Реферат: Бактеріальні захворювання кролів
Сальмонельоз (паратиф) — гостре інфекційне захворювання, пов'язане переважно з ураженням шлунково-кишкового тракту. При цьому захворюванні спостерігаються явища метриту та аборту. Особливо часто захворюють кролиці, яких незадовільно годують, виснажені і вагітні.
Етіологія. Збудниками сальмонельозу кролів є деякі різновидності з групи паратифозних мікробів, які являють собою короткі (0,5—2 μ) палички із закругленими кінцями, спор і капсул не утворюють.
Збудники порівняно стійкі проти несприятливих факторів зовнішнього середовища. В грунті, гною, воді вони можуть зберігатися місяцями. Добре переносять висушування та низькі температури. Проти дезинфікуючих речовин сальмонели нестійкі. Свіжогашене вапно, їдкий натр, формалін та інші дезинфікуючі речовини, які застосовують у звичайних концентраціях, швидко їх вбивають.
Епізоотологія. Захворювання реєструється переважно у відлучених кроленят, сукрільних і незадовільно вгодованих самок. Загострення паратифу спостерігається при погіршенні догляду й утримання. Інфекція заноситься в господарство із зараженими кролями. Очевидно, можливе виникнення захворювання без занесення ззовні, при зниженні резистентності організму бактерієносіїв.
Певну роль у поширенні інфекцій відіграють також мухи, щури і миші. На виникнення захворювання і його поширення великий вплив мають різні фактори: скупчене утримання у брудних вогких вольєрах, неповноцінна годівля, авітамінози та ін:'
Клінічна картина. Звичайно відмічається гострий перебіг. Хворі кролі малорухливі, в'ялі, не хочуть їсти корму, часто п'ють воду. Іноді можна помітити також і пронос, виділення з піхви слизово-гнійних мас. Зовнішні і внутрішні органи набряклі і болісні. Хвороба звичайно закінчується смертю на 3—4-ту добу. Бувають випадки з підгострим перебігом хвороби тривалістю до 2— З тижнів, але при цьому хвороба здебільшого закінчується загибеллю тварин. При захворюванні вагітних самок у них спостерігають аборти і метрит.
При розтині у тонкому і товстому відділах кишечника виявляють катаральні явища, множинні вузлики завбільшки від макового зерна до горошини, особливо багато їх у сліпому відділі. Брижові лімфатичні вузли збільшені і нерідко некротизовані. Відмічають також крововиливи у слизовій оболонці. Селезінка збільшена, дрябла, глинястого кольору, з численними вузликами некрозу. Роги матки сильно збільшені. Слизова оболонка її вкрита масою шоколадного кольору.
Діагноз. Встановлюють на підставі клінічної картини хвороби, зважаючи на патологоанатомічні дані, підкріплені бактеріологічним дослідженням. Для цього в лабораторію надсилають трупи кролів.
Захворювання на сальмонельоз серед молодняка можна встановити за наявністю недорозвинених, виснажених кроленят, з явищами проносу, а серед вагітних — при народженні мертвих кроленят і абортах.
Зважають також на санітарно-гігієнічну обстановку, яка сприяє захворюванню.
За клінічною і патологоанатомічною картиною сальмонельоз дуже подібний до туляремії та псевдотуберкульозу, але при цих захворюваннях ураження матки, передчасні окроли й аборти не спостерігаються.
Профілактика та заходи боротьби. Хворі на паратиф кролі підлягають забою. Підозрілих на захворювання ізолюють, а підозрілі на зараження карантинуються на строк до трьох тижнів після останнього випадку видужання або загибелі тварини.
Тваринам, які перебувають у контакті з хворими, раз на день протягом 5—7 днів підряд дають всередину фуразолідон по ЗО мг на 1 кг живої ваги або вводять полівалентну вакцину проти сальмонельозу та колібактеріозу хутрових тварин, птахів, телят та поросят. Вакцину вводять у м'яз стегна двічі з інтервалами 7 днів: перший раз молодняку у віці від одного до трьох місяців — 0,5 мл, молодняку старшого віку та дорослим — 1 мл, другий раз —відповідно 1 і 2 мл.
Приміщення, де перебували хворі кролі, дезинфікують 5-про-центною емульсією креоліну або 5-процентним розчином карболової кислоти, або 2-процентіним розчином формальдегіду, або 20-процентною суспензією свіжогашеного вапна, або розчином хлорного вапна, в якому міститься 3% активного хлору.
М'ясо забитих хворих кролів, якщо тушки не виснажені, можна зживати в їжу лише після 1,5-годинного проварювання. Кролів, що загинули від сальмонельозу, виснажені тушки забитих хворих тварин та внутрішні органи спалюють або закопують.
