Реферат: Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні

Водночас деякі політико-управлінські аспекти теорії та практики державного регулювання в галузі туризму потребують подальшого осмислення в науковій літературі. Йдеться про особливості просування національного туристичного продукту на світовий ринок, способи залучення іноземних інвестицій у туристичну галузь, можливість підтримки органами місцевого самоврядування розвитку туризму в регіонах України тощо.

Туристична галузь, ураховуючи її значний вплив на економічний та соціальний розвиток країни, розгалуженість господарських зв’язків, потребує регулювання та підтримки з боку держави. Перехід до ринкових відносин, жорстка конкуренція в туристичній галузі вимагають вирішення нових завдань, пов’язаних з потребою в адекватному реагуванні держави на значні зміни як зовнішнього, так і внутрішнього середовища функціонування організацій індустрії туризму. Необхідність вирішення цих завдань, що в комплексі становлять важливу народногосподарську проблему, багато в чому зумовлено відсутністю сучасного організаційно-методичного забезпечення.

З огляду на викладене можна стверджувати, що проблематика дисертаційної роботи є актуальною. Вона є однією з перших спроб системного дослідження туристичної галузі та комплексної розробки організаційних і методологічних основ сучасної багаторівневої системи державного регулювання в галузі туризму. Успішна побудова такої системи сприятиме реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку нашої держави. Тема дослідження відповідає курсу на європейську інтеграцію України, узгоджується з основними завданнями Державної програми розвитку туризму на 2002–2010 роки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена у межах планового наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування”; її проблематика пов’язана із завданнями та науковими темами кафедри державної політики та управління політичними процесами “Політико-управлінська культура державних службовців: стан, суперечності розвитку та шляхи адаптації до стандартів ЄС” (ДР № 0105U000839) та “Державне управління в умовах політичної реформи: шляхи формування дієвої системи стримувань і противаг” (ДР № 0107U005907). У межах наукових тем кафедри автором встановлено принципи формування еліти в галузі вітчизняного туризму, визначено спектр позитивних та негативних впливів туристичної діяльності на рівень збереження здоров’я та профілактики захворювань у людей, задоволення освітніх і культурних потреб населення, раціонального використання вільного часу.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у визначенні актуальних політико-управлінських проблем становлення та розвитку державного регулювання в галузі туризму та розробці концептуальних практичних рекомендацій щодо їх вирішення. Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

- здійснити системний аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури за темою дисертації;

- визначити сутність, основні напрями, функції та інструменти державного регулювання в галузі туризму;

- охарактеризувати структуру туристичної галузі в Україні та встановити проблеми її розвитку;

- виявити недоліки існуючої нормативно-правової бази, оцінити ступінь її відповідності сучасному рівню розвитку туризму в Україні;

- розробити концептуальні підходи щодо формування змісту туристичної освіти, стандартів кадрового забезпечення сфери туризму та підготовки фахівців для сфери туризму;

- з’ясувати й обґрунтувати напрями державного регулювання соціального туризму в контексті підвищення управлінської спроможності держави;

- розкрити зміст і особливості сільського зеленого туризму та визначити основні завдання щодо його організації в регіонах України;

- узагальнити позитивний досвід побудови рекламно-інформаційної інфраструктури туризму в європейських країнах та вивчити можливість його впровадження в Україні;

- встановити й обґрунтувати необхідні заходи щодо підвищення інвестиційної привабливості туристичних підприємств;

- оцінити можливості органів місцевого самоврядування стосовно активізації туристичної діяльності в регіонах України.

Об’єктом дослідження є туристична галузь України.

Предмет дослідження – процеси становлення та розвитку державного регулювання в галузі вітчизняного туризму.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розробка і впровадження запропонованих механізмів державного регулювання в галузі туризму сприятиме раціональному та ефективному розв’язанню проблем, пов’язаних з розвитком туризму в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували основні положення теорії державного управління, наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних учених у галузі менеджменту, політології, маркетингу, економіки, закони України, інструктивно-методичні документи державних і галузевих органів управління, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, в яких визначаються соціально-економічні та політико-управлінські функції туризму та його роль у розвитку національної економіки.

Поставлені завдання вирішувалися за допомогою загальнонаукових методів: конкретно-пошукового – для виявлення, відбору, теоретичного аналізу, синтезу, актуалізації, класифікації, узагальнення архівних та друкованих джерел з питань державного управління в галузі туризму; історико-структурного – для виявлення особливостей становлення державного регулювання туристичної діяльності на різних етапах історичного розвитку; хронологічного – для розгляду процесів розвитку державного регулювання туристичної діяльності у динаміці, змінах і часовій послідовності; компаративного – для зіставлення рівнів розвитку туризму в різних країнах світу.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні наукові результати дисертаційного дослідження полягають у тому, що:

вперше:

- простежено та узагальнено еволюцію діяльності міжнародних інститутів та організацій, що займаються вивченням комерційних та теоретичних аспектів туристичної діяльності; досліджено окремі характеристики туризму як предмета наукового осмислення в політології, соціології, маркетингу, екології та географії; введено до наукового обігу новітні фактичні та статистичні матеріали за темою дисертації;

- виокремлено та з’ясовано поняття “європейської” моделі участі держави у регулюванні туристичної діяльності, варіанти реалізації якої розглянуто автором на прикладі Франції, Іспанії, Великобританії та Італії; науково доведено найбільшу прийнятність цієї моделі для України;

- запропоновано та обгрунтовано необхідність участі місцевих органів влади у спільному фінансуванні інвестиційних проектів у сфері туризму, зокрема, через надання земельних ділянок під будівництво туристичних об’єктів та особисту участь як засновника і співзасновника туристичного підприємства.

удосконалено:

- змістовні характеристики понять “туризм”, “державне регулювання в галузі туризму”, “туристичний продукт”, “індустрія туризму”, визначення яких необхідно для осмислення сутності економіко-господарських відносин у туризмі, зокрема, питань юридичної практики вітчизняних суб’єктів туристичної діяльності;

- принципи організації сталого партнерства та співробітництва провідних учасників туристичної діяльності на регіональному та місцевому рівнях, що має важливе значення для створення високоприбуткової галузі, здатної задовольнити потреби внутрішнього та іноземного туризму з урахуванням природно-кліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико- культурного потенціалу регіонів України;

- концептуальні положення щодо підвищення ефективності інформаційно- комунікаційної інфраструктури, створення позитивного образу України як туристичної держави та активізації просування національного туристичного продукту на міжнародному ринку завдяки організаційній та фінансовій підтримці центральних і місцевих органів виконавчої влади.