Реферат: Чорнобильська катастрофа і її наслідки

В 1957 р. у результаті теплового вибуху ємності з РАО відбувся потужний викид радіонуклідів (церій-144, цирконій-95, стронцій-90, цезій-137 і ін.) із сумарною активністю 2 млн. Ки. Виник «Східно-Уральський радіоактивний слід» довжиною до 110 км (у результаті наступної міграції навіть до 400км) і шириною до 35—50 км (мал. 1.1). Загальна площа забрудненої території, обмеженою ізолінією 0,1 Ки/км² по стронції-90, склала 23 тис. км² . Близько 10 тис. чоловік з 19 населених пунктів у зоні найбільш сильного забруднення з великою затримкою були евакуйовані й переселені.

Зона радіаційного забруднення на Південному Уралі розширилася внаслідок вітрового розносу радіоактивних аерозолів з пересохлої частини технологічної водойми № 9 ПО «Маяк» (оз. Карачай) в 1967 р. У цей час у цьому резервуарі перебуває близько 120 млн. Ки активності, переважно за рахунок стронцію-90 і цезію-137. Під озером сформувалася лінза забруднених підземних вод об'ємом близько 4 млн. м³ і площею 10 км² . Існує небезпека проникнення забруднених вод в інші водоносні обрії й виносу радіонуклідів у річкову мережу.

За даними радіаційного моніторингу, випадання цезію-137 з атмосфери в районах, розташованих у зонівпливу ПО «Маяк», протягом 1994р. були в 50—100 разів більше, ніж у середньому по країні. Високим залишається й рівень забруднення місцевості цезієм-137 у заплаві р. Теча. Концентрації стронцію-90 у річковій воді й у донних відкладеннях в 100—1000 разів перевищують фонові значення. У каскаді промислових водойм у верхів'ях Течі втримується 350 млн. м³ забрудненої води, що є по суті низькоактивными відходами. Сумарна активність твердих і рідких РАО, накопичених у ході діяльності ПО «Маяк», досягає 1 млрд. Ки. Зосередження величезної кількості РАО, забруднення поверхневих водойм, можливість проникнення забруднених підземних вод у відкриту гідрографічну систему Обского басейну створюють винятково високий ступінь радіаційного ризику на Південному Уралі.

1.3 Чорнобиль.

Не тільки нинішнє, але й наступні покоління будуть пам'ятати Чорнобиль і відчувати наслідку цієї катастрофи. У результаті вибухів і пожежі при аварії на четвертому енергоблоці ЧАЕС із 26 квітня по 10 травня 1986 р. зі зруйнованого реактора було викинуто приблизно 7,5 т ядерного палива й продуктів розподілу із сумарною активністю близько 50 млн. Ки. По кількості долгоживущих радіонуклідів (цезій-137, стронцій-90 і ін.) цей викид відповідає 500-600 Хиросимам.

Через те, що викид радіонуклідів відбувався більше 10 доби при мінливих метеоусловиях, зона основного забруднення має віяловий, плямистий характер (мал. 1.2). Крім 30-кілометрової зони, на яку довелася більша частина викиду, у різних місцях у радіусі до 250 км минулого виявлені ділянки, де забруднення досягло 200 Ки/км² . Загальна площа «плям» з активністю більше 40 Ки/км² склала близько 3,5 тис. км² , де в момент аварії проживало 190 тис. чоловік. Усього радіоактивним викидом ЧАЕС у різному ступені було забруднено 80% території Білорусії, вся північна частина Правобережної України й 19 областей Росії. У цілому по РФ забруднення, обумовлене аварією на ЧАЕС, із щільністю 1 Ки/км² і вище охоплює більше 57 тис. км² , що становить 1,6% площі ЕТР (табл. 1.1). Уточнені в 1994 р. границі площ, забруднених цезієм-137, у порівнянні з 1993 р. майже не змінилися. Сліди Чорнобиля виявлені в більшості країн Європи (табл. 1.2), а також у Японії, на Філіппінах, у Канаді. Катастрофа придбала глобальний характер.

І сьогодні через півтора десятиліття після чорнобильської трагедії існують суперечливі оцінки її вражаючої дії й заподіяного економічного збитку. Згідно опублікованим в 2000 р. даним з 860 тис. чоловік, що брали участь у ліквідації наслідків аварії, більше 55 тис. ліквідаторів умерли, десятки тисяч стали інвалідами. Полмиллиона людин дотепер проживає на забруднених територіях.

Таблиця 1.1. Площі областей і республік Росії, забруднених цезієм-137 (за станом на січень 1995 р.)