Реферат: Діяльність викладача в процесі навчання

· використання змісту навчального матеріалу , що включає уміння викладачів застосовувати в процесі навчання основні положення навчальної дисципліни, а також доповняти їх цікавою додатковою інформацією з інших джерел;

· своєчасне забезпечення сучасних форм , методів і прийомів навчання, що здійснюється з таки розрахунком, щоб смороду заохочували студентів до самостійного здобування знань, умінь та навичок через опрацьовування додаткової літератури, написання рефератів, виступи та інші;

· авторитет особистості викладача, його ставлення до студентів та поведінка , що викликає в навчаємих бажання підвищувати свій освітній рівень, так як ерудований, тактовний, доброзичливий викладач позитивно впливає на їх навчальні результати і поведінку;

· застосування оцінок , що сприяє мотивацію ставлення студента до навчання, активізує його пізнавальну діяльність, зауваження про неточність чи не повноту відповіді спонукає студентів до поповнення знань, мають виховний аспект та інші.

Розглянуті функції навчання тісно пов'язані між собою, і реалізація однієї з них обов'язково зумовлює використання аспектів іншої. Готуючись до заняття викладач винний чітко визначати його освітню, розвиваючу і виховну мету.

У процесі навчання виділяють зовнішню і внутрішню сторони. Зовнішня сторона передбачає три елементи:

= зміст навчання , полягає вивченню студентами за різними спеціальностями і спеціалізаціями у вигляді різноманітних навчальних дисциплін, спецкурсів та інших;

= викладання , під яким визначається навчальна діяльність окремого викладача, а також діяльність усіх тихнув хто вивчає студентів, співвідносячи цю діяльність з колективним об‘єктом пізнання;

= навчання , це визначається навчально–пізнавальною діяльністю окремого студента, співвідносячи цю діяльність з колективним об‘єктом пізнання.

Внутрішня сторона навчання є :

= позначка , яка спрямована на гармонійний розвиток особистості студентів, майбутніх фахівців різноманітних галузей народного господарства;

= завдання , які орієнтовані на оволодіння студентами не тільки вузівським змістом освіти, а усіма основними елементами загальнолюдської культури, а саме, уже відомими людству знаннями про природу, суспільство, техніку і мислення; досвідом становлення до навколишнього світу і людей, застосування вже відомих способів діяльності, у тому числі й професійних, а також творчої діяльності в розв‘язуванні нових проблем та інших.

Внутрішня і зовнішня сторони навчального процесу, їх взаємодія і зв'язок надають можливість визначити сфери в яких діють законі та закономірності навчання. Процес навчання у вищий школі будується згідно законів дидактики, які відрізняються за поняттями " динамічні" і " статичні":

· динамічні - характер яких перебуває в однозначно зумовленому причинному зв'язку з іншими педагогічними явищами, це такий як закон виховного впливу навчання. Зміст його в тому, що виховний вплив незалежно застосовується завжди в ході діяльності викладачів;

· статичні - смороду виступають як тенденція і в окремих випадках можуть відхилятися від загального, це такий як залежність успішності студентів від мотивованій ними цілі, чим вища оцінка студентами провідних цілей навчання, тім вища в середньому їхня успішність.

Різнобічна навчальна діяльність, у процесі якої відбувається оволодіння знаннями, вміннями і навичками, розвиває особистість студента і здійснюється відповідно закономірностей, притаманних процесу навчання.

Закономірність відображає об'єктивні, сутні, необхідні, загальні, усталені та постійно повторювані взаємозв'язки. Закономірності розглядаються, як наукові тільки в тому разі, коли:

- чітко зафіксовано об'єкти, між якими встановлено зв'язок;

- досліджено вид, форму, характер цього зв'язку;

- встановлено межі дії або виявлення цього зв'язку та інші.

Поняття "закон" це необхідні, суттєві, повторювані відносини між предметами і явищами об‘єктивної діяльності, які існують об‘єктивно поза нашими бажаннями, і мі можемо тільки відкрити його, пристосовуватися на нього і зважати на нього, алі не змінювати як процес чи співвідношення. Стосовно дидактики, закон є об‘єктивно існуючі можливості організації навчального процесу, які випливають із психофізіологічної будови людини, від: обсяги уваги, можливості сприйняття, пороги чутливості, здатність до сприйняття кольорів тощо.

Законі дидактики - це її об‘єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійкі зв'язки, які виявляються під година організації та проведення навчального процесу .

У вітчизняній дидактиці діють наступні законі:

- закон соціальної зумовленості цілей, змісту і методів навчання;

- закон виховного і розвиткового навчання;

- закон зумовленості навчання характером діяльності навчаємих;

- закон цілісності та єдності дидактичного процесу;

- закон єдності та взаємозв'язку теорії та практики навчання та інші.

Закономірністю можна вважати певний причинно – наслідковий зв'язок між подіями, явищами, фактами, у якому якась дія обов'язково викличе певну протидію або призведе до наперед відомих наслідків. Якщо, наприклад, студент не знає букв з іноземної мови, те закономірно, що він не навчиться читати слова.