Реферат: Екологічні проблеми Світового океану
Наслідки розливів: для того, щоб відмити одного птаха, вкриту нафтовою плівкою, потрібно 2 людини, 45 хв. часу і 1.1 тис. літрів чистої води. Від подібних аварій страждає не тільки тваринний і рослинний світ. Серйозні збитки несуть місцеві рибалки, готелі та ресторани, а також туристичний бізнес. Національна Адміністрація США у справах Океану і Атмосфери стверджує, що нині наявні технології боротьби з великомасштабними розливами нафти поки малоефективні.
Пестициди: Пестициди становлять групу штучно створених речовин, які використовуються для боротьби зі шкідниками та хворобами рослин. Пестициди діляться на наступні групи: інсектициди - для боротьби зі шкідливими комахами, фунгіциди й бактерициди - для боротьби з бактеріальними хворобами рослин, гербіциди - проти бур'янистих рослин. У відкриті водойми вони можуть потрапляти зі стічними водами підприємств, які їх випускають, при авіаційної та наземної обробки сільськогосподарських угідь і лісів, з дощовими та талими водами, а також при безпосередній обробці відкритих водойм для знищення водоростей, молюсків, переносників захворювань людини і тварин, бур'янистих рослин. Вплив пестицидів на мешканців водних систем може проявлятися як у прямому токсичному дії (гостра або хронічна токсичність), так і побічно (зниження вмісту розчинного у воді кисню, зміна хімічного складу води, знищення водних комах і т. д.). Будучи поглиненими організмом-фільтратором (наприклад, одним з видів планктонних організмів), стійкі препарати можуть відкладатися в тканинах і потім потрапляти в організм риби. У подальших ланках харчового ланцюга дію речовин, що володіють кумулятивним властивістю, посилюється в кілька разів.
Особлива проблема - поширення пластикового сміття на поверхні морів і в смузі припливу й прибою. Відібравши проби води і піску в 200 точках, що належать 20 країнам, співробітники найбільшого в Японії Японського університету Nihon University виявили там значущі концентрації бісфенолу А (BPA). Концентрації шкідливої речовини становили від 0,01 до 50 мільйонних доль. Катсухіко Саїд і його колеги показали, що бісфенол-А може потрапити у воду та пісок і з полікарбонатів, дуже твердих пластиків, які, всупереч традиційним уявленням, розкладаються в звичайних умовах в океані. На питання, звідки ж узявся бісфенол А в океані, вчені відповідають - зі сміття. Тим Гаваями і Каліфорнією вже сформувався своєрідний потік сміття, нарікають японські дослідники. Тільки з японського узбережжя щорічно в море змивається 150 тисяч тонн сміття - величезна купа.
Синтетичні поверхнево-активні речовини: детергенти (СПАР) належать до великої групи речовин, що знижують поверхневий натяг води. Вони входять до складу синтетичних мийних засобів (СМС), широко застосовуваних у побуті та промисловості. Разом зі стічними водами СПАР попадають у материкові води й морське середовище.
Важкі метали (ртуть, свинець, кадмій, цинк, мідь, миш'як): водойми важкі метали надходять зазвичай із стоками гірничодобувних і металургійних підприємств, а також підприємств хімічної та легкої промисловості і через атмосферу. Для морських біоценозів найбільш небезпечні ртуть, свинець і кадмій.
В даний час побутова каналізація в більшості випадків не відповідає сучасним санітарним вимогам, тоді як її заміна і пристрій потужних очисних споруд стоять надзвичайно дорого. Коли міська каналізація перестає справлятися з потоком відходів і поряд з великими містами утворюється заражена вода, каналізаційні труби намагаються відвести якомога далі в море. Звичайно, подібна міра до певної міри позбавляє мешканців міста від міазми, але проблема цим способом не вирішується, так як надходження відходів, що забруднюють океан, продовжується з колишньою інтенсивністю. Правда, слід визнати, що для знову споруджуваних великих промислових підприємств очисні споруди зазвичай плануються і створюються.
2.2 Виснаження ресурсів
Кількісне виснаження водних ресурсів. Людство повинно радикально переглянути стратегію споживання води, в іншому випадку йому загрожує небезпека її глобального дефіциту - до такого висновку прийшли експерти Стокгольмського міжнародного водного інституту (SIWI) і Організації ООН з продовольства і сільського господарства (FAO). Найсерйознішою загрозою водної безпеки аналітики називають нераціональне використання продуктів харчування, на виробництво яких іде до 40% споживаної людством прісної води. В даний час від нестачі води страждає близько 1,5 млрд жителів землі, а до 2050 року їх число, за прогнозами, може зрости до 3,5 млрд. Вже зараз ряд відносно розвинених країн, в числі яких Бразилія, Туреччина, Японія, Китаю та Італія, змушені імпортувати воду для потреб свого сільського господарства, і передумов для поліпшення ситуація поки що не видно. Більш того, дефіцит води вже в найближчі роки може перетворитися в економічний чинник - у ряді країн можуть бути згорнуті цілі галузі промисловості, потреби яких у воді будуть перевершувати можливості даних держав. Нестача води в пустельних регіонах, швидше за все, викличе інтенсивну міграцію населення.
