Реферат: Авітаміноз. Отруєння рослинами. Травматичні ушкодження

При отруєнні необхідно подати тваринам негайну допомогу ще до прибуття ветеринарного лікаря. Щоб зменшити шкідливу дію отрути, бажано видалити з шлунково-кишкового тракту кролів увесь вміст. Для цього призначають очисні клізми та послаблю-вальні засоби (карлобадську сіль — по 3—6 г на голову, каломель — по 0,02—0,03 г на 1 кг ваги тварини).

Перед даванкою кролям послаблювальних засобів або одночасно з ними тваринам слід давати усередину адсорбуючі речовини, які здатні поглинати і утримувати різноманітні отрути. Це перешкоджає всмоктуванню та потраплянню отрут у кров. Одним із найкращих адсорбентів є активоване деревне або тваринне вугілля. Найчастіше застосовують суспензію активованого вугілля у воді (на 1 л води 40—50 г вугілля).

Звичайно, найбільш дійову допомогу можна подати у тому випадку, коли відомо, яка отрута спричинила отруєння. Однак. у практиці встановити це вдається рідко, тому при перших ознаках отруєння треба використовувати так звані загальні антидоти (протиотрути). Багато кролівників з успіхом використовують для цього молоко (найкраще парне). Його дають тваринам через рот по 4—5 десертних ложок 3—4 рази на день протягом кількох діб.

При основних ознаках отруєння, що вказують на подразнення шлунка (слинотеча, болі), для послаблення отруєння та зменшення запалення слизової оболонки шлунка тваринам потрібно давати слизові та білкові речовини. Звичайно застосовують молоко, яєчний білок або білкову воду (завись одного білка курячого яйця у склянці води), рідкий крохмальний клейстер, слизові відвари насіння льону тощо.

У тих випадках, коли переважають порушення нервової системи (судороги, збудження та ін.), дають переважно в'яжучі засоби: танін, відвар листків дуба, вербової кори, а також звичайний чай чи слабкий розчин марганцевокислого калію.

Усі перераховані засоби є універсальними протиотрутами (антидотами). їх можна використовувати для лікування отруєнь, спричинених не лише рослинними отрутами, а й багатьма іншими отруйними речовинами.

При тяжких формах отруєння добре діють ліки, що підтримують функцію дихання, діяльність серця та нервової системи.

Кролівники повинні добре знати отруйні рослини і не допускати їх у корм тваринам. При цьому необхідно пам'ятати, що одна й та сама трава у різних кліматичних та ґрунтових умовах може мати більшу або меншу токсичну дію. Крім того, деякі рослини втрачають свої отруйні начала при висушуванні та силосуванні.

ТРАВМАТИЧНІ УШКОДЖЕННЯ

До травм відносять порушення в тканинах та органах тварини, спричинені короткочасним або тривалим впливом руйнівних факторів.

Травматичні ушкодження у кролів спостерігають досить часто, особливо при спільному утриманні або при підсаджуванні нових кролів у клітки. Часто кролі травмуються у клітці об незагнуті кінці цвяхів, дріт та інші гострі предмети, при потраплянні кінцівок у великі вічка сітки або щілини дощатої підлоги, а також при паруванні.

Розрізняють травми механічні, термічні, хімічні, біологічні та ін. Кролівникам частіше доводиться стикатися з термічними (відмороження) та механічними (рани, ушиби, переломи) травмами.

Відмороження. Тривале охолодження тварин при низькій температурі (—35—40°С) спричиняє відмороження різних частин тіла (найчастіше вух і лап), особливо у молодняка та виснажених тварин. Розрізняють кілька форм впливу холоду на організм: озноблення, відмороження чотирьох ступенів та загальне замерзання.

Озноблення характеризується запаленням ділянок шкіри внаслідок тривалого впливу низьких температур, близьких до нуля. Шкіра набрякає, набуває червоно-багрового кольору із синюватим відтінком. Уражені місця дуже сверблять. Внаслідок хворобливих змін у кровоносних судинах на шкірі можуть розвиватися гнійні процеси.

Відмороження І ступеня проявляється втратою чутливості, ущільненням та побілінням шкіри. При відігріванні до шкіри припливає кров, помітний невеликий набряк. Після одужання поверхня шкіри лущиться.

