Реферат: Екологічна етика журналу "The Ecologist" у контексті глобалізаційних процесів у соціальних комунікаціях

– розглянути роль соціально-комунікативних процесів у формуванні світової екологічної свідомості від античності до сучасності;

– з’ясувати стан вивчення проблеми на сучасному етапі;

– визначити зміст поняття „екологічна етика”;

– розглянути джерела й основні напрямки екологічної етики;

– представити загальну характеристику часопису як складової соціально-комунікаційної системи;

– дослідити фундамент, джерела, функції екологічної етики журналу „The Ecologist”;

– проаналізувати особливості деструктивного й творчого етапів екологічної етики видання;

– окреслити основні сфери суспільного життя, в межах яких формуються нові етичні принципи „The Ecologist”;

– проаналізувати зміст і специфіку етичних засад, пропонованих у журналі як підґрунтя екологічної свідомості.

Об’єкт дослідження - журнал „The Ecologist” як складова соціально-комунікаційної системи.

Предмет дослідження - екологічна етика видання.

Першоджерелом дослідження виступають матеріали журналу “The Ecologist”, а також тексти доповідей журналістів видання на екологічних форумах. Для аналізу в роботі залучено публікації „The Ecologist” за 1970–2001 рр. - період керування й активної участі в журналі редактора і засновника Е. Ґолдсміта. Протягом згаданого періоду у виданні превалювали аналітичні матеріали з екологічних проблем і концептуальні статті, що порушували філософські питання. Зміна у 2000 р. головного редактора позначилася на інформаційній політиці журналу, що виявилася насамперед у збільшенні обсягу новинарних публікацій, зникненні концептуальних статей, зменшенні кількості аналітичних матеріалів, більшій зосередженості на глобальній тематиці, а не на проблемах країн „третього світу”.

Методи дослідження. Складність дисертаційної теми, недостатній рівень опрацювання пов’язаних із нею проблем зумовлюють використання низки методів дослідження. Історико-генетичний метод дозволяє дослідити умови становлення і розвитку часопису в хронологічній послідовності. Описовий метод у поєднанні з аналітичним дає змогу охарактеризувати матеріали журналу „The Ecologist”, а також його ідейно-тематичне спрямування. Застосування системного методу дозволяє здійснити комплексне дослідження екологічної етики часопису як системи нормативних настанов, що визначають ставлення, поведінку, дії людини, спрямовані на довкілля.

Ступінь наукової розробки проблеми. Теоретико-методологічну базу роботи складають дослідження з теорії та історії соціальної комунікації Д. Белла, В.М. Березина, Ю.П. Буданцева, Л.М. Землянової, В.Ф. Іванова, М. Маклюена, А.З. Москаленка, Г.Г. Почепцова, А.В. Соколова, Г. Спенсера, О. Тоффлера, Ю. Хабермарса; зарубіжні й вітчизняні дослідження з екологічної етики Р. Атфілда, В. Є. Борейка, М. Горке, В.М. Грищенка, Б. Деволла, Д. Еренфельда, К. Інеди, Б. Каллікота, Х. Келдікот, М.М. Кисельова, В.Л. Кулініченка, О. Леопольда, Р. Неша, Т. Рігана, С. Рокфеллера, Х. Ролстона, Д. Сешнза, П. Сінгера, Д. Спенглера, П. Тейлора, А.В. Толстоухова, Л. Уайт, А. Швейцера; роботи з питань глобалізації Е.О. Азроянца, З. Бжезинського, І.О. Василенко, Ю.Г. Волкова, Д. Гелда, А.В. Левашової, Д. Медоуза, Н.М. Моісеєва, В.І. Пантіна, В.С. Полікарпова, С.Л. Удовика, В.М. Шейка, Ю.В. Яковця; праці зарубіжних і вітчизняних журналістикознавців Т.О. Беневоленської, О.О. Берлової, О.О. Бєлякова, В.Б. Колесникової, Л.О. Коханової, А.Л. Кочиневої, Д.О. Олтаржевського, Ш. Фрідман; роботи з екології В.О. Бокова, В.Г. Кононенка, І.І. Кравченко, А.В. Лущика, Н.М. Мамедова, В.І. Назарова, М.М. Саппи, О.І. Уткина, О.П. Федотова.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі:

– проаналізовано стан вивченості екологічної проблематики на сторінках періодичних видань у дослідженнях із соціальної комунікації;

– розглянуто роль соціально-комунікативних процесів у формуванні екологічної свідомості від античності до нових часів;

– здійснено аналіз окремого екологічного видання як засобу формування екологічного світогляду;

–простежено специфіку джерел та функцій екологічної етики журналу „The Ecologist”;

– досліджено особливості деструктивного та творчого етапів екологічної етики часопису;

– з’ясовано зміст і засади екологічної етики, запропонованих у виданні як основа екологічного світогляду;

– розглянуто особливості картини світу, представленої в журналі як альтернатива до сучасного суспільства.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані під час подальшого вивчення основних напрямків розвитку екологічної комунікації, у процесі дослідження особливостей комунікаційної культури суспільства, вивчення історії становлення екологічної журналістики як соціально-комунікаційного інституту тощо. Практичне значення передбачає використання висновків дисертаційного дослідження під час створення лекційних курсів з екологічної журналістики й екологічної комунікації, підготовки спецкурсів, семінарських занять, написання навчальних посібників, а також у подальших дослідженнях соціальних комунікацій.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні теоретичні положення й висновки, що характеризують новизну дослідження, отримані й сформульовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи викладено в доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції „Дискурс у комунікаційних системах” (Київ, 19–20 березня, 2005 р), І Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 26–30 вересня, 2005 р), Міжнародній науково-практичній конференції „Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 18–19 листопада 2005 р), Науковій конференції аспірантів філологічного факультету „Актуальні проблеми сучасної філології” (Харків, 31 березня 2006 р), ІІ Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 26–30 вересня, 2006 р), ІІІ Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 24–28 вересня, 2007 р); на засіданнях наукового семінару кафедри журналістики ХНУ імені В.Н. Каразіна.

Публікації. Результати дослідження викладено в семи наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України.

Структура роботи обумовлена її метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури (298 найменувань на 27 сторінках). Загальний обсяг роботи 195 сторінок, з них 168 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, охарактеризовано мету та завдання роботи, наукову новизну, визначено методологічні засади дослідження, його теоретичну та практичну цінність, викладено відомості про апробацію результатів розвідки.

Перший розділ "Історіографія проблеми" знайомить зі станом вивчення екологічної тематики в наукових працях із соціальної комунікації.