Реферат: Банки на валютному ринку України
розкрити механізм функціонування міжнародного та національного валютних ринків і дослідити особливості їх розвитку;
провести комплексний аналіз валютного ринку України з акцентом уваги на проблемах, напрямках та перспективах подальшого розвитку;
виявити сутність, сучасні риси і функціональну специфіку діяльності банків на валютному ринку;
сформулювати методичні та практичні рекомендації, щодо проведення операцій з іноземною валютою.
Предметом дослідження є сфера валютно-кредитних відносин, які виникають у процесі розвитку та функціонування валютного ринку України.
Об'єктом дослідження стала система комерційних банків, як інституційна основа валютного ринку України.
Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є сучасні досягнення вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці з проблем становлення та розвитку валютного ринку і банківської діяльності. Методика дослідження грунтується на вивченні законів прийнятих Верховною Радою України, постанов та декретів Кабінету Міністрів, указів Президента, які регламентують діяльність фінансово-кредитних інститутів, нормативних документів Національного банку України, методичних матеріалів міжнародних організацій (Світового банку, Банку Міжнародних розрахунків). Дисертація також базується на застосуванні методів системного аналізу, економіко-статистичних, графічних, групування, вибіркового спостереження, історико-логічної аргументації. Для аналізу конкретних економічних явищ діяльності банків на валютному ринку України використані матеріали Національного банку України, “Укрексімбанку", банку “Аваль”, “Україна” та інш.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що в ній вперше проведено комплексне дослідження розвитку та функціонування валютного ринку незалежної України в нових економічних умовах та діяльності банків на цьому ринку.
Найбільш вагомі результати, які характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному: уточнено тлумачення категорії “валютного ринку" та “євроринку”; визначено потенційну готовність українських банків до діяльності на валютному ринку України з урахуванням його теперішнього стану; оцінено роль комерційних банків у функціонуванні валютного ринку та розвитку міжнародної торгівлі; запропоновано нові форми фінансування міжнародної торгівлі; обгрунтовано необхідність використання нових фінансових інструментів для хеджування валютних ризиків; виявлено слабкі та сильні сторони діяльності вітчизняних банків на валютному ринку та потенційні можливості і реальні умови подальшого вдосконалення проведення банківських операцій з іноземною валютою; запропоновано концептуальні схеми мінімізації ризиків, пов'язаних з роботою суб'єктів на валютному ринку.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використанні у навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні навчальних дисциплін “Гроші та кредит”, “Банківська справа”, “Банківський менеджмент". Впровадження результатів дисертації у практику роботи банків України дозволить визначити їх конкурентні позиції на внутрішньому та зовнішньому фінансових ринках, підвищить рівень стратегічного планування, дасть можливість оперативно впливати на результати проведення операцій з іноземною валютою.
Апробація результатів дослідження. Результати роботи обговорювались на засіданнях кафедри банківської справи Київського національного економічного університету у 2003 - 2006 роках. Рекомендації автора з питань розвитку валютного ринку та діяльності банків на ньому доповідалися на конгресі “Ефективність реформування української економіки" (Київ, 2006), міжнародній науково-практичній конференції “Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку” (Київ, 2006). Ряд практичних рекомендацій отримали схвальну оцінку та прийняті до впровадження Державним експортно-імпортним банком України. Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 4 роботи загальним обсягом 2.1 д. а.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок машинописного тексту, в тому числі 8 таблиць, 17 рисунків. Список використаних літературних джерел складає 9 сторінок.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.
У першому розділі розкрито суті валютного ринку, визначено його значення у економічному розвитку суспільства, а також дано оцінку місця банків у процесі його функціонування.
Визначення предмету даного дослідження, - валютного ринку, - настільки, здавалось би очевидного поняття, насправді, вимагає попереднього глибокого аналізу. В економічній літературі немає однозначної думки, щодо його визначення, але виходячи з тих функцій, які він виконує у системі ринкової економіки (встановлення ринкових курсів валют; виконання ролі механізму акумуляції і раціонального перерозподілу валютних коштів як у національному так і світовому масштабі; виконання ролі каналу міжнародного переміщення капіталів; розширення можливостей уряду і центрального банку у здійсненні своєї монетарної політики) варто розглядати валютний ринок як сферу економічних відносин по операціях купівлі та продажу іноземної валюти, цінних паперів в іноземній валюті, а також інвестиційної діяльності в іноземній валюті.
