Реферат: Архівні фонди НАН України як джерело з вивчення розвитку української академічної історичної науки (1944–1956)

Метою роботи є виявлення, джерельний аналіз та запровадження до наукового обігу архівної інформації, що міститься в масиві документів установ НАН України задля з’ясування основних тенденцій і напрямів розвитку академічної історичної науки у 1944–1956 рр. Відповідно до мети сформульовано такі завдання дослідження:

– проаналізувати стан історіографії та джерельної бази дослідження;

– дослідити комплекс архівних фондів та визначити основні групи документів, які відклались в результаті діяльності установ історичного профілю АН УРСР та відомих учених – істориків і археологів;

– здійснити джерелознавчий аналіз зазначених груп документів, що стосуються наукової діяльності академічних історичних установ у 1944–1956 рр.;

– з’ясувати специфіку та основні тенденції ідеологічного впливу органів державної влади на історичні дослідження в АН УРСР;

– висвітлити питання формування організаційної структури, кадрового та фінансового забезпечення історичних установ АН УРСР у повоєнний час;

– визначити тематику та основні напрями науково-дослідної роботи академічних історичних установ;

– встановити науковий доробок історичних установ АН УРСР у період 1944–1956 рр.

Об’єктом дослідження є архівні документи історичних установ та Президії АН УРСР (1944–1956), особові фонди видатних українських учених, директивні документи вищих партійних та урядових органів влади УРСР (1944–1956).

Предметом дослідження є відтворення на підставі вивчених архівних документів НАН України історії розвитку української академічної історичної науки в повоєнний період.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження (1944–1956) визначаються часом від моменту завершення реевакуації Академії наук до Києва до початку процесу десталінізації радянського суспільства, започаткованим ХХ з’їздом КПРС, який позначився певним послабленням ідеологічного диктату в академічній історичній науці.

Методологічною основою дослідження є використання принципів історизму та наукової об’єктивності. Поряд з методами наукової евристики та критичного аналізу і синтезу в дисертаційному дослідженні використано джерелознавчий, проблемно-хронологічний та порівняльно-статистичний методи опрацювання історичних джерел.

Джерельною базою дослідження є: архівні фонди наукових історичних установ та Президії НАН України, архівні фонди особового походження видатних учених – істориків та археологів НАН України (зберігаються в Інституті архівознавства, Інституті рукопису НБУВ та Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України), а також фонди державних органів влади, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України і Центральному державному архіві громадських об’єднань України.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

–вперше проведено комплексне дослідження значного за обсягом масиву архівних документів, що відклались в результаті діяльності історичних установ Академії наук УРСР у 1944–1956 рр.;

– визначено основні групи вказаних архівних документів, вивчено їх склад та репрезентативність, подано їх характеристику, зроблено порівняльний та джерелознавчий аналіз;

– здійснено комплексне вивчення документів архівних фондів вищих партійних та урядових органів влади УРСР, Президії АН УРСР, які у 1944–1956 рр. забезпечували керівництво наукою, в. т. ч. історичною;

– виявлено та запроваджено до наукового обігу значний обсяг архівної інформації щодо низки визначальних чинників у розвитку академічної історичної науки повоєнного періоду;

– комплексно вивчено основні моменти розвитку академічної історичної науки цього періоду у науково-дослідному, науково-організаційному, кадровому і фінансовому аспектах та заходи уряду УРСР щодо формування історичної науки як одного з основних знарядь ідеологічного виховання населення у вирішенні партійної програми побудови соціалізму;

– здійснено наукову реконструкцію організаційної структури історичних установ АН УРСР, простежено їх трансформацію відповідно до партійно-урядових директив;

– встановлено тематику, основні напрями наукових досліджень та основні здобутки історичних установ АН УРСР у 1944–1956 рр.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані у подальших більш глибоких та узагальнюючих дослідженнях з питань розвитку академічної історичної науки. Матеріали дисертації можуть бути також використані при викладанні вузівських курсів “Історіографія”, “Джерелознавство” та “Архівознавство”.

Особистий внесок здобувача. Всі положення та висновки дисертації, винесені на захист, одержані здобувачем самостійно і висвітлені у 8 статтях, опублікованих у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України для апробації результатів дисертаційних досліджень, та у 5 тезах конференцій, а також використано при укладанні бібліографії наукових праць та написанні приміток у додатках до збірника “Історія Національної академії наук України. Документи і матеріали”. Ч. І, ІІ” (К., 2007). У працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок дисертанта зазначений окремо після бібліографічного опису.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовано на міжвідомчій конференції “Історія освіти, науки і техніки” (Київ, квітень 2004 р.); міжнародних наукових конференціях: “Бібліотеки та інформаційні центри в системі наукового супроводу суспільних реформ” (Київ, жовтень 2004 р.), “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ, березень 2005 р. – березень 2006 р.), “Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики” (Київ, травень 2005 р. – травень 2007 р.), “Інтелектуальні інформаційні технології у бібліотечній справі” (Київ, жовтень 2005 р.), “Роль бібліотек у формуванні єдиного науково-інформаційного простору” (Київ, жовтень 2006 р.), “Другі Чишковські читання з історичної біографістики” (Київ, червень, 2006 р.).

Структура дисертації зумовлена специфікою проблеми, метою та завданням дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел та літератури (808 бібліографічних позицій), 4 додатків. Загальний обсяг дисертації – 269 с., у тому числі основного тексту – 194 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано вибір теми та актуальність її наукового дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, а також визначено наукову новизну і практичне значення роботи.

Перший розділ “Історіографія та джерельна база дослідження” , що складається з двох підрозділів, присвячений аналізу наукових праць з теми та джерельної бази дослідження.

Історіографію даного питання дисертантом умовно розподілено на два окремі періоди.