Реферат: Державне управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (регіональний аспект)

Предмет дисертаційного дослідження – удосконалення механізмів державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини на регіональному рівні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися наступні методи: аналізу і синтезу, порівняння – для дослідження сучасного стану охорони пам’яток та розвитку туризму, зарубіжного досвіду щодо державного управління цими сферами; систематизації – для уточнення понятійного апарату державної політики у сфері туризму та охорони культурної спадщини; емпіричного дослідження (спостереження, порівняння та вимірювання) – для розробки практичних рекомендацій щодо визначення напрямків удосконалення економічного та інформаційно-аналітичного механізмів державного управління розвитком туризму та охороною культурної спадщини; статистичний – для дослідження економічних важелів державного управління, пов’язаних з розрахунком міжбюджетних трансфертів для перерозподілу грошових коштів між бюджетами різних рівнів з метою здійснення заходів з покращання охорони культурної спадщини, та ін.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі й нормативно-правові акти, статистичні збірники і матеріали Державного комітету статистики України та АР Крим, публікації вітчизняних і зарубіжних учених з питань права, економіки, історії, державного управління стосовно організації туристичної діяльності та охорони культурної спадщини, матеріали власних узагальнень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні теоретичних засад та опрацюванні методичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини. У результаті наукових досліджень у дисертації вперше:

– обґрунтовано доцільність формування єдиної системи державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини АР Крим, яка базується на відповідних принципах (рівноправності культурної спадщини народів і народностей та їх віросповідань, реабілітації культурних та історичних пам’яток, дбайливого ставлення до об’єктів культурної спадщини, визначення стратегічних та поточних завдань щодо виховання населення з використанням історичних пам’яток тощо) та вирішує завдання раціонального використання й збереження нерухомих об’єктів культурного національного надбання;

– опрацьовано й застосовано концептуальний підхід до обґрунтованого перерозподілу коштів бюджетів центрального та регіонального рівнів на охорону культурної спадщини шляхом запровадження міжбюджетних трансфертів;

удосконалено:

– засоби, елементи функціонування організаційного механізму державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (формування єдиної системи державного управління галуззю на центральному та регіональному рівнях; перегляд і уточнення функцій міністерств і відомств, а також місцевих органів влади; підвищення відповідальності посадовців тощо), що дозволяє забезпечити взаємодію владних структур у частині вирішення ними питань дбайливого використання пам’яток державного та регіонального значення;

– організаційно-правове забезпечення економічного механізму державного управління із застосуванням бюджетних та інших джерел фінансування заходів з охорони культурної спадщини країни;

– інформаційно-аналітичний механізм державного управління галуззю та його застосування в контексті формування системи „електронного уряду”, що дозволяє оцінювати якість державно-управлінських рішень, обґрунтовувати напрями покращення державної політики;

дістали подальший розвиток:

– правовий механізм державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини шляхом систематизації, доповнення та деталізації законодавчих актів як інструментів державного управління, що сприяють підвищенню ефективності системи контролю за збереженням та використанням національного культурно-історичного надбання;

– критерії оцінки результативності діяльності органів виконавчої влади (надходження до державного та місцевого бюджетів; прибутки організацій, що обслуговують галузь; сальдо надходжень і витрат, пов’язаних із прийомом іноземних туристів; кількість реставрованих пам’яток тощо) та її впливу на макроекономічні показники розвитку та імідж регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає у підвищенні рівня обґрунтованості державно-управлінських рішень з питань формування та удосконалення механізмів державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини. Основні положення і висновки дослідження доведені до рівня методичних рекомендацій, запропонованих для практичного застосування Науковому центру історико-краєзнавчих досліджень і зводу пам’яток України по АР Крим (акт про впровадження від 1 вересня 2007 р.) та Республіканському комітету АР Крим з охорони та використання пам’яток історії і культури (акт про впровадження від 9 квітня 2006 р.)

Особистий внесок здобувача полягає у пропонуванні принципово нового підходу до формування та удосконалення механізмів державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини АР Крим. У роботах, виконаних у співавторстві, здобувачу належить ідея структурування комплексного механізму державного управління охороною культурної спадщини та туризмом, що полягає в організації системи правового, організаційного, економічного, соціально-психологічного та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державного управління цими галузями.

Апробація результатів дисертації. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на III, IV, V, VI міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2003 р., 2004 р., 2005 р., 2006 р.), всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях „Судак, Сугдея, Сурож” (м. Судак, 2004 р.), „Проблеми охорони та використання культурної спадщини України” (м. Севастополь, 2004 р.), “Історико-культурна спадщина Причорномор’я: вивчення та використання в освіті та туризмі” (м. Ялта, 2006 р.). міжнародних археологічних конференціях „Боспорські читання” (м. Керч, 2005 р., 2006 р.).

Публікації. Основні положення та отримані в дисертаційному дослідженні результати викладено у 8 наукових працях, у тому числі у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях з державного управління, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи – 183 сторінки, у т.ч. 13 рисунків (на 8 сторінках), 22 таблиці (на 14 сторінках), 5 додатків (на 9 сторінках). Список використаних джерел налічує 195 найменувань (на 20 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність дисертаційного дослідження, визначаються мета й основні завдання, предмет і об’єкт дослідження, формулюється наукова новизна отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, а також наводяться відомості про апробацію дисертації.

