Реферат: Аутентифікація користувачів на основі токенів безпеки
○ користувачеві незручно запам'ятовувати список паролів;
○ у випадку помилки або збою при аутентифікації користувач не знає, користуватись йому поточним чи наступним паролем.
Ще одним способом аутентифікації є метод одноразових паролів .
Під час реєстрації користувач генерує певну послідовність, наприклад:
F999 (x), …, F(F(F(x))), F(F(x)), F(x), x,
де х – випадкове число.
При цьому в системі в цей час зберігається значення F1000 (x), на першому кроці в якості паролю користувач використовує значення F999 (x). Отримавши його, система обчислює F(F999 (x)) та перевіряє його на відповідність тому F1000 (x), що зберігається. В разі відповідності користувач отримує доступ до системи, а в системі в якості поточного зберігається вже значення F999 (x). На другому кроці перевіряється F(F998 (x)) = F999 (x) і так далі. Таким чином, пароль, що вже був використаний, а також всі інші, що знаходяться у списку перед ним, стають недійсними. При цьому у випадку порушення синхронізації користувач має можливість перейти до наступного в списку значення, або навіть "перескочити" через один чи кілька паролів, а система вираховує F(F(…Fn (x)…)) поки не отримає значення, відповідне тому, що зберігається. Перевірити істинність користувача також можна за допомогою методу рукостискання (handshake). При цьому існує процедура f, що відома лише користувачеві та обчислювальній системі. При вході в систему генерується випадкове значення х і обчислюється f(x). Користувач, отримавши х, також обчислює y = f(x) та надсилає його системі. Система порівнює власне значення з отриманим від користувача і робить висновок про його (користувача) істинність. При використанні методу рукостискання ніякої конфіденційної інформації між користувачем і обчислювальною системою не передається взагалі, навіть у шифрованому вигляді. Щодо самої функції f(x), то вона має бути досить складною, щоб зловмисник не міг її вгадати, навіть накопичивши велику кількість пар (x, f(x)). В якості процедури f(x) можна використовувати шифрування x на таємному ключі, який є спільним секретом (або шифрування таємного "магічного рядка" на ключі x). Ключова послідовність генерується системою при так званій ініціалізації ключа. В сеансі ініціалізації ключ записується у файл. Після цього генерований ключ можна використовувати для криптографічних цілей.
Подальша робота з зашифрованим логічним диском звичайна, як зі звичайним логічним диском Windows.
Фізично створений диск являє собою звичайний файл на диску, який виступає логічним диском після монтування його в систему. При монтуванні система питає пароль і, якщо вказано, ключовий файл.
Якщо диск не підмонтований в систему, він виступає як файл. Його можна скопіювати, знищити і т.ін., але прочитати інформацію, яка зберігається в ньому, можна лише знаючи ключ.
Насичення інформаційно-комунікаційних мереж різного роду послугами неможливе без широкого використання без паперових технологій: від оплати різних послуг (комунальні платежі, послуги провайдерів, банківські послуги і т.д.) та надання фінансової звітності (податкові декларації, баланси організацій і т.д.), до організації систем електронної торгівлі, керування рахунками у банках, замовлення білетів, послуг і т.ін. Такі технології вимагають використання безпечних механізмів обміну юридично важливою інформацією. Основою безпечного використання електронного документообігу у відкритих комп‘ютерних мережах є:
- необхідність гарантованого підтвердження особи абонента, що відправив електронний документ;
необхідність гарантованого підтвердження того, що документ обов‘язково буде отримано лише вказаним адресатом;
- необхідність гарантованого підтвердження того, що під час передавання мережами зв‘язку, в документ не внесено ніяких змін.
Ці вимоги можна задовольнити лише за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.
Література
1. Галицкий А.В., Рябко С.Д., Шаньгин В.Ф. Защита информации в сети. – М.:ДМК Пресс, 2004.
2. Щеглов А.Ю. Защита компьютерной информации от несанкционированного доступа. – СПб.:Наука и техника, 2004.
3. Проскурин В.Г., Крутов С.В., Мацкевич И.В. Защита в операционных системах. – М.: "Радио и связь", 2000.
4. Щербаков А, Домашев А. Прикладная криптография. Использование и синтез криптографических интерфейсов. М.:Русская редакция, 2003.
5. М.А.Деднев, Д.В.Дыльнов, М.А.Иванов Защита информации в банковском деле и электронном бизнесе. М.:Кудиц-образ, 2004. – 512 с.