Реферат: Беладона Валеріана лікарська

Збирання. Кращим періодом збирання валеріани вважається осінь (серпень—вересень), коли рослина відцвітає і квітконосні стебла висохнуть.

Підземну частину валеріани викопують всю (корене­вище разом з численними коренями). Викопані корені струшують від землі, звільняють від надземних частин і швидко промивають в холодній воді. Після цього пров'ялюють на вільному повітрі, під накриттям або на го­рищі під залізним дахом, а потім досушують у звичай­них печах при температурі не вище 35—40°.

Сушити і зберігати валеріану треба в місцях, недо­ступних для кішок, які люблять запах коренів і псу­ють їх.

Агротехніка валеріани. Валеріана добре пристосовується до умов середовища, тому росте на різноманітних грунтах, в різних кліма­тичних умовах. Як вологолюбна культура вона витримує грунти з підвищеною вологістю. Найбільш сприятливі для валеріани середні чорноземи, супіщані і легкі суглинисті структурні грунти з достат­ньою кількістю перегною (Г. Н. Котуков, 1964). Добрими поперед­никами є чорний пар, просапні й озимі культури, а також культури по удобрених парах.

Восени проводять оранку на зяб на глибину 25—27 см, а на підзолистих грунтах — на повну глибину орного шару плугом з пе­редплужником. Весною грунт, зораний на зяб, боронують в 2—З сліди, перед сівбою культивують і знову боронують. Для вирощу­вання валеріани розсадою культивація з боронуванням повторюєть­ся в міру потреби.

Під зяблеву оранку вносять 40 т/га гною, що значно збільшує урожай коренів валеріани. Мінеральні добрива з розрахунку 15 кг/га азоту, 45 кг/га фосфору і 45 кг/га калію також підвищують урожай коренів. Якщо валеріана йде по неудобреному попереднику, рекомендується вносити 30—40 т/га перепрілого гною разом з мінераль­ними добривами в кількості: фосфору — 40—50 кг/га, азоту і ка­лію — по 25—30 кг/га.

Розмножується валеріана шляхом безпосереднього висівання на­сіння в грунт і шляхом попереднього вирощування розсади.

Насіння валеріани можна зібрати в кінці липня з дикорослих рослин. Достигає насіння валеріани неодноразово: на одному й то­му ж пагоні насіння знизу достигає повністю і осипається, вище починає наливатися, а на вершку ще цвіте.

Висівати валеріану можна в 3 строки: пізно восени — під зиму, весною і влітку (ширина міжрядь 50—60 см). Норма висіву на­сіння: 7—8 кг/га стратифікованим насінням,, а під зиму — 9—10 кг/га сухим насінням. Літні посіви проводять свіжозібраним насінням тільки в тих районах, де випадає велика кількість опадів. При дуже густих сходах на бідних грунтах рослини валеріани проривають так, щоб відстань між рослинами була не меншою 3—4 см.

Розсадники закладають свіжозібраним насінням в липні—серпні. Весною наступного року або в кінці літа розсаду висаджують на постійні місця при міжряддях в 50—60 см і відстані між рослинами в рядках 20—25 см.

Догляд за плантаціями полягає в розпушуванні міжрядь, про­полці бур'янів і підживленні.

Кращим часом збирання коренів валеріани вважається третя де­када вересня, а корені від весняної посадки розсади викопують восе­ни наступного року. При доброму догляді валеріана дає до 25 ц/га коренів і кореневищ.