У першому розділі – “Наукові засади державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини” – визначається специфіка організації туристичного бізнесу та охорони пам’яток як об’єктів державного впливу, досліджуються сучасні підходи до формування цієї системи управління та теоретично обґрунтовуються механізми впровадження державної політики розвитку цих галузей. Аналізується чинна в Україні нормативно-законодавча база, узагальнюється досвід охорони та використання історичної спадщини за кордоном, пропонується розширення туристичної сфери за рахунок її нового виду – історичного туризму, під яким розуміється діяльність суб’єктів господарювання щодо використання нерухомих об’єктів культурної спадщини. Актуальність цього питання для АР Крим визначається взаємозв’язком туризму з комплексом реставраційних та охоронно-археологічних робіт, музеєфікацією пам’яток.

У дисертації запропоновано визначення поняття державної політики розвитку туризму та охорони культурної спадщини, з одного боку, як єдиної системи, а з іншого, – як стратегії і тактики органів виконавчої влади стосовно впровадження заходів з охорони національного надбання, створення сприятливих умов для його збереження та використання.

З’ясовано, що державна політика здійснюється на принципах рівноправності визначення культурної спадщини та віросповідань народів, сприяння реабілітації її об’єктів, дбайливого ставлення до історичних і сучасних пам’яток, своєчасності реставраційних робіт, постійної турботи про збереження предметів і зон культурної спадщини тощо. На підставі цього державну політику України охарактеризовано як таку, що спрямована на збереження і використання пам’яток з метою виховання у населення поваги до історичного минулого нації.

Об’єктом державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини визначено нерухомі пам’ятки, що використовуються у туристичній діяльності, а суб’єктом – органи виконавчої влади, наділені повноваженнями щодо прийняття управлінських рішень, контролю за їх реалізацією та функціонуванням підпорядкованих установ і організацій.

Систематизовано наукові підходи до формування державної політики у сфері туризму та охорони культурної спадщини, підвищення її ефективності. Ці підходи класифіковано за трьома напрямами: удосконалення нормативно-правової бази, визначення інституціональних особливостей державного управління, фінансування заходів щодо збереження національного надбання.

На основі аналізу чинної в Україні нормативно-правової бази, узагальнення зарубіжного досвіду та напрацювань вітчизняних науковців обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів державного управління розвитком туризму і охороною культурної спадщини. У цьому контексті механізми представляють собою сукупність методів, способів, прийомів та інструментів, за допомогою яких розв’язуються суперечності у площині координації та регулювання діяльності суб’єктів підприємництва, забезпечення охорони об’єктів культурної спадщини, підвищення рівня культури населення. У дисертації доведено, що для впровадження ефективної державної політики у цій сфері необхідно використовувати комплексний механізм державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини, що складається з організаційного, правового, економічного, соціально-психологічного та інформаційно-аналітичного блоків.

У другому розділі – “Стан та суперечності державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини” – досліджено інституціональні особливості державного управління цими галузями, з’ясовано суперечності, що виникають у процесі його здійснення, та проведено оцінку результативності й ефективності державно-управлінських заходів.

Аналіз організаційної структури Міністерства культури та туризму України, Міністерства курортів та туризму АР Крим та Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим свідчить про вертикальну неузгодженість цих інституцій, відсутність належних горизонтальних зв’язків на рівні АР Крим та необхідність реформування системи управління в регіоні. Здійснений у роботі контент-аналіз існуючих програм розвитку туризму та охорони культурної спадщини дає підстави говорити про наявність неантагоністичних суперечностей системи державного управління в цьому секторі, а саме: невідповідність змісту державної політики формам її реалізації, зростаючих потреб у коштах – можливостям державного та місцевих бюджетів, пріоритетних напрямів розвитку туризму в АР Крим – новим його формам. Ці обставини негативно впливають на результативність і ефективність державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (табл. 1).

Таблиця 1

Оцінка результативності і ефективності державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини

Напрями впливу державної програми на соціально-економічний розвиток країни (регіонів)	Критерії оцінки результативності	Показники ефективності
1	2	3
1. Зайнятість населення	Підвищення рівня зайнятості населення за рахунок збільшення робочих місць у сфері туризму та охорони культурної спадщини	Співвідношення між приростом зайнятості населення та його загальною чисельністю
2. Культурний рівень населення	Збільшення кількості об’єктів культурної спадщини та їх відвідувань	Рентабельність екскурсійної діяльності
3. Національне багатство	Зростання частки національного доходу, місцевих доходів регіонів від туристичної діяльності	Частка ВВП від туристичної діяльності у загальному обсязі ВВП
4. Престиж держави на міжнародному рівні	Збільшення кількості об’єктів культурної спадщини, що віднесені до всесвітньої спадщини	Приріст об’єктів культурної спадщини, що віднесені до всесвітньої спадщини (до їхньої загальної кількості)
5. Інфраструктура економіки країни та регіонів	Збільшення кількості підприємств туристичної діяльності, готельного бізнесу, ресторанного обслуговування тощо	Приріст кількості підприємств, що обслуговують об’єкти історичного туризму
6. Добробут населення	Збільшення номінальних доходів населення за рахунок підвищення рівня зайнятості населення у сфері туризму та охорони культурної спадщини	Співвідношення заробітної плати населення, зайнятого у сфері туризму та охорони культурної спадщини, та середньої заробітної плати по країні
7. Інноваційно–інвестиційний клімат	Збільшення інновацій та інвестицій у сферу туризму та охорони культурної спадщини	Співвідношення обсягів інновацій та інвестицій у сферу туризму та охорони культурної спадщини і загального обсягу в економіку України