Реферат: Державний апарат і законодавство ЗУНР
Вступ
1. Проголошення ЗУНР і закладення державного апарату
2. Тимчасовий основний закон, основні законодавчі акти
3. Закон про скликання парламенту країни та утворення УГА
Висновки
Література
Вступ
Виповнилось 75 років з дня проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Ця віха в історії нашої державності у період панування комуністично-більшовицького тоталітарного режиму, як і багато інших, що суперечили офіційній ідеології, не вкладалася у визначену схему, а тому всіляко перекручувалась й паплюжилась.
Все, що не було радянським і комуністичним, не "боролося" за соціалізм і комунізм, визнавалось ворожим. Так і ЗУНР була оголошена "ворожим", "антинародним", "буржуазно-націоналістичним" державним "утворенням".
Давайте ж подивимось, як було насправді. Це сьогодні можна зробити не тільки тому, що зламано облудний комуністичний режим, відкрито архіви й засекречені документи, а й тому, що ще живе певна кількість безпосередніх учасників тих знаменних подій, які відкрито можуть поділитися своїми спогадами.
Як відомо, Галичина, як й інші західноукраїнські землі, довгі століття перебувала у складі іноземних держав; Польщі, Австрії та Австро-Угорщини, Ці одвічно українські землі та І'х населення були об'єктами нещадного колоніального гноблення — соціального, національного, релігійного, культурного. Люди,, особливо робітники та найбідніше селянство, які складали більшу частину українського населення краюжили у постійній нужді, їх насильно ополячували та онімечували. 37% земель належало поміщикам, тоді як "79,9% всіх селянських господарств були бідняцькими. У краї, де на 1890 р. 63% населення становили українці, 23% — поляки і 13% — євреї, одна середня школа припадала на 656 тис. українців і на 33: 5 тис. поляків. Майже 80% населення було неписьменним1 .
Безпросвітні злидні змушували багатьох людей шукати кращої долі за кордоном. Лише за період з 1880 по 1910 р. з Галичини емігрувало 339 тис, чол, А тільки в 1913 р. до Америки виїхали 110 тис
Управління краєм знаходилось в руках намісника та його апарату (повітових старост, бурмистрів в містах. Існували ще виборні органи крайового (Сейм) та місцевого управління. Однак-будь-якої серйозної ролі вони нб відігравали. Управлінські функції австрійські власті передали польським , магнатам та адміністрації. Намісниками, наприклад, з 1850 р. були виключно поляки.
Українське населення, як могло, чинило опір цьому нещадному режимові геноциду, насильницької.. асиміляції. Інтелігенція, греко-католицька церква підтримували в народі український дух, прагнення до : волі, любов до рідної мови, історії своєї землі.
Велику роль у цьому відігравали "Руська трійця" на чолі з М. Шашкевичем, товариства "Руська бесіда", "Просвіта", Ім. Т. Ґ. Шевченка, І. Франка, М. Павлика. У 80 — 90-х роках в Галичині виникли перші українські політичні партії - народовці, радикальна, національно-демократична та інші.
1. Проголошення ЗУНР і закладення державного апарату
Перша світова війна до краю загострила соціально-економічні, політичні, національні та Інші протиріччя в Австро-Угорщині. Восени 1918 р. вона розпалася. Проголосили незалежність Польща, Чехословаччина, Угорщина та інші поневолені імперією території.
18 жовтня 1918 р. у Львові зібралися посланці усіх українських політичних партій І сил краю, посли до австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів, представники від духовенства і студентства. Вони утворили Українську Національну Раду на чолі з Є, Петрушевичем, яка негайно проголосила про створення з українських територій Австро-Угорщини української держави'. Правда, поки ЩО У складі монархії, з якою галицькі політики не насмілились порвати зв'язки.
Польські ж кола у Варшаві та Галичині активно готувались до захоплення влади та передачі всього краю до складу Польської держави. Це було призначено на 1 листопада 1918 р.
