Реферат: Диференційований підхід до вибору медикаментозної терапії посттравматичного панкреатиту у хворих з політравмою

Підгрупа №2б

(n=22)

1 6,26±0,83 7,88±2,23* 3 5,74±0,80 6,91±1,78* 5 5,33±0,69 6,55±2,29* 7 5,17±0,59 5,69±1,46 9 5,09±0,55 5,65±1,45 14 4,88±0,65 5,31±1,04 21 4,62±0,54 5,03±1,05

* - достовірність відмінності показників між підгрупами (р < 0,05)

Необхідність в екзогенному введенні інсуліну в перші три доби виникла лише у декілька хворих по 10 ОД інсуліну. Надалі при приєднанні до складу інтенсивної терапії розчинів глюкози він вводився за відомою схемою, не впливаючи при цьому на динаміку рівня інсулінемії.

Було доведено, що для тяжкого перебігу посттравматичного панкреатиту характерним єпідвищений рівень глікемії упродовж 21-ї доби, розкид показника інсулінемії в межах 8,47 – 60 мкМО/мл з необхідністю введення інсуліну із зовні у 50% хворих. При більш легкому перебігу даного ускладнення характерним єнормалізація рівня глікемії з 14-ї доби, рівень інсулінемії 2,7 – 23,09 мкМО/мл з необхідністю введення інсуліну із зовні в окремих пацієнтів.

Аналіз показників кількості лейкоцитів та лімфоцитів виявив у хворих обох груп наявність лейкоцитозу та відносної лімфопенії протягом усього періоду дослідження, що вказує на пригнічення неспецифічної імунореактивності організму. Виявлена нами динаміка титру антипанкреатичних антитіл на тлі такої імунологічної відповіді у постраждалих обох груп підкреслює значимість цього показника у діагностиці посттравматичного панкреатиту.

Ефективність впроваджених нами компонентів інтенсивної терапії доведена зменшенням частоти виникнення посттравматичного панкреатиту на 20,1% на тлі зниження ступеня тяжкості його перебігу, що підтверджується зменшенням кількості ускладнень і летальності.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі – підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з травматичним ушкодженням підшлункової залози при політравмі шляхом удосконалення методів інтенсивної терапії.

1. Травма підшлункової залози найчастіше, у 70,5% випадків, зустрічається після дорожньо-транспортних пригод у чоловіків при торако-абдомінальному (31,8%) варіанті політравми, сполучається з ушкодженням печінки (45,3%) і селезінки (42,5%) і в більшості випадків припадає на максимальний рівень панкреатичної секреції. Найчастішим (93,2%) її варіантом є забій органу, який у більшості випадків є основною причиною виникнення посттравматичного панкреатиту.

2. Одним із найбільш інформативнихдіагностичнихмаркерів посттравматичного панкреатиту є показник титру антипанкреатичних антитіл. У всіх пацієнтів протягом перших 24-ох годин після отримання травми підшлункової залози значущої наявності антипанкреатичних антитіл у крові не виявляється. У потерпілих, у яких, незважаючи на травму підшлункової залози, панкреатит не розвинувся, титр антитіл досягає 0,22-0,23 нг/мл в окремих пацієнтів протягом однієї доби в другій половині раннього періоду травматичної хвороби. Максимальна частота підвищеного титру антитіл