У 2006 році в Москві середньодобове споживання питної води на одного жителя склало 280 літрів на добу (в кінці дев'яностих років - 450 літрів). Для порівняння: один житель Копенгагена споживає близько 185 літрів води на добу; житель Лондона - 170, житель Парижа - 167 літрів.
За оцінками експертів Департаменту ООН з економічних і соціальних справ, втрачено близько половини водно-болотних угідь Землі, а понад 20 відсотків з 10 000 відомих прісноводних видів зникли або опинилися під загрозою або на межі зникнення.
Виснаження морських біологічних ресурсів. Серед мешканців морить під загрозою зникнення учені називають акул і морських лисиць (скат), які схильні до надмірної ловлю. Причому, з мешканцями прісних річок справа йде не краще - близько 56% з 252 прісних риб Середземномор'я на межі зникнення. На 2006, Червоний Список ІУКН описує 1173 різновиди риб, що знаходяться під загрозою зникнення. Виснаження рибних запасів у кінцевому рахунку викликає крах чисельності, так як кількість нового покоління риб не покриває кількість виловлених. За останні роки в північній частині Атлантики промислові запаси тріски, хека, морського окуня і камбали скоротилися на цілих 95 відсотків, у зв'язку з чим лунають заклики вжити термінових заходів. Схоже, що загальносвітові улови риби досягли свого піку. Прогнози вказують, що до 2030 року середнє статистичне споживання риби впаде до 11 кг / людини.
Ключове напруга і на прісноводних і на морських екосистемах - деградація середовища проживання, включаючи водне забруднення, будівля дамб, видалення води для використання людьми, і введенням екзотичних різновидів. Прикладом риби, яка стала підданої небезпеці через зміни середовища проживання, - блідий осетер, північноамериканська прісноводна риба, що живучи в річках, які були всі змінені людською діяльністю. Виснаження морських рибних запасів негативно впливає не тільки на забезпечення продовольчої безпеки та економічний розвиток цілого ряду країн, а й негативно позначається на біологічно складної підводної екосистемі.
Головна стратегія, якої мають дотримуватися всі країни, полягає в помітному скорочення або тимчасове припинення рибальства а спустошених зонах, прийняттю термінових заходів з відновлення морської екосистеми і поліпшенню природних умов проживання.
3. Охорона Світового океану
Світовий океан являє собою об'єкт міжнародної охорони.
З метою охорони Світового океану прийнято цілу низку багатосторонніх і регіональних угод.
Конвенція ООН з морського права 1982 р. (ст. 192) зобов'язує держави захищати та зберігати морське середовище. Держави повинні вживати всі заходи, необхідні для забезпечення того, щоб діяльність під їх юрисдикцією або контролем не завдавала шкоди іншим державам і їх морський середовищі шляхом забруднення. Ці заходи відносяться до всіх джерел забруднення морського середовища. Згідно зі ст. 207 Конвенції ООН з морського права 1982 р. держави повинні приймати закони і правила для запобігання, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища, що знаходяться на суші джерел, у тому числі річок, естуарії, трубопроводів і водоотводяшіх споруд, беручи до уваги узгоджені в міжнародному порядку норми, стандарти та рекомендовані практику і процедури. Держави прапора судна і держави порту зобов'язані забезпечити виконання національних та міжнародних правил щодо запобігання забрудненню Світового океану. На держави покладається виконання їхніх міжнародних зобов'язань щодо захисту і збереження морського середовища. Вони несуть відповідальність згідно з міжнародним правом.
Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення з суден 1973 р. (з наступними поправками) містить техніко-юридичні норми для запобігання забруднення моря не тільки нафтою, але й іншими шкідливими речовинами, які перевозяться на судні чи утворюються в процесі їх експлуатації. Конвенція забороняє скидання в море всіх видів пластмас, включаючи синтетичні троси, риболовні сіті і пластмасові мішки для сміття. Конвенція передбачає: а) заборону на скидання і забруднення Світового океану з будь-яких судів, за винятком військових кораблів і суден, що використовуються на державній некомерційній службі; б) заборона на будь-який скидання в море нафти і нафтоводяної суміші з суден; в) встановлення особливих районів з жорстким режимом, де скидання небезпечних речовин повністю і в категоричній формі заборонено.
Конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення нафтою, і Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969р. У першій Конвенції сказано про необхідні заходи з усунення аварійних ситуацій та правах прибережного держави на застосування примусових заходів з ліквідації аварії, а в разі якщо є загроза забруднення узбережжя, воно може навіть потопити судно, винну у створенні такої ситуації. Друга Конвенція присвячена відповідальності та відшкодування збитків у випадку аварії судна, що призвела до забруднення нафтою морського узбережжя. Згідно зі ст. 2 Конвенції (у редакції 1992р.) Власник судна з моменту інциденту або, якщо інцидент складається з низки пригод, з моменту першої пригоди несе відповідальність за будь-який збиток від забруднення, заподіяну судном в результаті інциденту.
Конвенція по запобіганню забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів 1972р. Одним з згубних явищ, що сприяють не тільки забруднення, а й отруєння Світового океану, є використання деякими країнами його морського дна для захоронення радіоактивних відходів та відпрацьованого сировини хімічного виробництва. Це не лише завдає непоправної шкоди тваринному та рослинному світу океану, а й отруєні води його стають небезпечними для існування самої людини. Для запобігання подібної злочинної практики і була прийнята ця Конвенція.
Доповненням до вищевказаних багатостороннім (універсальним) конвенцій є: Конвенція по захисту морського середовища району Балтійського моря 1992р.; Конвенція про охорону Середземного моря від забруднення 1976р.; Конвенція про охорону морського середовища та прибережних зон південно-східній частині Тихого океану 1981р.; Регіональна конвенція з охорони морського середовища Червоного моря і Аденської затоки 1982; Конвенція про охорону та освоєнні морського середовища Великого Карибського району 1983р.; Конвенція з охорони морського середовища Північно-СхідноїАтлантики 1992р. і т.д.
В даний час діє більше 100 універсальних та регіональних договорів з охорони живих морських ресурсів і регулювання рибальства.
Крім універсальних договорів державами укладено більше 100 регіональних і двосторонніх конвенцій та угод щодо збереження живих ресурсів та управління ними, наприклад: Конвенція про майбутнє багатостороннє співробітництво з рибальства в північно-західній частині Атлантичного океану 1978р., Конвенція про охорону морських живих ресурсів Антарктики 1980р., Конвенція про охорону лосося в північній частині Атлантичного океану 1982р. Ці та інші конвенції містять перелік зобов'язань держав щодо збереження живих морських ресурсів у відповідній акваторії Світового океану.
Норми і правила по охороні міжнародних водних систем містяться також у Європейській конвенції про захист прісної води від забруднення 1969р., Європейської конвенції про захист міжнародних водотоків від забруднення 1974р. та ін
Висновок
Світовий океан має виняткове значення в життєзабезпеченні Землі. Океан - це "легені" Землі, джерело харчування населення земної кулі і зосередження величезних багатств корисних копалин. Але науково-технічний прогрес негативно позначився на життєздатності океану - інтенсивне судноплавство, активізація видобутку нафти і газу у водах континентального шельфу, скидання в моря нафтових і радіоактивних відходів призвели до тяжких наслідків: до забруднення морських просторів, до порушення екологічної рівноваги в Світовому океані.
В даний час перед людством стоїть глобальне завдання - терміново ліквідувати збитки, завдані океану, відновити порушену рівновагу і створити гарантії збереження його в майбутньому. Нежиттєздатний океан згубно позначиться на життєзабезпеченні всієї Землі, на долі людства.Знищення планктону, риб та інших мешканців океанських вод - далеко не всі. Збиток може бути набагато більшим.
Адже у Світового океану є загальнопланетарну функції: він є потужним регулятором вологообороту і теплового режиму Землі, а також циркуляції її атмосфери. Забруднення здатні викликати досить істотні зміни всіх цих характеристик, життєво важливих для режиму клімату й погоди на всій планеті. Симптоми таких змін спостерігаються вже сьогодні. Мертвий океан - мертва планета, а значить, і все людство.
Хочеться ще раз нагадати, що будь-який кинутий у море поліетиленовий пакет або станіолевая упаковка від плитки шоколаду лягають на дно і відбирають у мешканців моря частина їх життєвого простору. Всі повинні зрозуміти, що, виливаючи в струмок відро залишилася після прання води з синтетичним миючим засобом, ми не тільки замутняем воду чистого гірського потоку, але сприяємо забруднення всього Світового океану.