Реферат: Дитина та її права

– початкова освіта має бути безкоштовною і обов’язковою.

– шкільна дисципліна повинна підтримуватися за допомогою методів, що втілюють повагу людської гідності дитини. Освіта має готувати дитину до життя у дусі розуміння, миру, терпимості.

– діти повинні мати час на відпочинок та гру й однакові можливості займатися культурною та творчою діяльністю.

– держави повинні захищати дитину від економічної експлуатації і роботи, яка може перешкоджати отримати освіту або завдати шкоди її здоров’ю та добробуту.

– держави повинні захищати дітей від незаконного вживання наркотичних засобів, залучення їх до виробництва або торгівлі такими засобами.

– необхідно докласти усіх зусиль для відвернення викрадення дітей і торгівлі ними.

– по життєве ув’язнення не призначаються на злочин , вчинений особами до 18 років.

– діти повинні утримуватися під вартою окремо від дорослих; вони не повинні піддаватися тортурам або суворому чи принижуючому гідність поводженню.

– жодна дитина, яка не досягла п’ятнадцятирічного віку не повинна брати участь у воєнних діях; під час збройних конфліктів дітям повинен бути забезпечений спеціальних захист.

– діти, що належать до національних меншин і корінних народів, мають вільно користуватися власною культурою релігією та мовою.

– дітям, яким було завдано шкоду, внаслідок поганого поводження, зневажання або утримання їх під вартою, повинен бути забезпечений необхідний догляд або професійна підготовка для відновлення їхнього здоров’я та реабілітації.

– поводження з дітьми, причетними до порушень кримінального законодавства, має сприяти розвитку у дитини почуття гідності і значимості і має бути спрямоване на реінтеграцію у суспільство.

– держави повинні широко інформувати про передбачені конституцією права як дорослих так і дітей.

Порушення прав дитини

Порушення прав дитини в Україні має такі основні прояви:

Застосування щодо дітей різних форм насильства в період їх перебування поза сім’єю і школи. В основному сторін вуличного середовища:

– перевищення батьками меж своїх законних прав по відношенню до власних дітей;

– нехтування батьківськими обов’язками;

– незаконний вивіз дітей за межі України під видом усиновлення їх іноземними громадянами;

– антипедагогічні прийоми впливу на дитину в учбових закладах з сторони адміністрації та педагогічного і технічного персоналу;

– порушення встановлених адміністративним та кримінальним законодавством України умов, правил та процедур затримання неповнолітніх та поводження з ними зі сторони правоохоронних органів;

– нехтування встановленими Конвенцією про права дитини правилами утримання дитини в місцях відбуття покарання неповнолітніх;

– відхилення від існуючих нормативних правил техніки безпеки на виробництві при постійному та сезонному залученні неповнолітніх до праці;

– порушення соціальних прав дитини, що виражаються у відсутності належних умов для відпочинку, лікування, покращення житлових умов для більшості дітей з малозабезпечених родин;

– формальне ставлення, а в багатьох випадках явний опір із сторони адміністрації шкіл, педагогів до утворення учнівських організацій в школі;

– відсутність достатньої кількості підручників, навчальних посібників, теле-радіо передач, спеціальної літератури які доступно розкривали б підліткам та їхнім батькам знання про права дитини в Україні і в світі. Обмеженість такої інформації є порушенням права на обізнаність молодої людини з важливими питаннями, що стосується її особисто і суспільства в цілому.

Приклад порушення прав дитини

Журналом “Більд” (ФРН) 10 квітня 1995 року було вміщено наступну інформацію: “Суданське прикордонне місто Шенді відоме, як міжнародний центр сучасної работоргівлі , тут цей еквівалент 90DM можна придбати юного раба або рабиню .Основна маса покупців прибуває з Лівії, Чада, і країн Перської затоки. В цих державах суданські раби використовуються як дешева робоча сила і об’єкти сексуальної експлуатації, половина з них діти. Ті , на кого не знайшлося покупців, служать живими “банками крові” для поранених солдат північно-суданських військових формувань”.

Етапи вироблення міжнародними співтовариствами документів, що визначають права дитини.