Реферат: Аудиторський договір

Аудиторські послуги щодо проведення аудиту надаються будь – якому господарюючому суб’єкту незалежно від його організаційно – правової форми і форми власності. Побудова будь – яких взаємовідносин між суб’єктами підприємництва починається із звернення до переддоговірного перепису. Тобто, дана сторона звертається з проханням надати їй визначені послуги, а друга сторона висловлює згоду, згоду на надання таких послуг або відмовляє в їх наданні. Після одержання згоди аудиторської фірми, укладається договір про проведення аудиту. Такий договір є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини аудитора (аудиторської фірми) з клієнтом. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор зобов’язується надати послуги (тобто провести аудит, а замовник клієнт – отримати ці послуги). Цей документ підтверджує і фіксує офіційно, юридичну згоду інтересів економічного договору.

В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми иає велике значення. Характер роботи аудиторських фірм передбачає глибоке вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту №250, в якому йде мова про подібні ситуації, визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво клієнта (принаймні на один рівень ви­щий за той, на якому було виявлено порушення) та власників підприємства-клієнта. У стандарті зазначено, що, вирішуючи пи­тання про повідомлення контролюючих та правоохоронних орга­нів, необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.

Обов'язок аудитора щодо конфіденційності, як правило, забо­роняє повідомляти будь-яку третю сторону про виявлені факти недотримання існуючих вимог та правил. Проте за певних обста­вин цим обов'язком можна знехтувати відповідно до закону чи рішення суду (наприклад, у деяких країнах аудитор зобов'язаний повідомляти органи контролю про виявлені порушення у фінан­сових установах). За таких умов у аудитора може виникнути по­треба отримати юридичну консультацію, з тим щоб якнайкраще виконати свій обов'язок служити громадським інтересам.

Наступний параграф цього стандарту визначає право аудитора припинити надання послуг (виконання проекту), якщо подальша робота з таким клієнтом може завдати шкоди аудиторові. Проте і в цьому разі зазначається, що в таких випадках контролю необ­хідно звернутися за юридичною консультацією. Таким чином, рішення про те, чи повідомляти правоохоронні та контролюючі органи про виявлені порушення, фактично має прийняти сам ау­дитор. Ціна цього рішення надзвичайно висока, оскільки аудитор поділяє ризики зі своїм клієнтом, і за такої ситуації може дуже постраждати його репутація.

Ринок послуг з міжнародного аудиту в Україні ще тільки фо­рмується, і тому небагато підприємств мають досвід співпраці з міжнародними аудиторськими фірмами: наприклад, за неофіцій­ними даними, лише близько 10—12 % комерційних банків Украї­ни щороку проходять міжнародний аудит. Ураховуючи цей факт, інші економічні та юридичні особливості ринку України, а також загальну практику міжнародних аудиторських компаній, відпові­дно до якої зусилля спрямовуються на встановлення багаторічно­го співробітництва, а не на одноразові проекти, процес прийняття нового клієнта є досить складним і важливим для успіху подаль­шої співпраці.

Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно вико­нати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним клієнтом, що може відбуватися по-різному. По-перше, ініціатива проведення аудиту може йти від самого аудитора. Якщо підприємство або банк є привабливим з погляду тривалої співпраці, якщо його фінансова позиція, між­народні зв'язки та результати діяльності за минулі роки відповідно до друкованих джерел є сприятливими, а міжнародного аудитора ця компанія ще не має, уповноважений представник аудиторської фірми може сам зв'язатися з представником керів­ництва потенційного клієнта. По-друге, саме підприємство або банк можуть висловити своє бажання пройти міжнародний ау­дит (за свій рахунок).

Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), ауди­тор повинен виконати певні процедури:

· ознайомитися з галуззю, в якій працює клієнт, та його конк­ретним бізнесом;

· отримати та проаналізувати фінансову інформацію потен­ційного клієнта та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;

· якщо клієнт міняє аудитора, необхідно зв'язатися з попере­днім аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;

· проаналізувати особливі обставини, через які цей проект може вважатися особливо ризикованим;

· оцінити незалежність аудиторської фірми та її здатність за­довольнити потреби клієнта;

· визначити, чи прийняття клієнта не суперечитиме вимогам законів та правил і кодексу професійної поведінки.

Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність май­бутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформува­ти про проблеми, пов'язані з «аудитом першого року». Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор.

Потрібно також домовитися про час проведення перевірки, її оформлення (звіти, висновки, лист з рекомендаціями керівництва тощо) та суму і порядок оплати.

Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне рішення щодо того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути з'ясовані такі питання:

— чи має аудитор достатні знання про діяльність клієнта та галузь, де він працює, щоб належним чином виконати свою ро­боту відповідно до потреб клієнта?

— чи вчасно був призначений аудитор і чи має він змогу від­повідно спланувати свою роботу й отримати достатньо компетентних свідчень (доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової звітності?

— чи відповідає виконання цього проекту професійним інте­ресам аудитора?

Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконан­ня, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у докуме­нті, що називається «Лист-згода» (Engagement Letter). Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попере­дження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе ауди­тор. Типовий лист-згода містить такі положення:

· мета аудиту;

· очікувана дата закінчення аудиту;

· відповідальність керівництва клієнта за фінансову звітність;

· обсяг аудиту.

Інша інформація щодо результатів аудиту. Слід зауважити, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних можуть залишитися невиявленими.

Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації.

В українській практиці замість листа-згоди укладається дого­вір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг (табл. 1).

Таблиця 1

УГОДА №___Прим. №

на здійснення аудиторських послуг

м. Київ «___ »___________200_ р

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--