Виконала

студентка 4 курсу 1 групи

спеціальність «Фінанси»

Стефанишена Ірина

Кам'янець-Подільський

2009

Зміст

1.Вступ

2.Особливості банківської системи Китаю

3.Висновки

4.Список використаної літератури

Вступ

Банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і звернення йшов паралельно і тісно перепліталося. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

Сучасна банківська система - це найважливіша сфера національного господарства будь-якої розвиненої держави. Її практична роль визначається тим, що вона управляє в державі системою платежів і розрахунків; велику частину своїх комерційних операцій здійснює через внески, інвестиції і кредитні операції; разом з іншими фінансовими посередниками банки направляють заощадження населення до фірм і виробничих структур. Комерційні банки, діючи відповідно до грошово-кредитної політики держави, регулюють рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їх обороту, емісію, загальну масу, включаючи кількість готівки, що знаходиться в обігу. Стабілізація ж зростання грошової маси - це застава зниження темпів інфляції, забезпечення постійності рівня цін, досягши якого ринкові відносини впливають на економіку народного господарства найефективнішим чином.

Сучасна банківська система - це сфера багатообразних послуг своїм клієнтам - від традиційних депозитно-позикових і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до новітніх форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, використовуваних банківськими структурами (лізинг, факторинг, траст і так далі).

Створення стійкої, гнучкої і ефективної банківської інфраструктури - одне з найважливіших (і надзвичайно складних) завдань кожної країни. Сьогодні, в умовах розвинених товарних і фінансових ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З'являються новий вигляд фінансових установ, нові кредитні установи, інструменти і методи обслуговування клієнтури.

Банківська система - це сукупність різних видів банків і банківських інститутів і їх взаємозв'язку, що існують в тій або іншій країні в певний історичний період.

Банківські системи використовуються для вирішення поточних і стратегічних завдань:

* забезпечення економічного зростання;

* регулювання інфляції;

* регулювання платіжного балансу.

Характерною межею банківської системи є разом з концентрацією банків їх достатньо широка спеціалізація в особі центральних (емісійних), комерційних, інвестиційних, іпотечних, ощадних і інших. Звідси, з одного боку, конкурентна боротьба банків за залучення ресурсів, за надійну і вигідну клієнтуру, за високі доходи, з іншого боку, прагнення підсилити державне регулювання діяльності банків (відносно клієнтури, банківських відсотків і ін.)

Особливості банківської системи Китаю

Китайська економіка стрімко розвивається. Зробивши правильний вибір на користь реформ, країна активно змінюється, і успіх, якого вона досягла, є наслідком обраного напрямку. Домінуючу роль у банківському секторі Китаю відіграють державні кредитно-фінансові установи. На чотири найбільших державних комерційних банки — Банк Китаю, Промисловий і комерційний банк Китаю , Будівельний банк Китаю і Сільськогосподарський банк Китаю — належить 90% усіх банківських активів, 71 % позичок і 62% депозитів усіх банків.

Ринкові реформи, що проводяться в Китаї з 1978 р., вимагають трансформування планових механізмів мобілізації і перерозподілу фінансових ресурсів у ринкові, зокрема на базі формування ефективного банківського сектора.

Результатом епохи, що почалася у 1978 році в Китаї стало реформування всіх сфер економіки, у тому числі й банківського сектора. Сьогодні в Китаї майже сформована нова фінансово-банківська система. Головним принципом, яким керувалися реформатори при прийнятті рішень щодо її перетворення, була відповідність банківської системи соціалістичній ринковій економіці. Банківська справа зіграла важливу роль у посиленні і поліпшенні макро-регулювання і макро-контролю, у стимулюванні економічної реформи; вона сприяла відкритості країни і її розвитку, збереженню соціальної стабільності. Протягом останніх років у сфері банківської справи Китай досяг значних успіхів: поступово зміцнювалася фінансово-банківська організаційна система, щоразу вдосконалювалася фінансова ринкова система, значно підвищився рівень фінансового макро-регулювання, посилився фінансовий контроль, крок за кроком розширювалися зовнішні зв'язки, а також підвищився рівень обслуговування.

