Реферат: Бібліотекознавці України (період до 1917 року)
У 1898–1901 рр. Любов Борисівна їде до Німеччини для одержання вищої освіти у Берлінському університеті. Вивчає досвід роботи німецьких бібліотек. Канікули 1900 р. проводить у Франції. Там також знайомиться з бібліотечною справою, відвідує Міжнародну виставку, що проходила у Парижі. Її перший практичний посібник “Библиотеки, их организация и техника”, що вийшов у 1904 р., через рік був удостоєний у Бельгії золотої медалі.
У травні 1914 р. вона їде до США для слухання лекцій на курсах удосконалення в бібліотечній школі м.Олбані і ознайомлення з бібліотеками Каліфорнії та Гонолулу. Відбулася її зустріч з представниками Американської асоціації, де вона виступила на з’їзді американських бібліотекарів і розповіла про стан бібліотечної справи у Росії, про репресії царського уряду стосовно публічних бібліотек.
В 1926 р. Л.Б.Хавкіна приїхала до Америки на Міжнародний конгрес. Зустрілася з М.Дьюі, видатним бібліотекознавцем світу. Відомо, що Міжнародний конгрес відкрився 4 жовтня 1926 року у Філадельфії. Тут Л.Б.Хавкіна виступила з повідомленням “Бібліотеки в СРСР”, розповіла про нужденне становище бібліотекарів у дореволюційній Росії.
Перші спроби оцінки та аналізу продуктивної діяльності Л.Б.Хавкіної почалися в 1915 році, коли 9 травня у Народному університеті ім.Шанявського відбулося ювілейне святкування 25-річчя її бібліотечної діяльності.
Один із доповідачів, пан Селивановський, член Харківського товариства грамотності, закликав громадські організації заснувати при бібліотечних курсах стипендію ім.Л.Б.Хавкіної. При цьому він запевнив, що буде щороку вносити плату за п'ятьох слухачів курсів. Цей заклик є актуальним і сьогодні, коли значно розширилися масштаби бібліотечно-інформаційної освіти в Україні і Росії. Створено цілу систему вузів і коледжів культури і мистецтв, які готують бібліотечних фахівців. Непогано було б ввести і стипендію ім. Л.Б.Хавкіної. Це спонукало б молодь ще більше дізнаватися про корифеїв бібліотечної теорії і практики.
Головними напрямками діяльності Л.Б. Хавкіної були загальнотеоретичні проблеми бібліотекознавства (об’єкт, предмет, методи та структура цієї науки). Бібліотекознавству вона надавала особливого значення, вважаючи його складовою книгознавства. Однак Л.Б. Хавкіна заперечувала проти вміщення бібліотекознавства і книжкової торгівлі до одного розділу – книгорозповсюдження. Вона наголошувала, що серед суміжних книгознавчих дисциплін бібліотекознавство посідає окреме місце і цілком може бути самостійною науковою дисципліною. Тоді ж Л.Б. Хавкіна робить висновок, що бібліотекознавство межує з вивченням бібліотеки як культурного фактору, що впливає на економічне та соціальне життя. В той же час вона вважає, що поняття про книгу є ширшим, ніж поняття про бібліотеку, бо бібліотека – не єдиний засіб розповсюдження знань серед населення. Для вчення про книгу вона пропонувала використовувати терміни “бібліогнозія”, “бібліософія”, “бібліологія”, а для вчення про бібліотеки – термін “бібліотекознавство”. Об’єктом наукового бібліотекознавства вона вважала бібліотеку, а предметом – виявлення законів її розвитку і функціонування. Бібліотекознавство, на її погляд, повинне перш за все вивчати такі питання: що це бібліотека, яка її мета і завдання, як вона повинна бути організованою для їх вирішення, якими мають бути зв’язки між відділами бібліотеки та бібліотеками єдиної системи . [24]
Значним доробком Л.Б.Хавкіної, що увійшов до історії бібліотекознавства, є бібліографічні статті й нариси про Х.Алчевську, Д.Багалія, І.Залуського, А.Калішевського та інших, а також про зарубіжних бібліотекознавців В.Гофмана, М.Дьюі та інших. “Бібліотекознавство – наука порівняно молода, - відзначала вона в 1911 р., – дарма що його зародки відносяться ще до середньовіччя, але головна його розробка випала на долю дев’ятнадцятого століття” [8].
