Реферат: Динозаври - історія відкриття
Багато травоїдних динозаврів у пошуках корму пересувалися групами. Нерідко вони збивалися в більші череди, щоб успішніше відбиватися від хижаків. Так надходив, скажемо, трицератопс, захищаючи своїх дитинчат. У випадку нападу дорослі особини оточували молодняк приблизно так само, як зараз це роблять слони
Втім, багато "мирні" динозаври теж були пристойно бройні. Трицератопс кидався в бій подібно носорогові й протикав ворога двома величезними гострими рогами, розташованими в лобовій частині рила. Пинакозавры оглушали супротивника ударами важкого кістяного наросту на кінчику хвоста. Інші травоїдні ящери, начебто стегозавра, минулого захищені рядами великих кістяних пластин уздовж спини й гострими хвостовими шипами.
Тираннозавр
Загнуті усередину гострі зуби хижих динозаврів дозволяли рвати жертву на шматки, а довгі гострі пазурі втримували її на місці.12вметровий тираннозавр ("ящерттиран") був найбільшим з м'ясоїдних динозаврів і важив більше 8 тонн. Його загнуті зуби досягали 16 див у довжину - майже з долоню людини
Більшість м'ясоїдних ящерів, включаючи тиранозавра, пересувалися на двох задніх ногах, а виходить, могли швидко бігати в погоні за видобутком. У верхній частині тулуба перебували короткі передні кінцівки. Вони закінчувалися подобою невеликих "ручок" із двома пазуристими пальцями на кожній. У вчених немає впевненості в тому, як тиранозавр користувався передніми лабетами, але можна припустити, що ними він утримував видобуток. На думку деяких фахівців, вони служили ящерові невеликими, але сильними підпірками, за допомогою яких він піднімався на задні лабети після сну або відпочинку. Нещадний убивця - велоцираптор, чиє ім'я означає "моторний грабіжник", - атакував дрібних ссавців або динозаврів однієї зі своїх довгих задніх ніг, зберігаючи рівновагу за допомогою хвоста, і розривав видобуток довгими серповидными пазурами
Незважаючи на габарити, динозаври могли дуже швидко пересуватися. Довгоногі "страусові" динозаври бігали зі швидкістю до 50 км/година. Важковаговики, начебто 35отонного апатозавра, рухалися зі швидкістю слона, а неповороткий 100нтонний брахіозавр чи навряд міг перевищити 4 км/година
Щоб рухатися, зауроподам були потрібні міцні ноги. Пружинистий крок "з п'яти на пальці", на зразок людського, вимагав занадто більших витрат енергії, і таким кроком великий динозавр не зайшов би далеко. Зауроподы скоріше брели, чим крокували. Щоб підтримувати масивний тулуб, їх кінцівки повинні були ступати всією площиною підошви. Тому між пальцями й "п'ятою" у них перебував товстий ороговілий валик, як на підошві сучасного слона.
Їжа
Перехідні форми і декілька груп невеликих тероподів (більшість м'ясоїдних динозаврів), таких як орнітоміміди чи альварезавриди, напевно, були всеїдними. Представники незвичайної групи тероподів, теризинозавридів, були рослиноїдними.
Спинозавриди і пеліканімім ("Наслідувач пелікана"), можливо, їли рибу (на це вказують особливості черепів). Вони мали багато () тонких зубів, як вважають, пристосованих для втримування слизької риби. Крім того, в пеліканіміма були складки шкіри на шиї, як у пелікана (звідки й назва).
Дієту динозаврів визначають за допомогою їхніх зубів та скам'янілого посліду - копролітів. Кожен динозавр мав унікальну будову зубів, пристосовану для споживання певного типу їжі. Наприклад, завдяки цьому ми знаємо, що тероподи були хижаками: в більшості з них зуби конічної форми, приплюснуті з боків, з загостреними краями і завернуті назад, щоб втримувати жертву. Ще докладнішими є копроліти: вони містять дані про те які саме види рослин чи тварин їв динозавр. Дієту хижаків можна визначити за допомогою слідів від укусів на кістках їхніх потенційних жертв, і вмісту скамянілих решток в області черевної порожнини під час розкопок (залишки кісток, тощо).
Більшість динозаврів не могли пережовувати їжу, бо в багатьох видів не було щічних м'язів. Тому вегетаріанцям їжа просто випидала зрота, а хижаки мусіли заковтувати шматки м'яса цілими Єдиною групою з цією властивістю були деякі пізні орнітоподи. Деякі динозаври спеціально ковтали камінці гастроліти, щоб ті перемелювали жорстку їжу в шлунку.
Можливо, деякі хижаки, такі як маюнгатол і целофіз були схильні до канібалізму.
Розміри
Перші динозаври були невеликими. Найдавнішим із відомих видів був Асилізавр древній (Asilisaurus kongwe Nesbitt, Sidor, Irmis, Angielczyk, Smith et Tsuji, 2010 [1] ), що мешкав на території сучасної Танзанії у середньому тріасі (243 млн. років тому) [1] , До найдавніших динозаврів також належать Еораптор, який жив бл.228 млн. років тому, був завдовжки 1 м та Гереразавр, що мав довжину до 3 м.