Відмороження II ступеня. У зоні ураження відбувається спазм кровоносних судин. Шкіра набрякає, утворюються пухирі. Частина тканини шкіри змертвіває. При великих відмороженнях у тварини підвищується загальна температура тіла. Хворобливі зміни зникають лише протягом 2—3 тижнів. Рідина пухирів розсмоктується або виливається назовні після розриву їх стінок. В цей час треба остерігатися інфікування пухирів, що вже розкрилися, оскільки при розвитку гнійного запалення лікування тварини значно ускладнюється.

Відмороження III і IV ступенів характеризуються змертвінням тканин на різну глибину з сильним ураженням м'язів і навіть кісток. Пухирі наповнені темним вмістом і швидко лопаються. Шкіра стає синьо-багровою, потім темно-фіолетовою і навіть чорною. Загальний стан тварини тяжкий. Значно підвищується температура тіла. Нерідко в місце відмороження потрапляє гнійна інфекція, яка часто спричиняє сепсис (загальне зараження крові). Відморожені тканини іноді можуть відламуватися (вуха, кінцівки).

При ознобленні та відмороженні І ступеня уражені ділянки треба добре розтерти снігом, потім помістити хвору тварину в тепле місце. З відновленням кровообігу шкіру насухо протирають і змазують камфорним маслом, борним вазеліном, гусячим жиром або смальцем. Ділянку ураження зав'язують м'якою пов'язкою.

При відмороженні II ступеня пухирі розтинають, рідину видаляють, ділянку відмороження змазують 5-процентним розчином йоду або камфорною маззю.

Ураження ПІ та IV ступенів повинен лікувати ветеринарний лікар: змертвілі ділянки видаляють оперативним шляхом до здорових тканин, потім звичайним способом лікують свіжу рану. Сильно уражені вуха ампутують. При великих ураженнях тварину забивають.

Загальне замерзання настає внаслідок тривалого впливу на організм низьких температур. Смерть настає при зниженні температури тіла до 20°.

Профілактика та заходи боротьби. Треба ретельно утеплювати клітки у морозяні та вітряні дні: завішувати солом'яними матами сітчасті частини кліток, накладати в них більшу кількість соломи, щоб кролі могли у неї заритися.

Ушиби. Ушибами називають такі травматичні ушкодження, при яких не порушується цілість шкіри і кісток.

Причиною ушибів найчастіше є удари будь-яким тупим предметом, наприклад дверцятами клітки, задніми лапами кролів під час бійки або удари при стрибанні, падінні.

Клінічна картина. При незначних ушибах на місці удару виявляють невелику розлиту припухлість, яка звичайно через кілька днів зникає; при ушибі кінцівки спостерігають кульгавість. При сильних ушибах часто розриваються кровоносні судини, а іноді розміжчуються тканини. У таких випадках на місці ушибу швидко утворюється різко обмежений опух, що містить кров (гематома). При прощупуванні в ньому відчувається рідина. Шкіра на місці ушибу почервоніла. При ушибах у ділянці хребта окремі хребці можуть зміщуватися. У цих випадках може настати параліч задніх кінцівок — вони витягуються і волочаться під час руху. Через 2—5 тижнів такі кролі звичайно гинуть. При розтині під шкірою в ділянці хребта можна виявити крововиливи (місце удару).

Діагноз встановити легко.

У сумнівних випадках, щоб відрізнити гематому від підшкірного нариву, можна зробити пробний прокол і за характером вмісту опуху визначити захворювання. "Лікування. При незначних ушибах кролі звичайно швидко видужують без усякого лікування. Місце ушибу обробляють розчином йоду, 5-процентним спиртовим розчином таніну, насиченим водним розчином марганцевокислого калію, змочують холодною водою або прикладають до нього лід. При повільному розсмоктуванні запального випоту втирають іхтіолову, йодисту або камфорну мазь. При великих гематомах або скупченнях лімфи роблять прокол або розрізи і лі кують як рани.

Заходи профілактики. Потрібно уважно доглядати за тваринами, не допускати скупченого утримання молодняка, видаляти з групи молодняка задирикуватих кроленят; своєчасно ремонтувати клітки і видаляти з них гострі предмети.