За цих умов гаятися українцям не можна було. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада Центральний військовий комітет, утворений з офіцерів-українців на чолі з сотником Д. Вітовським, з 1500 вояків І старшин зайняв усі стратегічні пункти Львова, піднявши на ратуші синьо-жовтий прапор. У перші дні листопада українські організації і військові команди взяли владу до своїх рук по всьому краю> Пройшло це безкровне, ніякого опору ніхто не чинив. Правда, спокій тривав недовго, бо польську військові організації у Львові вже у другій половині дня 1 листопада почали збройні дії. Пропозиції українських властей сісти за стіл переговорів і мирно вирішити всі проблеми польською стороною були проігноровані.
1 листопада Українська Національна Рада видала відозву "Український народе", де говорилось про утворення незалежної української держави, у якій "віднині ти (український народ. — Б, Т.)... визволений, з віковічної неволі... є господар своєї землі"5 . Вже у. цьому першому правовому акті підкреслювалось, що всім громадянам нової держави, незалежно від національності і віросповідання, гарантуються "громадянська, національна і віросповідна рівноправність". Усім національним меншинам пропонувалось обрати своїх представників до складу Української Національної Ради6 .
Ця політика толерантності, поваги до прав та інтересів національних меншин неухильно проводилась керівництвом української держави і в подальшому. Тому дуже дивними й необґрунтованими видаються звинувачення на його адресу з боку радянських політиків і науковців у "буржуазному націоналізмі".
9 листопада на засіданні Української Національної Ради було визначено назву держави — Західноукраїнська Народна Республіка. Вона охоплювала близько .70 тис. Кв. км території з 6 млн.-населення (71% українців, 14% поляків, 13% євреїв)'. Правда, невдовзі Північну Буковину захопила Румунія, а Закарпаття — Чехословаччина. Все це відбулося зі згоди і санкції Антанти. Таким чином, фактично ЗУНР охоплювала лише територію Східної Галичини з 4 млн. населення.
У. цей же день Українська Національна Рада сформувала уряд — Державний Секретаріат, який складався з 14 державних секретарств (міністерств). Головою (прем'єр-міністром) було обрано К. Левицького (у грудні його замінив С. Голубович). Характерно, що одним з основних завдань уряду було визначено вжиття всіх необхідних заходів для об'єднання західноукраїнських земель з утвореною на сході Українською соборною державою. Тобто як власті, так і населення ЗУНР не мислили себе у відриві від усієї України.
2. Тимчасовий основний закон, основні законодавчі акти
13 листопада Українська Національна Рада прийняла Тимчасовий основний закон, визначивши конституційні засади держави. В ньому закріплювались верховенство .і суверенітет народу, який мав здійснювати їх через свої представницькі органи, обрані на основі загального,, рівного, прямого, таємного голосування за пропорційною -системою. Виборчим правом наділялись всі громадяни незалежно від національності, віросповідання, статі; Таким представницьким органом, зокрема, мав стати Сейм, а до його обрання верховну владу повинна була здійснювати Українська Національна Рада. Гербом ЗУНР став золотий лев на синьому полі (потім — тризуб), прапором — синьо-жовтий8 .
Згідно з розпорядженням Української Національної Ради від 1 листопада на всій території держави належало ліквідувати всі старі органи державної влади і управління та шляхом виборів утворити нові — у повітах обрати повітових комісарів та повітові національні ради, у містах і селах — відповідно міських і громадських комісарів та їх "прибічні ради". Це й було зроблено'.
15 листопада Українська Національна Рада прийняла Закон про поповнення свого складу представниками від повітів (по одному) й від усіх великих міст (один — три). Вибори пройшли з 22 по 26 листопада. Таким чином, у складі Української Національної Ради стало близько 150 послів.
16 листопада видано Закон про адміністрацію ЗУНР. Відповідно до нього залишалося чинним попереднє, австрійське законодавство, якщо воно не суперечило інтересам і цілям держави. Докладно регламентувались порядок утворення, структура та функції місцевих органів влади і управління. На відміну від попереднього розпорядження встановлювалось, що повітових комісарів повинен був призначати державний секретар внутрішніх справ, а вони мали призначати міських і .громадських комісарів10 .
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--