Реферат: Аудит як один із засобів оцінки вартості компанії. Критерії вибору та якість послуг

За попередні роки багато вітчизняних підприємств - страховики та банкіри не виняток - наростили свій статутний фонд за рахунок „вливання" іноземного чи вітчизняного капіталу та втратили свої контрольні пакети, але не усім відомий підхід до визначення вартості окремо взятої компанії. Звичайно ж у кожного інвестора свій підхід до вибору об'єкту інвестування, але крім цього існують стандартні підходи до оцінки бізнесу.

Оцінка бізнесу

Як відомо, оцінка бізнесу - це визначення вартості компанії як майнового комплексу, здатного приносити прибуток його власнику. При проведенні оцінної експертизи визначається вартість всіх активів компанії: нерухомого майна, машин й устаткування, фінансових вкладень, нематеріальних активів. Крім того, окремо оцінюється ефективність роботи компанії, її минулі, дійсні й майбутні доходи, перспективи розвитку й конкурентне середовище на даному ринку, а потім проводиться порівняння оцінюваної компанії з компаніями-аналогами. На підставі такого комплексного аналізу визначається реальна оцінка бізнесу, як майнового комплексу, здатного приносити прибуток.

Як правило, сучасна страхова компанія - це досить складна структура, що поєднує в собі велику кількість активів зовсім різної природи - від нерухомого майна до ділової репутації. Тому, оцінку бізнесу необхідно здійснювати з позицій всіх трьох існуючих оцінних підходів: витратного, дохідного й порівняльного. Ці підходи не використовуються ізольовано, а взаємодоповнюють один одного. Тобто для оцінки бізнесу експерти, як правило, одночасно використовують методи з різних підходів. При цьому, кожен підхід базується на використанні певних властивостей компанії, які так чи інакше впливають на величину її вартості. Необхідно враховувати, що основний та найбільш значущий актив страхової компанії - регіональна мережа, яка цікавить майже усіх інвесторів та діючих акціонерів.

Так, при визначенні вартості з позиції витратного підходу пріоритетною є вартість майна (сукупності матеріальних і нематеріальних активів) компанії. Витратний підхід базується на типовій мотивації і уявленнях розважливого покупця, який не заплатить за компанію більше, ніж коштують всі її активи.

При оцінці бізнесу з позиції дохідного підходу основою для розрахунків служить дохід, який, як передбачається, може принести компанія в майбутньому (прогнозовані доходи). Цей підхід базується на очікуваннях інвесторів, які визначають поточну вартість компанії, керуючись, в основному, прогнозною величиною майбутніх доходів від компанії, а не наявністю в компанії тих або інших активів (принцип очікування).

При використанні порівняльного підходу в оцінці бізнесу, основою для визначення вартості компанії є реалії вільного ринку, виражена в цінах укладених угод купівлі-продажу аналогічних компаній або їхніх акцій (часток). Цей підхід базується на принципі заміщення, згідно якого вартість компанії не може сильно відрізнятися від вартості іншої компанії, яка володіє еквівалентною для потенційного покупця корисністю.

Всі ці три підходи мають свої переваги й недоліки, свої кращі сфери застосування, й поєднують у собі досить велику кількість різних методів, з різноманіття яких оцінювач обирає найбільш підходящі для конкретного об'єкта інвестування.

У більшості випадків іноземний інвестор отримує, як правило лише красиву обгортку, а внутрішню структуру організації бізнесу страхової компанії йому доводиться будувати практично спочатку. Але можливо цього б не відбувалося, якщо б у компанії існувала ефективна система внутрішнього контролю.

Передумови аудиту

Як прокоментувала директор аудиторської фірми «Аудиторська практика» Ольга Петрашова, в компанії (акціонерному товаристві) повинна існувати ефективна система внутрішнього контролю за достовірністю інформації, що розкривається товариством. Так до складових системи внутрішнього контролю належать:

- Наглядова рада (через аудиторський комітет ради);

- Ревізійна комісія;

- Служба внутрішнього аудиту.

У більшості компаній ці складові є, але в деяких випадках формально, а в кращому випадку, усі компоненти присутні в особі самих акціонерів.

Компанія самостійно вирішує яким чином організовувати службу внутрішнього контролю для захисту прав та законних інтересів акціонерів товариства. Основні положення затверджуються статутом організації, зокрема, яким передбачено порядок створення, склад, повноваження членів Наглядової ради, Ревізійної комісії та Служби внутрішнього аудиту.

