Реферат: Джерела права Великого князівства Литовського

Магдебурзьке право в містах Великого князівства Литовського діяло шляхом застосування в самоврядуванні та суді книг міського права європейських юристів Павла Щербича, Барташа Троїцького та ін. [15 - C.178].

Різновидом магдебурзького права було так зване "хелмське", або "хелмінське" право, яке на території Литовської держави широко застосовувалося здебільшого в містах Правобережної України. За своєю суттю хелмське право - різновид міського права. Воно являло собою переробку магдебурзького права на польську мову з використанням звичаїв та інших юридичних норм польського міста Хелм. Цю переробку, яка отримала назву "Право цивільне Хелмінське", створив П. Кушевич [12 - C.152].

Треба підкреслити, що в Литовській державі магдебурзьке право зазнало впливів місцевих правових звичаїв і, відповідним чином, було адаптоване до них.

Головним органом самоврядування в містах з магдебурзьким правом був магістрат. На ньому лежало піклування про міський благоустрій, він міг регулювати ціни на продукти, слідкувати за чистотою та порядком у місті. Магістрат мав "правні книги" (збірники законів) та печатку з міським гербом.

До магістрату входили магістратські урядники: старші та молодші. Старші - це війт, бурмістри, радці, лавники та магістратський писар, молодші - комісар або межувальник, городничий та возний [9 - C.136].

Очолював міську владу війт, який спочатку призначався королем. Його посада була спадковою, її можна було продати та купити. З часом міста викупляють спадкові війтівства, ця посада стає виборною, з подальшим затвердженням королем. Існували релігійні обмеження при виборах війта. Так, у грамоті на самоврядування місту Стародубу було сказано, що війтом може бути тільки католик. Це вносило ускладнення в життя тих міст, де значна частина населення була православною. В кращому випадку вдавалось отримати право на вибори до лави та ради одного-двох православних. У деяких містах православні не мали права займати жодної посади і навіть інколи ї?