Реферат: Докази і доказування в цивільному процесі

2. Показання свідків;

3. Письмові докази;

4. Речові докази;

5. Висновок експерта.

Докази і засоби доказування в цивільному процесі становлять єдине ціле, як зміст фактичних даних і їх процесуальна форма. Докази характеризуються такими ознаками:

1. це такі фактичні дані, які допомагають встановити обставини, що мають значення для вирішення цивільної справи;

2. з їх допомогою встановлюється наявність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Докази в цивільному процесі поділяються:

1 a)- прямі; 2. а) - первісні;

б) - непрямі; б) - похідні

3. а) - особисті;

б) - речові;

в) - змішані.

Закон визначає два важливих права щодо доказів і їх застосування.

Перше правило —- про належність доказів до справи. Відповідно до ст.28 ЦПК суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

Критерієм для правильного застосування правила про належність доказів є предмет доказування.

Розглянемо на прикладі ст. 15 ЦК України, які докази є належними до даної категорії справ.

Друге правило — про допустимість засобів доказування. Відповідно до ст.29 ЦПК обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування.

Це правило передбачає перевірку процесуальної форми доказу вимогам закону, дотримання встановленого законом процесуформування доказового матеріалу, дотримання вимог щодо носив фактичних даних.

Розглянемо правило про допустимість засобів доказування на прикладах ст. 4б ЦК України і ст. 33 ЦПК України.

Як ми з вами визначили в першому питанні, третім елементом доказової діяльності є оцінка судових доказів.

Відповідно до ст.62 ЦГЖ України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засідання всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінка судових доказів складається з визначенням суду достовірності і достатності судових доказів.

Визначення достовірності — це перевірка доброякісності джерела доказів і процесу їх формування.

Визначення достатності — це вирішення питання чи можливість на основі зібраних по конкретній справі доказів зробити висновок про наявність фактів, які належать до предмету доказування, про права і обов'язки сторін.

Оцінку доказів може здійснювати суд і інші суб'єкти доказування.

Оцінка доказів судом може бути:

1) попередньою;