Останнім часом банківська система Китаю зазнала низки серйозних змін. На чолі всієї галузі відтепер знаходиться Народний банк Китаю (НБК), що виконує роль Центрального банку. Його функція визначалася, як проведення "під загальним керівництвом Держради КНР" самостійної кредитно-грошової політики з метою стабілізації національної валюти. За ним ідуть три банки, що здійснюють безприбуткове кредитування програм у рамках проведеної державою політики розвитку галузей і регіонів; чотири державні спеціалізовані банки і чотирнадцять комерційних банків. Останні здійснюють діяльність на основі балансу своїх активів і пасивів і несуть ризики з кредитування підприємств. Державні комерційні банки поступово перетворюються в сучасні банківські підприємства. Активно реорганізуються середні і дрібні банки акціонерного типу. Не можна не згадати про сільські кредитні кооперативи, що стали головними фінансовими установами, які надають банківські послуги в сільській місцевості. Діяльність банківських структур доповнює робота фондових і страхових компаній. Таким чином, у Китаї була створена багатофункціональна фінансова організаційна система. Споконвічно в Китаї була заборонена діяльність приватних банків. Усі банки Китаю були державними або банками, створеними на акціонерній основі.

Головною опорою китайського уряду під час здійснення реформ є Народний банк Китаю і три банки розвитку.

НБК був створений 1 грудня 1948 року, на базі злиття банків Хуабей (Huabeі Bank), Бейхай (Beіhaі Bank) і фермерського банку Сібей (Xіbeі Farmer Bank). У вересні 1983 року було прийнято рішення про передання НБК функцій Центрального банку. Офіційно він одержав цей статус 18 березня 1995 року. А 27 грудня 2003 року відповідним указом за НБК було закріплено право вирішального слова в питаннях монетарної політики, контролю над фінансовими структурами і роботи, спрямованої на підтримку фінансової стабільності.

Відповідно до закону КНР «Про Народний банк Китаю» НБК є центральним банком КНР. Його головний офіс знаходиться в Пекіні. До його функцій входять емісія і регулювання обігу женьміньбі, контроль над органами і ринками грошового обігу, видання відповідних наказів; збереження, управління і проведення операцій із золотовалютними резервами країни; він управляє державною скарбницею, проводить статистичні й аналітичні дослідження, є представником держави у сфері міжнародного грошового обігу. НБК здійснює свою діяльність під керівництвом Держради КНР, а тому такі питання, як річний ліміт грошового постачання, ставка відсотка, валютний курс тощо, зважуються не раніше, ніж буде отримано схвалення з його боку. Утім проводяться консультації й з інших питань. Звіти про виконану роботу регулярно надаються для розгляду Постійному Комітету Всекитайського зібрання народних представників (ВЗНП). Слід зазначити, що капітал, який знаходиться в НБК, є власністю держави.

На чолі НБК стоїть директор, який висувається на посаду Головою Держради КНР і затверджується ВЗНП КНР. У структурі НБК виділяють 18 функціональних департаментів. Для більш ефективного здійснення діяльності створено апарат філій НБК, що здійснює діяльність у конкретному підвідомчому районі і виконує обов'язки з проведення операцій. Філіальний апарат також виконує важливу функцію розподілу національної валюти Китаю з емісійного фонду.

НБК встановлює норму резервного фонду, після чого приймає від фінансових організацій відрахування відповідно до затверджених вимог. Він виступає як кредитор комерційних банків, здійснює операції з державними й урядовими облігаціями, з валютою. НБК керує Державним сховищем, а також за отриманим від Фінансового відділу Держради дорученням може проводити розрахунки готівкою по державних боргах. Як головний банк Китаю, НБК може виконувати посередницькі операції між різними фінансовими організаціями, контролювати систему взаєморозрахунків. При всій повноті здійснюваних функцій тільки після відповідної постанови Держради КНР НБК може кредитувати заздалегідь обговорені нефінансові організації. В інших випадках кредитування нефінансових структур, приватних осіб і організацій, різних рівнів урядових органів і місцевих урядів заборонено.

Іншою важливою функцією НБК є контроль і регулювання діяльності фінансових організацій. Він приймає рішення про створення фінансової структури і про припинення її діяльності. За законом він може здійснювати ревізію банківських вкладів, наданих позичок, "поганих" боргів тощо. За вимогою НБК фінансові організації повинні надавати звіт про виконану роботу. Статистичний аналіз, проведений НБК, є основою для оцінки національними і міжнародними експертами фінансової ситуації в країні. Діяльність щодо удосконалення системи управління і нагляду за державними політичними банками також є прямим обов'язком НБК.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--