Отже, існування ефективної системи внутрішнього контролю за достовірністю інформації, що розкривається товариством, забезпечується діяльністю Наглядової ради (здійснює належний контроль за достовірністю інформації, що розкривається, та функціонування незалежного й якісного зовнішнього аудиту) та Ревізійної комісії (забезпечує здійснення незалежного контролю за фінансово-господарською діяльністю компанії).

Згідно з вимогами Цивільного Кодексу України (ст. 162) статут акціонерного товариства повинен передбачати також порядок проведення аудиторських перевірок діяльності товариства. Товариство повинно щорічно проводити аудиторську перевірку за участю зовнішнього аудитора, який призначається Наглядовою радою або Загальними зборами акціонерів. На думку експертів, доцільно спочатку здійснити економіко-правовий аналіз установчих документів товариства на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України. Крім цього законодавством України передбачені випадки обов'язкового проведення аудиторських перевірок, наприклад:

1) Згідно ст. 8 Закону України Про внесення змін до Закону України „Про аудиторську діяльність” для:

- підтвердження достовірності та повноти річного фінансової звітності та консолідованої звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств—емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню;

- перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств, страхових та холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

2) Згідно ст. 22 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” визначено, що:

- емітент зобов'язаний подати органу, що реєструє випуск цінних паперів інформацію про випуск цінних паперів, баланс та довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Таким чином, акціонерні товариства повинні залучати до співпраці незалежного аудитора (аудиторську фірму) не лише для забезпечення об'єктивної оцінки та підтвердження достовірності і повноти фінансової звітності товариства, але й для виконання вимог діючого законодавства України. Як прокоментувала директор аудиторської фірми «Аудиторська практика» Ольга Петрашова, аудиторські перевірки дуже відрізняються від перевірок, що здійснюються Ревізійною комісією, по-перше, незалежністю від власників акцій - акціонерів; по-друге, самостійністю обраних форм та методів аудиторської перевірки; по-третє, можливістю організувати перевірку на комерційній основі.

Навіщо ж аудитор страховій компанії?

Головним аргументом у цьому питанні є вимога Закону України „-Про страхування” щодо необхідності щорічного підтвердження фінансового стану страховика. На думку провідного аудитора страхової компанії „ІНГО Україна” Наталії Жупанської, за відсутності такої вимоги компанія мала б можливість самостійно ухвалювати рішення щодо необхідності залучення аудиторських компаній для проведення щорічного аудита. „На мій погляд, відсутність необхідності проведення щорічного зовнішнього аудита дозволило б страховим компаніям більше уваги приділяти розвитку служби внутрішнього аудиту для вирішення всіх необхідних завдань.

Наприклад, у нашій компанії, відділ внутрішнього аудиту контролює всі внутрішні операції компанії, проводить регулярні внутрішні аудиторські перевірки всіх підрозділів компанії, аналіз усієї фінансової звітності компанії”.

Таким чином, правильна організація системи внутрішнього та зовнішнього контролю фінансово-господарської діяльності компанії сприяє забезпеченню акціонерів, інвесторів, кредиторів та інших зацікавлених осіб достовірною та повною інформацією щодо фінансової звітності товариства.

Як відомо, сьогодні Держфінпослуг повністю контролює процес вибору аудиторів страховими компаніями. Тобто, особисто відповідає за достовірність аудиту.

На думку страховиків, вартість послуг на проведення аудиторської перевірки в Україні з кожним роком зростає й навряд чи в найближчі роки буде знижена.

„У такий спосіб ринок аудиторських послуг в Україні реагує на зростаючий попит на свої послуги, пов'язаний з нормами законодавства щодо проведення обов'язкового щорічного аудиту”, - коментує пані Жупанська. - „Що стосується відповідності вартості аудиторської перевірки і якості цих послуг в нашій країні, то, відсутність вимог законодавства України на проведення обов'язкового щорічного аудиту значно б знизила ціни, які диктують аудитори, й підвищила б якість самих послуг”.

Вибір аудитора

При виборі аудитора, насамперед, варто визначити мету, яку переслідує замовник, вважає Голова Ради директорів аудиторсько-консалтингової групи «АРНІ» Тетяна Харламова. Незважаючи на те, що поняття «аудит» визначено досить чітко, у тому числі й у правовому сенсі, доводиться констатувати, що в реальній дійсності аудит охоплює більш широке поле діяльності. Різноманіття завдань, які замовник має намір вирішити за допомогою аудиту, можна розділити на кілька груп з метою подальшого співставлення з можливостями вибору на нашому ринку.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--