиться на розі вулиць Руської- Садовського.
Перші твори раннього модерну (стилю "Сецесіон") з'являються в Чернівцях вже на початку 1900-х років. Це будинок-пасаж 1900 року, який займає ділянку кварталу між вулицями Головною, 42 та Ів.Франка, 13 із внутрішнім двором, перекритим прозорим металево-скляним дахом (дах не зберігся), і унікальна споруда Ощадниці, побудована в 1900-1901 рр. за проектом відомого віденського архітектора Губерта Ґесснера. Художні новації віденського Сецесіону яскраво втілились в образі фасадів та інтер'єрів цієї споруди.
"Сецесійну інтонацію" фасадові задає, насамперед, величезне майолікове панно, яке прикрашає спорудуу верхній частині. Тема панно(на думку працівників Чернівецькогообласного музею)-алегорія процвітанняАвстро-Угорської імперії. Могутній, поліхромний акорд панно одночасно вводить споруду чернівецької центральної ощадниці (нині обласний художній музей) в коло художніх творів "сецесіоністів", продовжуючи той пошук нових прийомів синтезу мистецтва, який бере свій початок у 1898 році від Отто Ваґнера. Через декілька років подібні твори з'являться в Празі.
Властиві для модерну пошуки нових прийомів синтезу мистецтва яскраво втілені і в інтер'єрі "парадних сходів". Як відомо, в період модерну вітраж пережив своє друге відродження, і на сходах Ощадкаси збереглися чудові зразки вітражів із рослинними мотивами, які були характерними для раннього модерну.
Притаманні модерну також і стилізовані зображення птахів, за компоновані в малюнок поручнів. Але в образі інтер'єру присутні і деякі традиційні мотиви - такі, як ордер. І в цьому відношенні у своїй книзі "Біе Агскіїекгиг сіег ВопаитопагсЬіе" А. Мораванські визначив споруду Ощадкаси в Чернівцях як приклад "компромісного стилю" 1900-их років.
Прикладом "стильової естафети", яка з'являється в архітектурі міста, починаючи від пізньої еклектики до раннього декоративного модерну, служить унікальна споруда Музично-драматичного театру, побудованого в 1904-1905 рр. за проектом відомого віденського архітектурного бюро під керівництвом Ф. Фельнера і Г. Гельмера. Характерним зразком "перехідного стилю", в якому присутні риси еклектики, а також раннього модерну, є споруда залізничного вокзалу. Це один із справжніх шедеврів того напрямку, який був визначений А. Мораванскі як "компромісний стиль" 1900 років. Той самий стильовий компроміс присутній і в декорі інтер'єру Центрального залізничного вокзалу.
В архітектурі Чернівців початку XX ст. виявились дуже стійкими традиції еклектики. Прикладом пізнього бароко може послужити споруда Єврейського Народного дому (арх. Т. Левандовський, 1907— 1908 рр.) — нині Палац текстильників.
Думається, симпатії чернівецьких "замовників" і архітекторів до пізнього необароко невипадкові. Вони пояснюються намаганням населення прирівнятись до способу життя заможних буржуа в центральних розвинених містах Австро-Угорщини. Прикладами цього напрямку є престижні прибуткові будинки на розі вулиць Лисенка і Гете, Котляревського і Театральної площі тощо. Ці будинки приваблюють своїми кутовими вежами і чудовим ліпним декором, навіяним мотивами бароко.
І все ж головним напрямком стильової еволюції архітектури Чернівців у першому десятиріччі XX століття стає, плавно набуваючи розвитку, перехід від пізньої еклектики до раннього модерну.
Дані, які збереглися на фасадах багатьох споруд, дозволяютьвпевнено датувати і споруди, які не мають дати спорудження, за стильовою аналогією.
Для прикладу візьмемо декілька найбільш цікавих житлових споруд. Будинок по вулиці Ю. Фучика, 20 зберіг дату: "1903". За стилем він - перехідний: від пізньої еклектики-до раннього модерну. Більш послідовно риси модерну втілились в будинку № 12 по тій самій вулиці. За розповідями місцевих жителів, цей будинок належав скульптору, і донедавна на його фасаді красувався картуш із датою:" 1904 рік". Вілла по вулиці Хотинській, 7 також має дату: 1906 рік. Приблизно цим же періодом може бути датований будинок № 5 по вулиці Льва Толстого. Його декор дуже типовий для того міжнародного варіанту "раннього модерну", про який вже йшла мова в доповіді професора А. Пуніна.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--