Реферат: Договір доручення як підстава діяльності митного брокера

Водночас, довіритель зобов’язаний забезпечити повіреного всіма засобами, необхідними для виконання доручення (товарами, транспортними засобами, товапросупровідними, комерційними та іншими документами тощо). Довіритель зобов’язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв’язку з виконанням доручення, виплатити йому винагороду відповідно до договору, а також відшкодувати всі витрати, пов’язані з виконанням доручення [9]. У разі відмови довірителя від договору, він повинен відшкодувати повіреному всі понесені витрати та виплатити винагороду пропорційно виконаній роботі.

У свою чергу повірений – митний брокер – відповідно до ст. 1002 ЦК України має право на плату за виконання свого обов’язку (декларування) за договором доручення. Він вправі вимагати від довірителя належного забезпечення всім необхідним для виконання доручення. Цивільне законодавство дозволяє передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя, про що останній має бути негайно повідомлений. Однак у практиці митно-брокерської діяльності таке положення не застосовується. Декларант, що діє на підставі договору доручення має право відмовитись від договору, при цьому повідомивши протилежну сторону не менш ніж за місяць.

Повірений за договором доручення відповідно до ст. 1005 ЦК України повинен виконати дане йому доручення особисто. В літературі існують різні думки з приводу можливості надання послуг третіми особами. Так, Т.В. Боднар вважає, що передоручення виконання обов’язку допустимо у багатьох зобов’язаннях [5]. С. Ємельянчик дотримується думки, що особисте виконання доручення – це природний стан, а передоручення виконання – це виняток із загального правила [1]. Якщо повіреним виступає юридична особа – митний брокер (підприємство, що здійснює декларування на підставі договору), – то безпосереднє виконання договору покладається на фізичних осіб, уповноважених на декларування, які входять до штату цього підприємства. Це не суперечить указаному положенню ЦК України, адже у даному разі під особистим виконанням розуміється здійснення відповідних дій органом чи компетентним робітником такого підприємства [6]. При цьому він повинен діяти відповідно до змісту даного йому доручення. Однак, оскільки в нашому випадку повірений виступає як комерційний представник, йому надано право відступу від такого змісту, якщо цього вимагають інтереси довірителя, з повідомленням останнього в розумний термін. Цікаве положення щодо комерційного представника містить ЦК Російської Федерації, у ст. 184 якого зазначається, що комерційний представник зобов’язаний виконувати дані йому доручення з турботливістю звичайного підприємця [3]. При цьому Кодекс не розкриває понять розумності, сумлінності та турботливості звичайного підприємця. Зміст цих понять розкривається судом, в залежності від обставин справи [9].

Крім того, згідно зі ст. 1006 ЦК України повірений зобов’язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання або у разі припинення такого договору до його виконання – негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору; негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення. У разі дострокового припинення договору за ініціативою повіреного, він повинен відшкодувати довірителю всі збитки, завдані цим припиненням [9].

Розглянемо тепер права та обов’язки сторін цього договору за МК України. Відповідно до ст. 88 МК України декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою [6]. Оскільки митний брокер є декларантом, що діє в інтересах свого довірителя, він має рівні права та обов’язки з власниками товарів та транспортних засобів, які самостійно декларують такі товари чи транспортні. Відповідно до ст. 179 МК України митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, щодо здійснення будь-яких операцій, пов’язаних з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення. При цьому він виконує всі обов’язки та несе відповідальність, встановлену законом [9].

МК України в ч. 2 ст. 88 встановлює коло обов’язків, що покладаються на декларанта (у тому числі й на митного брокера). Серед основних слід відзначити: здійснення декларування товарів і транспортних засобів; пред’явлення на вимогу митного органу товарів і транспортних засобів для митного контролю і митного оформлення; надання митному органу передбачених законодавством документів і відомостей, необхідних для виконання митних процедур; сплата податків і зборів [6].

Ці обов’язки, на відміну від тих, що закріплені в ЦК України, розкривають зміст даного митному брокеру доручення, безпосередньо стосуються специфіки його діяльності. Але найбільш детально вони визначені в нормативних актах ДМСУ, зокрема в її Наказі «Про затвердження Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору» від 22.07.1997 р. № 340. Так, згідно з п. 2.1 цього Наказу таке підприємство має право від свого імені за рахунок і за дорученням власника (володільця) вантажу самостійно здійснювати певні операції в галузі митної справи. Той факт, що підприємство виступає від свого імені, суперечить положенням ЦК України про представництво, яке має місце при укладенні договору доручення. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоча і діє в чужих інтересах, але від власного імені. Повірений здійснює дії не від свого імені, а від імені довірителя, і тим самим безпосередньо в особі довірителя виникають всі набуті для нього права та обов’язки [5]. Виявлені неточності в чинному митному законодавстві України суперечать фундаментальним положенням цивільного права [4].

Отже, митний брокер (підприємство, що здійснює декларування на підставі договору) має право: декларувати товари, транспортні засоби та інші предмети; подавати митному органу Украї?