Реферат: Банки на валютному ринку України

виробникам та споживачам найрізноманітнішої продукції уникнути чи зменшити ціновий ризик при реалізації чи купівлі товарів;

експортерам та імпортерам зменшити ризик при зміні валютного курсу. Важливе значення у збільшенні активності на цьому ринку мають іноземні інвестори, які зацікавлені вкладати кошти в українські фінансові інструменти та страхувати себе від ризиків зміни курсу гривні до іноземних валют з ціллю репатріації прибутків;

власникам фінансових активів застрахувати себе від ризику падіння їх курсової вартості, а позичальникам від ризику зміни процентних ставок.

Отже, строковий ринок, за своїм призначенням має слугувати механізмом страхування фінансових ризиків в умовах нестабільної економічної кон'юнктури. Функціонування цього ринку дає змогу суб'єктам господарювання максимально мінімізувати свої ризики. Привабливим він є ще й тому, що пропонує високоприбуткові інструменти інвестування вільних коштів.

Розвиток подій на валютному ринку України свідчить, що робота з валютними деривативами вкрай необхідна.

Останнім часом в Україні все більше банків займаються кредитуванням зовнішньої торгівлі. Кредитування проводиться як за рахунок власних валютних коштів так і за рахунок кредитів, отриманих від іноземних банків та міжнародних фінансових організацій за міждержавними та міжурядовими угодами.

Частка виданих кредитів в іноземній валюті у загальному обсязі виданих кредитів постійно зростає (рис.2).

Це пояснюється і розвитком зовнішньоекономічних зв'язків України та розширенням міжнародної торгівлі, і тим фактом, що кредитування в іноземній валюті є дієвим інструментом страхування інфляційних ризиків

Банківські системи в різних країнах мають свої, інколи специфічні форми фінансування міжнародної торгівлі (Рис.3). Нажаль вищеприведене різноманіття методів фінансування як експорту так і імпорту нашими банками не використовується, знаходять застосування лише деякі з них, які носять в основному короткостоковий характер. Це пов`язано з багатьма причинами: нестійкою політикою держави на терені експортно-імпортного регулювання; відсутністю реальних можливостей страхування валютних кредитів та рядом інших. Тому головними критеріями, на нашу думку, під час розгляду заяв позичальника при отриманні валютного кредиту виступають:

валютна окупність проекту;

фінансові можливості позичальника які б забезпечували повернення кредиту;

економічна ефективність кредитного проекту.

Кредити в іноземній валюті повинні використовуватись на цілі зазначені в кредитному договорі. Ці цілі визначаються на підставі контракту чи договору з іноземною фірмою чи фірмою-резидентом, яка спеціалізується на здійсненні імпортних операцій. Ціль проекту в багатьох випадках визначає строки кредитування, графік використання та графік обслуговування боргу. Як правило, строк кредиту обмежується очікуваним строком проекту та очікуваною здатністю клієнта обслуговувати борг.

Проблема неповернення кредитів стоїть зараз перед українськими банками дуже гостро. Тому при укладанні договору з позичальником слід передбачити штрафні санкції за порушення графіку погашення кредиту.

Важливо також розробити чіткий механізм реалізації майна, гарантій у випадку невиконання зобов`язань, а також вимагати від потенційних позичальників при представлені пакету документів на розгляд представлення документу, який би засвідчував попередню оплату ним комісії за аналіз пакету документів.

Підхід банків до політики валютного кредитування повинен орієнтуватися на досягнення найбільшої ефективності при дотриманні допустимого рівня ризику. Це досягається за рахунок ретельного вивчення фінансового становища позичальника, глибокого знання ринку та прогнозування тенденцій його розвитку.

При здійснені кредитування в іноземній валюті необхідно врахувати не лише високий рівень прибутковості цих операцій, але й високий ступінь їх ризику, пов`язаний з повільним проходженням міжнародних платежів; складністю застосування закону “Про заставу" при реалізації схеми забезпечення повернення кредиту в силу завищеної вартості нотаріального оформлення договору застави; зміною валютних курсів.

Управління кредитним ризиком є одним з основних в банківській справі. Процес управління кредитами заслуговує особливої уваги, тому що від його якості залежить успіх роботи банку.

У третьому розділі розглядаються питання, пов'язані з дослідженням становлення валютної політики України. Структура валютного ринку кожної країни багато в чому залежить від політики державного регулювання економіки, від міри втручання державних органів у валютно-кредитні та фінансові відносини, яке проводиться через валютне регулювання, спрямоване в першу чергу на підтримання стабільного валютного курсу і вирівнювання платіжного балансу країни.

Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Валютні обмеження передбачають певні заходи по регулюванню валютних операцій резидентів та нерезидентів, проведенню ними платежів, інвестицій, порядку переказів національної та іноземної валюти за кордон, порядку репатріації прибутку. Валютне регулювання, можна розглядати як комплекс заходів (законодавчих, адміністративних, економічних, організаційних) та як складову валютної політики країни, спрямованої на встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями і приєднання країни до світового валютного ринку

Більшість країн, котрі мають зараз вільний валютний ринок та вільноконвертовану валюту (майже всі країни Західної Європи, США, Японії та інші) в своїх економічних перетвореннях використовували політику жорстких обмежень щодо руху капіталу та проведення поточних валютних операцій до того, як з’явилась можливість повністю відмовитись від них.

Коли валютні ринки стають відкритими, державі треба прикласти чимало зусиль, щоб перебороти наслідки грошово-кредитної недисциплінованості. Щоб уникнути ризику, пов'язаного з відтоком капіталу, нестійкістю арбітражних операцій уряд повинен проводити дуже зважену політику.

Приплив капіталу, як правило, призводить до підвищення курсу національної валюти в реальному вираженні і може впливати на конкурентоспроможність і внутрішні заощадження. Проте він може мати і дестабілізуючий вплив, оскільки надзвичайно швидко реагує на короткострокові негаразди у функціонуванні фінансової системи. Як показує досвід, такі ситуації можуть швидко поширитися на інші країни і навіть регіони.

Основними цілями валютного контролю є захист економіки країни від різких коливань грошово-кредитної системи та зменшення валютних резервів, спричинених рухом капіталу. А також забезпечення національної, в тому числі економічної безпеки.

Ізольованість національних валютних ринків один від одного, не забезпечує раціонального використання вільних коштів для задоволення потреб як національної, так і світової економіки. Україні добре знайома ця ситуація, яка не сприяє ні розвитку торгівлі, ні промисловості.

Початок європейської та світової фінансової інтеграції дозволить посилити раціональність розміщення грошових ресурсів у світовому масштабі. Дерегламентація ринків і валютних ринків зокрема, дозволить діяти фактору конкуренції в задоволенні національних потреб, надаючи для цього вільні грошові кошти різних країн.

Не дивлячись на загальну тенденцію до створення вільних ринків, в багатьох країнах існує рух і в протилежному напрямку. Надмірний лібералізм стає причиною виникнення різноманітних вимог і стає важко розуміти які з них слід задовольняти, а які ні.

Офіційні правила і положення коливаються між такими крайнощами, як повністю контрольовані ринки, до повної свободи в усіх аспектах. Розвиток внутрішнього валютного ринку промислово розвинутих країн Західної Європи, США, Японії, а також зміцнення зв'язків цих країн з міжнародними валютно-фінансовими структурами призвели до провадження важливих реформ грошово-кредитної політики і послабленню валютного контролю. В результаті на даний час в цих країнах значно розширені права резидентів і відмінені основні обмеження на операції, які проводять нерезиденти. Регулювання руху капіталу стало поступово забезпечуватися ринковими механізмами та інструментами грошово-кредитної політики. Нормальне функціонування валютного ринку досягається шляхом поступової лібералізації різноманітних обмежень.

Бажаючи досягнути стабілізації стану валютного ринку держава може втручатися в його діяльність як на стороні попиту, так і на стороні пропозиції іноземної валюти. Що стосується економічних заходів впливу, то вони, в кінцевому результаті, зводяться до впливу на динаміку валютного курсу. Однак в Україні, з нерозвиненим валютним ринком, застосовуються і неекономічні заходи, які забезпечують збільшення пропозиції і зменшення попиту на іноземну валюту шляхом певної регламентації, яка відміняється по мірі досягнення певної цілі. У процесі лібералізації валютного регулювання, для державних органів дуже важливо виходити не з абстрактної корисності чи шкідливості наявності того чи іншого обмеження. Обов'язково слід врахувати оцінку його впливу різними групами суб'єктів ринку з врахуванням їх впливу в суспільстві і коректувати з врахуванням цього свої дії. В цьому, власне, і полягає сутність будь-якої, в тому числі і валютної політики. Отже уряд та центральний банк, здійснюючи валютне регулювання, повинні виходити у своїй практиці з того, що в цій сфері різноманітні суб'єкти валютного ринку мають різні, інколи протилежні інтереси.