Економічні відносини між учасниками міжнародних відносин неможливі без обміну однієї грошової одиниці на іншу. Пропорцією, у якій обмінюється валюта однієї країни на валюту іншої - виступає валютний курс. Іншими словами, кожна національна грошова одиниця має валютний курс - ціну, виражену у іноземній валюті.
Питання про так званий реальний рівень валютного курсу є одним із складних як у теорії так і у практиці. Більш менш просто воно вирішувалось в умовах золотого стандарту, коли валютний і монетний паритет визначався співвідношенням вмісту грошового металу. Процес демонетизації золота значно ускладнив механізм валютного курсотворення. Проте спроби прогнозування валютного курсу робилися вже давно.
Найбільш популярною і мабуть найдавнішою теорією визначення валютного курсу є теорія паритету купівельної спроможності, висунута ще у 1556 році Мартіном Наваро, а пізніше стала предметом дослідження багатьох економістів, таких як Д. Рікардо, Д. Юм, Г. Кессел. Суть теорії полягає в тому, що наша оцінка іноземної валюти залежить від відносної купівельної спроможності двох валют у своїх країнах, тобто пропонуючи певну кількість нашої валюти, ми пропонуємо в дійсності її купівельну спроможність по відношенню до товарів та послуг іншої країни.
Враховуючи, що паритет купівельної спроможності є лише одним із компонентів, що утворюють валютний курс, у сучасному аналізі зміни тенденцій його формування і руху, розглядається вплив низки факторів:
показники економічного росту;
зміна грошової маси на внутрішньому ринку;
рівень інфляції та інфляційні очікування;
рівень процентної ставки;
платоспроможність країни і довіра до національної валюти на світовому ринку.
Поряд із факторами структурного характеру на попит і пропозицію валюти діють фактори кон'юнктурного характеру: спекулятивні операції на валютних ринках та ступінь розвитку інших секторів фінансового ринку.
Із розширенням і поглибленням процесів інтеграції господарського життя порівняння національних вартостей проходить у все більших масштабах, а у валютних курсах, як наслідок, знаходять відображення такі економічні категорії як заробітна плата, витрати виробництва, продуктивність праці, темпи економічного зростання тощо.
Якщо ж абстрагуватися від теоретичних дискусій і мати на увазі суту технічні аспекти проблеми курсотворення, то реальним валютним курсом слід визнати таке його значення, яке дозволить досягнути внутрішньої та зовнішньої рівноваги. Під внутрішньою рівновагою слід розуміти відсутність дефіциту товарів на внутрішньому ринку (при нормальному рівні безробіття), а зовнішньою рівновагою вважають ситуацію, при якій будь-який дисбаланс за поточними операціями фінансується за рахунок автоматичного руху капіталу.
Приймаючи до уваги нерозвиненість на нашому ринку руху капіталів і відсутність дієвих стимулів для розміщення іноземного капіталу, а також негативні наслідки різкого руйнування існуючої структури зовнішньої торгівлі реальним курсом слід вважати такий курс, який би забезпечував інтереси експортерів та імпортерів.
При відсутності регламентацій валютного обміну, формування валютних курсів проходить у межах класичного ринкового механізму, тобто співвідношення попиту і пропозиції. Будь-який намір купувати чи продавати грунтується на останній відомій величині валютного курсу. Якщо позиції покупців і продавців, які випливають з цього співвідношення урівноважуються, то величина валютного курсу залишається незмінною. Будь-яке порушення рівноваги призводить до його зміни. Ця зміна у свою чергу спричиняє протилежні зрушення у позиціях покупців і продавців, які примушують рухатися ринок до рівноваги. Від цих змін залежить і рух капіталів і дати розрахунків за контрактами і строки платежів.