Реферат: Чинники підвищення життєдіяльності
ж) речовини мутагенні.
Під час техногенних аварій проявляється дія не однієї хімічної речовини, а сумісний вплив декількох хімічних речовин. Комбінована дія декількох отруйних ! речовин може носити різноманітний характер. При аваріях часто виникає сумарна дія, такий ефект чинить сумарна дія окису вуглецю з бензолом, бензином, сірководнем. Такі речовини як бензол, бензин, фреон дуже швидко насичують кров, тканини, клітини. Внаслідок цього в організмі за відносно короткий проміжок часу створюється біологічно діюча концентрація, яка обумовлює швидкий розвиток інтоксикації.
Нижче приводиться характеристика вражаючих властивостей деяких СДОР та деякі ознаки інтоксикації ними організму.
Бензол - це рідина без кольору з характерним запахом, пари якої важчі за повітря. Він використовується для виробництва фенолу, аніліну, хлорбензолу і багатьох інших речовин, для синтезу фарбників пестицидів, полімерів, вибухових речовин, фармацевтичних препаратів, розчинників лаків, добавок до моторного палива для підвищення октанового числа.
Бензол шкідливо діє на органи дихання. Дихання спочатку стає частим, а потім уповільнюється. Отруєння невеликими концентраціями проявляється у вигляді збудження, яке нагадує алкогольне сп'яніння. З часом виникає загальна слабкість, сонливість, запаморочення, нудота, рвота, головний біль та втрата свідомості. При більш сильних концентраціях можливі м'язові скорочення, які переходять в судоми. Зіниці часто розширені, не реагують на світло, різко падає температура тіла, шкіра та слизові оболонки стають блідими. Пульс частий з малим наповненням. Кров'яний тиск падає. Відомі випадки сильної серцевої аритмії, яка закінчується дуже швидко повною зупинкою серця.
При нетривалій експозиції гостра легка інтоксикація може виникати при концентраціях бензолу 1000-5000 мг/м3
Аміак - це газ легший за повітря, без кольору з характерним запахом нашатирного с парту. Використовується для виробництва нітрату. сульфати, амоній, рідких добрив (аміаків), мочевин, соди Має широке застосування холодильних машинах харчової та будь-якої іншої промисловості, при фарбуванні тканин, нікелюванні, посрібленні дзеркал і т.ін.
Аміак подразнює переважно верхні дихальні шляхи. Ознаками його дії < кашель, важке дихання, ядуха, головокружіння, розладнання системи кровообігу (серцебиття). Пари аміаку сильно подразнюють слизові оболонки та шкіряні покрови, викликають почервоніння, свербіння шкіри, різку біль в очах, сльозотечу. Попадання аміаку на шкіру викликає опіки різного ступеню . Середня вражаюча токсикодоза для аміаку складає - 15 мг.хв/л.
Фосген - газ без кольору з запахом гнилих фруктів та прілого сіна, важчий за повітря. Використовується для виробництва фарбників, полі карбонатних полімерів, поліуретанів, похідних мочевини, в фармацевтичній промисловості.
Дія фосгену на організм викликає у людини набряк легенів (просочування плазми крові в альвеоли), внаслідок чого порушується газообмін. В крові збільшується вміст двоокису вуглецю, а вміст кисню падає. Ця реакцій проявляється після скритого періоду який триває від 4 до 8 годин, а то і більше. В цей період уражена людина відчуває себе задовільно і, як правило, не має уяви про отруєння.
Ртуть - рідкий метал, випаровується при кімнатній температурі (0° С), пари значно тяжчі за повітря (в 7 разів). Використовується для виготовлення різноманітних ртутних препаратів (пестицидів), вибухових речовин (гримуча ртуть), приладів (термометрів, манометрів і т.ін.), випрямувачів, ламп денного світла, в стоматології - для металевих пломб (ртутна амальгама) і ін.
