Реферат: Барвінковими стежками Тараса Мельничука

Пив я синю воду, синю і прозору,

Тільки в кожній бачив – косівськії зорі.

Пив я синю воду із криниць глибинних,

А мені здавалось – вдома з-під калини.

Тарас був як звичайний сільський хлопець. Всі його любили, бо він був наймолодшим. Він мріяв літати, ганяти на велосипеді.

Батько виготовив йому дерев’яного ровера, і малий Тарас ганяв з гори. Та недовго тривали забави хлопця, бо треба було допомагати батькові по господарству. Старші брати працювали разом з батьком у майстерні – виготовляли сани, вози, колеса, шили постоли, ткали верети. Мав і Тарас свою роботу: пас худобу. У вільний час любив він малювати, роздумував про Олексу Довбуша. Неповторні краєвиди і музика справляли неповторне враження на дитячу душу, і він складав свої перші вірші.

“Така Гуцульщина” (ст. 31)

Така Гуцульщина!

Тут все співа:

Про волю - птаха, про косу трава,

Про горе матері – мальована трембіта,

Про чорного джмеля – черемха біла.

Гуцулка древня журними губами

Співа про Довбуша й червону його барду,

Струмок–джигун – про море сиве,

Барвінку синь – про жовть осінню,

Вітри про полонину, ніч про днину,

А кожне серце – про Вкраїну.

Гра “Мікрофон”

“Т. Мельничук народився в...ё.”.

(продовжити думку)

“На формування світогляду Тараса мали вплив...”

ІІ група “Шкільні роки письменника”

(Проблемне запитання: які уроки взяв Тарас у доросле життя?)

- Непомітно збігав час. У сім років віддали батьки Тараса до школи. Прийняли його відразу до 2 класу, бо вмів уже добре читати, писати, рахувати. У школі він виявився надзвичайно обдарованою дитиною: був дуже допитливим, все хотів знати. Прийшовши зі школи, Тарасик часто пропадав на самоті, а коли його знаходили, він завжди читав складені ним коломийки. Діти відповідали; “Ти, Тарасе, як поет говориш”.

Великою втіхою були для Тараса книжки. Наука настільки заполонила хлопця, що його не бралася робота, на що батько, киваючи головою, казав: “З тебе, Тарасе, ґазди не буде”.

Хлопець захоплювався Біблією, творами Т.Шевченка, Шекспіра. Мабуть, тоді і зародилися рядки:

“Великі знали завчасно...”

Великі знали завчасно,

Що їх жде ешафот.

Великі без бою не йшли

На ешафот.