Реферат: Екологічна експертиза

Екологічна експертиза проводиться на основі принципів законності, гарантування безпечного природного середовища, збалансованості інтересів і врахування громадської думки, наукової обґрунтованості, незалежності, об'єктивності, комплексності, варіантності, привентивності, гласності екологічної безпеки.

3. Суб`єкти і об`єкти державної екологічної експертизи

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спецустановами, комісіями Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, МОЗ і їх управліннями.

До проведення державної екологічної експертизи можуть залучатись фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів підвищеної екологічної небезпеки встановлюється Кабінетом Міністрів.

Проведення додаткових екологічних експертиз здійснюється за ініціативою заінтересованих осіб на підставі договору... або за рішенням Кабінету Міністрів, місцевих рад чи виконкомів.

Об'єктом державної екологічної експертизи можуть бути: 1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; 2) проекти генеральних планів населених пунктів, промислових вузлів, схем розміщення підприємств; 3) інвестиційні проекти, проекти на будівництво нових та розширення і реконструкцію діючих підприємств...; 4) проекти законодавчих актів...; 5) документація по впровадженню нової техніки, технологій...

Висновок

Протягом 1996 р. Мінекобезпеки України у відповідності із чинним екологічним законодавством і, зокрема, Законом України "Про екологічну експертизу", проводило роботу по інструктивно-методичному забезпеченню і практичному здійсненню еколого-експертної діяльності.

В цілому здійснювана Міністерством екологічна політика в частині державної екологічної експертизи була спрямована на:

забезпечення комплексної, всебічно обгрунтованої оцінки документації, яка надавалась органам Мінекобезпеки для здійснення державної екологічної експертизи;

концентрацію зусиль еколого-експертних підрозділів на оцінці проектної документації стосовно тих видів діяльності та об’єктів, що становлять потенційну екологічну небезпеку та викликають занепокоєння громадськості;

розвиток і подальше вдосконалення нормативної і інструктивно-методичної бази проведення державної екологічної експертизи.

У 1996 р. ними було розглянуто 4182 одиниці різної документації. За результатами здійсненої екологічної експертизи 779 проектних матеріалів (19%) було відхилено або направлено для доопрацювання як екологічно недостатньо обгрунтованих. Крім того, розглянуто 7000 матеріалів попереднього погодження місць розташування господарських об’єктів. При цьому 290 (4%) з них від погодження відхилено, завдяки чому попереджено необгрунтоване використання певних площ орних земель та лісових насаджень.

Здійснення державної екологічної експертизи органами Мінекобезпеки України сприяє запобіганню наднормативному забрудненню довкілля та нераціональному використанню природних ресурсів.

Список літератури

1. ????? ??????? ???? ??????? ????????????? ?????????? ???????????. ³??????? ????????? ????, 1991, ? 41.

2. Постанова Верховної Ради України №188, від 5.03.1998р. «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».Відомості Верховної Ради, 1998, №38-39.

3. Постанова Кабінету Міністрів України №391, від 30.03.1998р. «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля»..

4. С.П. Богомолов. Экология. Учебное пособие. М.: 2001.

5. С.Н. Бобылев. Экономика природопользования. М.:, 2002.

6. Ю.А. Злобін. Основи екології. К.: Лібра, 2000.

7. Т.А. Хоружая. Методы оценки экологической опасности. М.: ЭБМ-контур, 2002.

8. В.С. Джигирей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. К.: “Знання”, КОО, 2000.