Результатом вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду в організації бібліотечної справи стало видання Л.Б.Хавкіною універсальних посібників: “Библиотеки, их организация и техника” (СПб., 1904) та “Руководство для небольших библиотек” (СПб., 1911), що неодноразово перевидавалися. Окрім важливого фактичного матеріалу, посібники містили теоретичні засади бібліотечної діяльності.
Заслугою Л.Б.Хавкіної є вивчення зарубіжного досвіду бібліотечного будівництва та його впровадження у практичну діяльність наших бібліотек. Вона уважно стежила за станом бібліотечної справи за кордоном, відбирала найбільш цінні, на її погляд, матеріали і робила їх набутком бібліотечної громадськості. Л.Б.Хавкіна вільно володіла шістьма мовами, вивчала стан бібліотечної справи у зарубіжних країнах під час відряджень, мала особисті зв’язки з багатьма діячами зарубіжного бібліотекознавства, була членом бібліотечних асоціацій США і Чехословаччини, систематично знайомилася з зарубіжними журналами і книгами. За наслідками вивчення закордонного досвіду вона пише статті до журналів “Вестник воспитания”, “Просвещение”, “Русская школа”. У статтях “Публичные библиотеки в Австралии”, “Народные читальни и библиотеки в Париже”, “Английский библиотечный союз” , “Детские библиотеки” , вона висвітлює значення бібліотек для країн Заходу та США і пропонує нашим бібліотекам перейняти багатий досвід Америки, Англії, Німеччини, Франції та інших країн.
Пропагуючи зарубіжний досвід, Л.Б.Хавкіна водночас досліджує стан вітчизняних бібліотек. Про Харківську громадську бібліотеку вона написала 8 статей і часто згадувала її у своїх працях, бо за масштабами роботи ХГБ була другою бібліотекою Росії і поступалася лише Публічній бібліотеці Петербурга.
“Серед установ позашкільної освіти, – відзначала вона, – одне з найважливіших місць посідають бібліотеки, які є необхідним доповненням і продовженням школи” [11].
Л.Б.Хавкіну цікавлять також питання, пов’язані з діяльністю громадських публічних бібліотек. Крім довідкових і періодичних видань, тут повинні бути книги з усіх галузей знань, підібрані для читачів різних категорій та фахової підготовки. Кожна публічна бібліотека повинна бути пристосованою до особливостей регіону і його населення. Окрім питань стосовно типології бібліотек, їх організації та перспектив розвитку, Л.Б.Хавкіна розробляє проблеми підготовки бібліотечних кадрів. У 1904 р. на ІІІ-му з’їзді російських діячів з технічної та професійної освіти вона виступила з доповіддю “Про професійну підготовку бібліотекарів” [8], де обгрунтувала проект бібліотечної освіти в Росії шляхом організації бібліотечних курсів, а згодом і постійного спеціального бібліотечного закладу. Вона доводила, що для вдосконалення бібліотечної роботи слід організувати підготовку професійних наукових кадрів, видавати спеціальну літературу. Проект Л.Б.Хавкіної стосовно організації бібліотечних курсів одержав підтримку з’їзду. Але такі курси були створені лише в 1913 р. у Москві при університеті ім.Шанявського. Пропозиції Л.Б.Хавкіної щодо вищих навчальних закладів були реалізовані тільки у 20-ті роки. Зараз в Україні функціонують три вищі учбові бібліотечні заклади, два з яких готують аспірантів.
Отже, досліджуючи питання щодо типології, функцій та завдань бібліотек, проблеми підготовки бібліотечних кадрів, розробляючи організаційні засади бібліотечної справи, Л.Б.Хавкіна звертала увагу держави та суспільства на найважливіші проблеми бібліотечного будівництва. Вона розуміла, що від вдалого розв’язання цих проблем залежить культурний та економічний розвиток нашої країни.
5. Рубинський Костянтин Іванович - геніальний бібліотекознавець
Имя Рубинського Костянтина Івановича – бібліотекознавця, бібліотекаря Харківського імператорського університету, добре знайоме спеціалістам на початку ХХ сторіччя, на довгі десятиріччя було забуте. Перший нарис про Рубинського К.І., який освячує його діяльність до 1917 року, написаний спеціалістами Мазманьянц В.К. та Швалбом В.П. в 1974 році. В 1988 році був виданий перший бібліографічний покажчик, який включав в себе повну хронологічну біографію Рубинського, бібліог?