Ртуть попадає в організм (у вигляді парів чи пилу ртутних сполук) через легені, частково через шлунково-кишковий тракт. Можливе проникнення і через неушкоджену шкіру. Циркулює в крові у вигляді альбуміната, депонується и паренхіматозних органах, легенях, мозку і кістках. Виводиться з організму нирками, слинними і іншими залозами.
Ртуть належить до так званих толових отрут, які блокують білкові сполуки, чим порушують білковий обмін та ферментативну діяльність організму Уражує переважно нервову та вивідну системи.
При аварійних ситуаціях можливе вдихування високих концентрацій парів ртуті, внаслідок інтоксикації настає тяжке ураження нирок (смерть настає від уремії).
Внаслідок отруєння настає функціональне порушення нервової системи з включенням в патологічний процес серцево-судинної системи. Ртуть подразник шкіру та швидко акумулюється в організмі. Типовими ознаками отруєння < невеликий інтенсивний тремор пальців рук, повік та язика, підвищена емоційна збудливість. З часом тремор рук набуває інтенсивного характеру, а його амплітуда постійно збільшується.
оболонки набувають червоного кольору. Через деякий час настають судоми, втрата свідомості та рефлексів, зупиняється дихання,настає смерть людини
Середня вражаюча токсикодоза для ціаністого водню складає - 0,7> мг.хв/л.
3. Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах впливу СДОР
Успіхи захисту населення від токсичного впливу СДОР будуть залежати від терміновості, послідовності та повноти виконання відповідних заходів Залежно від того, яка СДОР є джерелом заражень навколишнього середовища їй середовища проживання,визначають засоби захисту населення.
Одним з необхідних елементів захисту в умовах впливу СДОР є терміном обмеження часу перебування на ураженій території. Щоб припинити подальші надходження СДОР в організм потерпілих, необхідно застосувати засоби індивідуального захисту (респіратори, протигази, ватно-марлеві пов'язки) Вивести потерпілих за межі зараженої місцевості, в загерметизовані приміщення чи сховища.
Усунути чи послабити домінуючі ознаки ураження можна шляхом термінового виведення отрути з організму, шкіряних покровів та слизових оболонок.
Інформації про аварію з викидом в атмосферу чи витоком СДОР та про небезпеку хімічного зараження місцевості та середовища проживання населення отримує з повідомлення» яке передається місцевим штабом ЦО. В цьому повідомленні населення інформується про дії в кожному конкретному випадку.
Після отримання повідомлення необхідно виконати такі рекомендації:
Вжити термінові заходи по захисту органів дихання (прикрити органи дихання змоченою водою пов'язкою) та покинути заражену місцевість.
Коли немає можливості покинути зону зараження, необхідно лишатись в приміщенні, захистити органи дихання, а приміщення за герметизувати. Для цього щільно закрити вентиляційні люки, димарі, вікна та двері. Щілини у вікнах закрити за допомогою плівки, лейкопластир чи звичайного паперу. На вхідні двері повісити змочену , водою ковдру або іншу щільну тканину. Потім діяти згідно з вказівками отриманими при наступних повідомленнях органів місцевої влади чи штабу ЦО.
На випадок неможливого подальшого перебування в приміщенні необхідно його залишити та вийти з зони зараження. Якщо напрямок виходу невідомий, необхідно рухатись в одну із сторін перпендикулярно напрямку вітру (бажано в ту сторону, яка підвищена та добре провітрюється).
При переміщенні по зараженій території необхідно рухатися швидко, але не бігти, щоб не знімати куряви. При переході уникати понижені місця (тунелі) де може бути застій та накопичення токсичних речовин.
Після виходу з зони зараження необхідно водою промити очі та відкриті ділянки тіла, в великій кількості випити теплого чаю або молока та виключити будь-яке фізичне навантаження.
При підозрі на отруєння токсичними речовинами необхідно звернутися в лікарняний заклад, щоб уникнути будь-якого ускладнення.