Реферат: Боротьба з танками та броньовими машинами противника Дії солдат в бою

СГм — старший гранатометник.

ПГм — помічник гранатометника. Озброєний автоматом. Основне завдання — переносити гранати, допома­гати гранатометникові, прикривати його від вогню про­тивника.

Сн — снайпер. Озброєний снайперською гвинтівкою (СГ). Завдання — знищувати важливі цілі противника (офіцерів-спостерігачів, гранатометників).

Ст — стрільці. Озброєні автоматами, що мають під-ствольні протипіхотні гранатомети. Основне завдання — знищувати живу силу противника.

ССт — старший стрілець.

У кожного солдата є також одна наступальна й одна оборонна гранати, а на відділення видаються ще ручні та реактивні протитанкові гранати.

Особовий склад відділення — від 8 до 10 чоловік, во­но має одну бойову машину і засоби радіозв'язку.

3. Похідний і бойовий порядок мотострілецького відділення.

При виконанні бойових завдань і залежно від обста­новки мотострілецьке відділення може діяти у похідно­му або бойовому порядку.

Похідний порядок — це шикування відділення в ко­лону по одному або по два. Застосовується на марші, при розвитку наступу, переслідуванні противника, проведен­ні маневру. Похідний стрій повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в бо­йовий порядок, якомога меншу вразливість від вогню противника, підтримання стабільного управління.

Бойовий порядок — це шикування мотострілецького відділення для ведення бою. Він має відповідати поставле­ному завданню і забезпечувати: успішне ведення бою; пов­не використання в бою всіх вогневих засобів, бойових мож­ливостей відділення, наслідків вогневих дій і вигідних умов місцевості; здійснення маневру; стійкість і актив­ність в обороні; якомога меншу вразливість від вогню про­тивника; підтримання безперервної взаємодії.

Бойовий порядок відділення в наступі складається з цепу і БМП (БТР). Інтервали між солдатами в цепу — 6-8 м (8-12 кроків). Якщо цепом наступають 7 бійців, то фронт наступу відділення складатиме 50 м. Такі інтер­вали забезпечують успішне виконання поставленого за­вдання і необхідне розосередження відділення з метою зменшення втрат від вогню противника, дають мож­ливість командувати голосом і підтримувати взаємодію між солдатами у цепу.

БМП (БТР) рухається за цепом на фланзі відділення, а іноді й усередині, підтримуючи наступ вогнем (мал. 3). Під час атаки (атака — це поєднання стрімкого руху в бойовому порядку підрозділів і частин з вогнем найвищої щільності з метою знищення противника в найвирішальні­ший момент наступу) цеп звичайно рухається за танками на такій відстані, щоб не постраждати від розривів снарядів своєї артилерії і при цьому забезпечувати надійну підтрим­ку танків вогнем стрілецької зброї (мал. 4).

Знання кожним солдатом свого місця у похідному і бойовому порядку, вміння швидко і чітко перешиковува­тися забезпечують вирішальну перевагу над противником.

Мал. 3. БМП в цепу

Мал. 4. Цеп за танком

4. Дії солдата у складі відділення під час наступу

Під час наступу солдат, використовуючи результати ядерного і вогневого удару по противнику, веде бій з пов­ною віддачею сил, тісно взаємодіючи з іншими солдата­ми відділення.

Перед наступом солдат повинен: чітко зрозуміти своє завдання і завдання свого відділення і взводу, цілі напа­ду і порядок відкриття вогню; знати номер (розпізнавальний знак) танка, з яким буде діяти відділення, порядок взаємодії з ним та іншими бойовими засобами; при атаці в пішому порядку — місце і порядок спішування, місце в цепу відділення; запам'ятати встановлені командиром сигнали; перевірити справність зброї і підготувати її до бою, перевірити наявність боєприпасів і при необхідності поповнити їх; перевірити наявність і справність засобів індивідуального захисту; підігнати спорядження.

За командою командира відділення «Відділення, до спішування — готуйсь!» механік-водій (водій) збільшує швидкість руху бойової машини і наздоганяє танк; у цей час солдат дістає зброю з бійниці, ставить її на запобіжник і готується до спішування. За командою ко­мандира відділення «До машини!» механік-водій (водій) уповільнює хід або, якщо є укриття, робить коротку зу­пинку. Солдат зістрибує з машини і за командою коман­дира відділення «Відділення, за мною — до бою!» займає своє місце в цепу, відкриває вогонь на ходу, бігом або прискореним кроком у складі відділення наступає у вка­заному напрямі.

Атака повинна бути стрімкою: у цьому запорука успіху. Солдат, який рухається поволі, — зручна мішень для противника.

Через мінне поле відділення пересувається за коман­дою командира «Відділення, за мною в колону по одному (по два) в прохід крізь мінне поле — бігом руш!» Кулемет­ник першим іде у прохід і прикриває вогнем рух відділен­ня; решта солдатів шикуються в колону і стрімким кид­ком услід за танком, який прокладає прохід (або по про­кладеному заздалегідь проходу), ведучи вогонь вправо-вліво, під прикриттям вогню БМП (БТР) долають мінне поле. Подолавши мінне поле, солдат за коман­дою командира «Відділення, до бою — вперед!» знову займає своє місце в цепу і, ведучи вогонь по противнику на ходу, стрімко просувається до об'єкта атаки. Наблизив­шись до траншеї противника на 30-40 м, солдат за ко­мандою командира відділення «Гранатою — вогонь!» ки­дає гранату в траншею і стрімким ривком, пригнувшись, із криком «Ура!», рішуче вривається на передній край, знищує противника вогнем в упор і невпинно продовжує атаку у вказаному напрямі.

Якщо солдат змушений вести бій у траншеї чи у ходах сполучення, то йому потрібно рухатися якомога швидше. Перед тим як увійти до траншеї чи ходів сполучення, сол­дат кидає туди гранату і робить 1-2 черги з автомата (мал. 5, 6). Дротяне загородження у вигляді «їжаків», «рогаток» тощо необхідно викинути нагору штиком або підірвати гранатою. Пересуваючись траншеєю противника, треба уважно дивитися, чи немає в ній мін-сюрпризів або

Мал. 4. У ворожій траншеї

Мал. 5. Гранату кинуто

Мал. 6. Солдат приготувався до проходу через заражену зону

інших вибухових пристроїв. Зни­щувати противника в таких умо­вах дуже складно. Солдат в основ­ному змушений розраховувати на власну майстерність ведення ру­копашного бою, на свою зброю і свої сили, вдаючись до таких прийомів, як уколи штиком, уда­ри прикладом, магазином чи піхотною лопаткою, метання гра­нати, вогонь в упор.

Заражену ділянку місцевості відділення обходить, а в разі значного зараження проходить через неї в індивідуальних засо­бах захисту (мал. 6).

Знання солдатом свого зав­дання, вміння діяти в ході про­сування до переднього краю про­тивника, здатність підтримати стрімку атаку, поєднува­ти вогонь рухом уперед, безстрашно вступати в рукопаш­ний бій — запорука перемоги в наступальному бою.