Реферат: Банки як учасники ринку ціних паперів

- дисконтні;

- з обмеженим або вільним колом обігу.

Облігації можуть випускатися на суму, що не перевищує 25% статутного капіталу і тільки після повної оплати всіх випущених раніше акцій .

Сума позикового капіталу в банку залежить від певної кількості факторів, серед яких і процент, що банк сплачує власникам облігацій. Під час зниження облікової процентної ставки банку вигідно мобілізувати капітал у такий спосіб. Перевагами цього методу є постійна вартість капіталу протягом певної кількості років, якщо за облігаціями пропонується фіксована процентна ставка.

У банках України досвіду мобілізації капіталу шляхом випуску довготермінових облігацій ще немає.

До цінних паперів власного боргу банків відносять також ощадні сертифікати та векселі – фінансові інструменти, які відіграють роль депозитів, і можуть використовуватися як інструменти фондового ринку, заставні документи при банківському кредитуванні або як документи при розрахунках. Ці властивості роблять цінні папери банківського боргу високоліквідними, і банки часто застосовують випуск цих цінних паперів як для збільшення залучених коштів, так і для формування своїх вторинних резервів.

У банківській практиці ощадні сертифікати розглядаються також як керовані пасиви, тому що завдяки продажу їх на вторинному ринку власник може отримати прибуток, не змінивши при цьому суми залучених банком коштів.

Ощадний (депозитний) сертифікат в Україні визначається як письмове свідоцтво банку-емітента про вкладання в ньому коштів, яке засвідчує право власника або його представника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту та процентів на нього.

Деякі банки почали випускати векселі. Їх випуск може здійснюватися як для використання власних векселів як інструментів відтер мінування боргів, або для залучення коштів. Банки в обох випадках оперують власними банківськими векселями.

Банк, що випускає вексель, засвідчує грошове зобов’язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя.

Інвестори можуть використовувати банківські векселі не тільки для заощадження власних коштів і одержання за ними доходу, а й як інструменти фондового ринку, що вільно на ньому обертаються, як інструменти застави при одержанні від банків-емітентів кредиту, можуть подавати ці векселі до деяких банків до врахування.

До активних операцій банків відносяться інвестиційні операції та вкладення банків в державні цінні папери.

Якісне проведення банками активних операцій неможливе без здійснення ними інвестиційної діяльності. Надаючи кредити, банки отримують високий дохід, але наражаються на суттєвий кредитний ризик. А вкладаючи вільні кредитні ресурси, вони повинні потурбуватися про диверсифікацію ризиків та достатню ліквідність активів. Цим вимогам цілком відповідають саме інвестиційні операції банків.

Інвестиційні операції банків – це вкладення коштів у інвестиційні цінні папери.

Банки розвинутих країн найбільше доходів одержують від вкладень своїх власних і залучених коштів у державні цінні папери.

Державні цінні папери є об’єктом операцій центрального банку на відкритому ринку для регулювання грошово-кредитної політики даної держави та покриття дефіциту державного бюджету.

Державні цінні папери можуть випускатися для погашення раніше розміщених державних позик, забезпечення касового виконання державного бюджету, фінансування цільових програм, що здійснюються місцевими органами влади.

Масштаби позикових коштів держави за рахунок емісії державних цінних паперів у кожній державі неоднакові. Основними видами державних цінних паперів є казначейські векселі, казначейські зобов’язання, державні облігації .

Первинне розміщення боргових зобов’язань держави може здійснюватися трьома способами:

- відкритого продажу;

- індивідуального продажу;

- шляхом аукціону.

Відкритий продаж державних цінних паперів здійснюється протягом тривалого часу, цінні папери продаються всім бажаючим на єдиних умовах.

При індивідуальному розміщенні цінних паперів держави уряд безпосередньо або через посередників проводить переговори з інвесторами, у ході яких обумовлюються умови одержання державного кредиту під випуск боргових зобов’язань.

Україна, як і більшість ринкових держав світу, обрала аукціонну форму розміщення своїх державних цінних паперів. Потенційні покупці при цій формі розміщення подають державному агентові Національного банку України заявки, в яких вказують обсяг цінних паперів і умови, за якими вони можуть їх придбати.

Доходи за державними цінними паперами також можна виплачувати кількома способами:

- встановленням фіксованого процентного платежу;

- застосуванням плаваючої ставки доходу;

- використанням ступінчастої процентної ставки;