Реферат: Диференційована гіпнотерапія в комплексному лікуванні дітей з неорганічним нічним енурезом

Дизонто-

генетичний

тип (Д)

N=32

Пароксизмальний

тип (П)

I варіант

(П1)

N=30

II варіант

(П2)

N=19

1 2 3 4 Вік (роки) 10,1±3,2 9,2±2,4 8,6±2,6 Первинний тип перебігу (%) 94 97 47** Лінійний варіант первинного типу перебігу (%)** 80 72 30 Пробудження або інша поведінкова реакція після сечовипускання(%)*** 37 13 100 Чутливість до ситуаційних змін(%)*** 23 19 93 Психогенна провокація епізоду(%)*** 17 19 71 Чутливість до недотримань водного режиму(%)*** 70 13 29

Інші пароксизмальні феномени сну

(%)***

відсутність 60 0 14 невротичні 13 13 50 парасомнії 17 75 14 обидва види 10 0 21

Церебрастенія, її вплив на сон

(%)***

мінімальний 3 6 21 середній 47 75 79 максимальний 50 6 0 1 2 3 4 Зміни ЕЕГ*** Дифузні зміни Пароксизмальна активність Час появи пароксизмальної активності – в фоні/при навантаженнях, n(%)/n(%) -

Частіше в фоні

22(73%)/

8(37%)

Частіше при навантажен-нях

7(37%)/

12(63%)

**

Компоненти Д та и активності в спектрі пароксизмальної активності ЕЕГ - Д>и Д<и* Інші особливості ЕЕГ Подібність змін фону до групи Д Передчасне формування б-активності Шкали опитувальника ДОН (середні бали) Депресія 10,0 8,4 5,2* Астенія 9,3* 10,0 4,8* Вегетативні розлади 9,8 8,8 5,6* Розлади сну 10,1 9,2 6,3* Фактори тесту Кеттела (середні бали) H 3,2 4,1 6,4* Q4 5,9 7,8* 5,2

Примітки: *критерій t, p<0,05; **критерій ч2, p<0,05; ***критерій ч2, p<0,001

До непароксизмальних ми відносили випадки сечовипускань, які відбувались після наповнення сечового міхура згідно з його циклом наповнення-випорожнення аналогічно тому, як це відбувається в період автоматизму функції під час розвитку в онтогенезі. Переважність первинного типу перебігу, домінування церебрастенічного синдрому з глибокою парасомнією дозволило нам трактувати цей тип ННЕ як дизонтогенетичний.

У рамках пароксизмального типу ННЕ за низкою додаткових особливостей, включаючи електроенцефалографічні, та динамікою стану у відповідь на комплексну терапію було виділено 2 варіанти – I та II (табл. 2). До I варіанту пароксизмального ННЕ були віднесені випадки, що характеризувалися стереотипністю, регулярністю, циклічністю проявів, часто сполучені з іншими патологічними пароксизмальними феноменами сну (бруксизмом, сноговорінням, нічними жахами, а також сомнамбулізмом - за анамнезом), які не давали покращення у відповідь на комплексну медикаментозну терапію та гіпноз. Позитивна динаміка у цих дітей наступала при застосуванні антиконвульсантів (препарати карбамазепіну, ламотріджину) та ноотропних препаратів, що потенціюють антиконвульсивну дію антисудомних препаратів (препарати фенібуту, гопантенату кальцію); (Див.: табл. 2). У роботу включались лише діти, патологічні зміни у яких не досягали рівня вираженості епілептичного синдрому.

II варіант відрізнявся більш м’якими, у порівнянні з I варіантом, клінічними та параклінічними пароксизмальними проявами. Батьки або піклувальники, які відмічали епізоди енурезу, коли дитина прокидалася після сечовипускання або реагувала на нього поведінкою – зміною положення в ліжку тощо. Прояви енурезу зменшувались в незвичних обставинах, були більш чутливими, у порівнянні з I варіантом, до ситуаційних змін. Клінічне покращення досягалося за допомогою лише фармакотерапії та гіпнотерапії без застосування антиконвульсантів. У цілому при цьому варіанті відмічалися найкраща курабельність та прогноз.

Анамнестичним методом вивчалася динаміка ННЕ у традиційному розподіленні на первинний та вторинний типи перебігу. Окрім контролю за сечовиведенням під час нічного сну, були вивчені етапи розвитку інших компонентів інстинкту комфортної поведінки уві сні: встановлення контролю за дефекацією, за с