З появою хвороби кролівницька ферма оголошується неблагопо-лучною. При сальмонельозі карантин знімається через місяць після останнього випадку загибелі або останнього випадку видужання тварин. Під час карантину забороняють будь-які пересадки кролів та вивезення їх на продаж.
В основу боротьби з сальмонельозом повинні бути покладені профілактичні заходи: утримання кролів у просторих, сухих (без протягів), добре обладнаних вольєрах і клітках, а також повноцінна годівля.
Кератокон'юнктивіт — дуже поширене серед кролів захворювання очей. При цьому захворюванні уражуються одночасно рогівка і кон'юнктива.
Етіологія. Захворювання до кінця не вивчене. Припускають, що спонтанний кератокон'юнктивіт у кролів найчастіше спричиняють нерухомі мікроорганізми, які мають форму кокових паличок або коротких ниток. Нерідко хвороба розвивається внаслідок ускладнення хронічних форм пастерельозу.
Епізоотологія. Захворювання спостерігається скрізь, зараження відбувається при контакті здорової тварини з хворою. Нерідко бувають випадки масового ураження кератокон'юнктивітом кроленят і дорослих тварин.
При кератокон'юнктивітах пастерельозного походження кролі самі переносять мікробів з слизової оболонки носа на очі.
Клінічна картина. Кератокон'юнктивіти проходять у найрізноманітніших формах — від незначних інфільтратів рогівки до тяжких випадків її запалення з нагноєннями, флегмонами і необоротними помутніннями.
На початку захворювання спостерігається почервоніння кон'юнктиви, сльозотеча, світлобоязнь. Надалі поступово розвивається гнійний кон'юнктивіт, який супроводжується сильною болісністю очного яблука, різкою світлобоязню, підвищенням температури повік. Іноді кон'юнктива так припухає, що виступає назовні з очної щілини. Витікання з очей спочатку рідке, потім стає густим, слизовим і нарешті гнійним. Ці виділення, скупчуючись у кон'юнктивальному мішку, на краях повік, склеюють їх, і, висихаючи, утворюють кірочки. Внаслідок подразнення шкіри волосся (особливо під внутрішнім кутом ока) випадає. На уражених місцях виникають виразки. Здебільшого згаданий процес поширюється на рогівку. Тоді ще більше посилюються світлобоязнь, болісність очного яблука і сльозотеча. Рогівка набуває білого кольору і втрачає прозорість. При обмежених кератитах її поверхня ще не змінюється. З розвитком хвороби настає часткове руйнування епітелію і рогівка стає шерехатою, матовою. Надалі вона вкривається нальотом гнійно-фібринозного ексудату, виразками. Часто захворювання закінчується повною втратою зору. Кролі швидко худнуть і нерідко через 5-10 днів з моменту появи перших клінічних ознак гинуть.
Тварини, перехворілі на інфекційний кератокои'юнктивіт, сприйнятливі до повторного зараження.
Діагноз. На підставі клінічної картини поставити діагноз не важко.
Лікування слід починати з дослідження кон'юнктивального мішка і вилучення сторонніх тіл, якщо вони є. Гній і кірочки з країв повік видаляють за допомогою ватного тампона, змоченого дезинфікуючим розчином (борна кислота 3: 100, риванол 1 :2000, перекис водню 3 : 100). Потім кон'юнктивальний мішок і поверхню очного яблука обробляють 0,5-процентним розчином мідного купоросу або марганцевокислим калієм у розведенні 1 : 3000. Добрі результати дають йодоформ і ксероформ у вигляді мазей, 0,25—0,5-процентний розчин брильянтової зелені (очні каплі), 30-процентний розчин альбуциду та ін.
При лікуванні гострих поверхневих кератитів і кератокон'юнктивітів А. Ф. Русинов (1962) з успіхом застосовував консервовану жовч великої рогатої худоби з добавкою новокаїну. Для цього від клінічно здорової тварини після забою беруть жовч і витримують при температурі плюс 2—4° протягом 2—3 діб, потім до неї добавляють 5% новокаїну.
Після обробки очей дезинфікуючими розчинами 3—4 краплі жовчі вводять піпеткою в кон'юнктивальний мішок. Цю процедуру повторюють щодня (краще увечері) протягом 2—4 днів.
При підгострих і хронічних кератокон'юнктивітах можна застосовувати кортизон. Цей препарат використовують у вигляді 1-про-центних крапель (2 рази на день) або 1-процентної мазі (раз на 1—2 дні).