Найперші динозаври-гіганти появились в кінці тріасу, це були рослиноїдні прозавроподи, які могли сягати до 9 м. Паралельно з ними збільшились і хижаки, але про великих хижаків тріасу відомо небагато. Але, справжні велетні - диплодок, суперзавр, сейсмозавр, ультразавр, брахіозавр - зявилися тільки в юрі. Няйтяжчим поки-що вважається брухаткайозавр з крейди (до 220 т [2] !), а найдовшою - амфіцелія (до 58 м!). Найвищим був брахіозавр (до 13 м висоти). Всі вони належать до завроподів. Можливо, їхній гігантизм був викликаний їхньою дієтою (в часи найбільших завроподів ще не було покритонасінних рослин) і був способом захисту від хижаків.
Серед хижаків найбільшим був спинозавр (до 17 м), основу раціону якого складала риба. Гіганотозавр до 15 м у довжину. Тиранозавриди до 14 м. Малодосліджений дейнохейр, можливо, був ще довший, але від нього збереглися лише 3-метрові руки.
Найменшим динозавром був анхіорніс, вагою всього 110 грам, завдовжки бл.35 см.
Найбільшим цілим скелетом динозавра є знайдений в 1908 році в Тендагуру скелет брахіозавра, який зараз знаходиться в Берліні.
Зір. Розмір очних ям динозаврів із земних полюсів вказує на те, що вони мали чудовий зір, пристосований для бачення в темряві. Це була важлива властивість для виживання там, де половину року триває ніч. У більшості динозаврів очі були розташовані по-боках голови, тому вони не могли бачити стереоскопічно. Переважно об'ємним баченням володіли хижаки (але не всі). Про гостроту зору можна судити, проаналізувавши будову мозку динозавра.
Нюх. Найкращий нюх мали хижаки, яким нюх був необхідний для вислідування жертви. Найкращий нюх серед динозаврів мали, напевно, тиранозавриди. Аналіз їх черепів показав, що ті частини мозку, де найімовірніше були нюхові зони, були надзвичайно великими.
Слух. У динозаврів, як і в птахів та рептилій, були вушні щілини. Будова скроневої частини черепа вказує на досконаліший слуховий апарат, ніж в інших архозаврів. Єдиними знахідками, котрі дають хоча б якесь уявлення про їхній слух є вирости на головах ламбеозавринів. У деяких із ламбеозавринів "шоломи", чи "труби" були пустими всередині і цілком могли служити для подавання звукових сигналів.
У більшості динозаврів передні лапи не були зручними, і голова була головним знаряддям для найдокладнішого маніпулювання навколишнім середовищем (так само, як в птахів).
Довгі шиї були у завроподів. Найдовшу шиї по відношенню до розміру тіла мали завропосейдон і маминьчизавр.
Хвіст врівноважував передню половину тіла динозавра, завдаки чому їхній тулуб тримав горизонтальне положення.
Коли дромеозаври напружували м'язи хвоста, він ставав штивним. Хребці їхньго хвоста були міцніше з'єднані між собою, ніж в інших динозаврів. Під час стрибку, різким поворотом хвоста, вони могли змінити напрямок тіла ще у повітрі.
На кінчиках хвостів анкілозавірів були тверді вирости із кістки. Цією "булавою" вони могли відлякувати хижавків, адже один її удар міг бути смертельним. Є, проте, теорія, згідно з якою булава, насправді, імітувала голову динозавра. Тобто, ошуканий хижак помилково нападав на хвіст тварини, а не на голову. Але більшість вчених дотримуютьса першої версії. Подібну булаву мали деякі примітивні завроподи. На хвостах стегозаврів була не булава, а довгі шипи, які мали те ж застосування. Хвіст диплодоків був без булави, але він був довгим і тонким, як батіг і теж міг завдавти сильних ударів.
Можливо, деякі завроподи могли ставати на дві ноги, спираючись на хвіст.
Динозаври мали кігті і на передніх, і на задніх кінцівках, в кожної групи по-різному розвинуті. Майже зникли кігті у чотириногих динозавірів - завроподів, анкілозаврів, цератопсів Всім хижакам кігті були потрібні для задання поранень жертві. Багато невеликих тероподів, а особливо дромеозавриди, мали великі й міцні пазурі на руках і ногах. Вони зачеплювались кігтями за тіло жертви і пащою задавали поранення. Всеїдні динозаври використовували їх для розгрібання землі в пошуках корінців, чи малих тварин. Теризинозавридам (з пазурами завдовжки до 90 см), прозавроподам і деяким завроподам та орнітоподам кігті слугували для самооборони і, можливо, допомагали при добуванні їжі. В карнозавра мегараптора були 40 сантиметрові пазурі.
Першим птахоподібним динозаврам кігті допомагали чіплятись за кору дерев.