Реферат: Екологічний стан атмосфери
У Південному економічному районі розташовано 372 хімічно небезпечних об'єкти, з них: 25 об'єктів І ступеня хімічної небезпеки, 20-11, 327-ПІ та IV ступенів небезпеки. На них зберігається 80643,5 т СДОР, з них 856,5 т хлору та 79563 т аміаку. Сумарна площа зон хімічного зараження місцевості внаслідок аварій на цих об'єктах становитиме 18441,5 км2 . В імовірних зонах хімічного зараження місцевості в межах регіону проживає 4586,1 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 1065 тис. чол.
У Подільському економічному районі розташовано 111 хімічно небезпечних об'єктів, на яких зберігається 5845,1 т СДОР. При викиді СДОР в навколишнє середовище сумарна площа хімічного забруднення місцевості становитиме 96,3 км2 . В імовірній зоні хімічного зараження в межах регіону проживає 406,3 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження опиниться 117,9 тис. чол.
У Поліському економічному районі розташовано 177 хімічно небезпечних об'єктів, на яких зберігається 6643,6 т сильнодіючих отруйних речовин, з них 148,7 т хлору та 9113 т аміаку. Сумарна площа зони хімічного забруднення місцевості внаслідок аварій на цих об'єктах становитиме 519,2 км2 . В імовірних зонах хімічного забруднення місцевості проживає 802,8 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 58 тис. чол.
У Придніпровському економічному районі розташовано 235 хімічно небезпечних об'єкти, з них 11 об'єктів віднесено до І, 7 — II, 116 — III та 101 до IV ступенів хімічної небезпеки. На цих підприємствах зберігається 56506 т СДОР, з них 1369,2 т хлору та 39149 т аміаку. Сумарна зона хімічного забруднення місцевості перевищує 16121 км2 . В імовірних зонах хімічного забруднення проживає 4609,7 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 1412,8 тис. чол.
У Одному економічному районі розміщено 291 хімічно небезпечний об'єкт, з них 5 — віднесено до І- II та 281 — Ш ступенів хімічної небезпеки. На них зберігається 25649 т СДОР, з них 1673 т хлору та 19311 т аміаку. Внаслідок аварій на цих підприємствах з викидом СДОР у навколишнє середовище сумарна площа зон хімічного забруднення місцевості становитиме 7220 км2 . В імовірних зонах хімічного забруднення місцевості в межах регіону проживає 3646,3 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 1826,5 тис. чол.
У Центральному економічному районі розташовано 183 хімічно небезпечних об'єкти, з них 18 об'єктів віднесено до І-ІІ та 165 — ІІІ-ІУ ступенів хімічної небезпеки. На цих об'єктах зберігається 15912,2 т СДОР, з них 445,3 т хлору і 11666,7 т аміаку. Сумарна площа зон хімічного забруднення місцевості внаслідок аварій на цих об'єктах з викидом СДОР за межі промислових майданчиків становитиме 1498,8 км2 . В імовірних зонах хімічного забруднення місцевості проживає 3461 тис. чол., з них в осередках хімічного ураження може опинитися 2527,3 тис. чол.
8. Яка роль у забрудненні атмосфери належить автотранспорту?
Одне з провідних місць у забрудненні атмосфери належить автотранспорту — понад третину усього обсягу викидів забруднюючих речовин в Україні, а в деяких містах більше, ніж половину. Так, у Чернівцях — 75%, Києві та Вінниці — 77%, Львові — 79%, Івано-Франківську і Луцьку — 83%, Ялті, Полтаві та Хмельницькому — 88%, Ужгороді та Євпаторії — 91% від загальної кількості викидів. Понад 40% оксиду вуглецю, 40% вуглеводів і близько 30% оксидів азоту від загальної кількості цих речовин, які потрапляють у повітря належить різним видам транспорту.
1.9. Який екологічний стан у столиці України?
Велику стурбованість викликає неблагополучна в екологічному відношенні столиця України. Так, Київ, який по суті не має металургійної і видобувної промисловості, за загазованістю повітря, в тому числі й автотранспортом, попереду таких промислових центрів, як Запоріжжя, Кривий Ріг, Харків, Макіївка, Комунарськ. Індекс забруднення в. Києві у 6 разів вищий, ніж у Львові. Кількість викидів продуктів промисловості й транспорту (насамперед, сірковуглецю, діоксиду азоту, фенолу й аміаку) постійно зростає і досягла вже 330 тис. т на рік. З-понад 40 тис. промислових підприємств і об'єктів міста лише третина має очисні споруди. Серед злісних отруювачів повітря — 5 гігантських ТЕЦ і десятки районних котелень із застарілою системою очищення (об'єднання «Київенерго»), виробничі об'єднання «Хімволокно», «Київпромарматура», заводи «Більшовик», «Вулкан», фанерний, хімічний, медпрепаратів, Дарницький вагоноремонтний, м'ясокомбінати та багато інших. Відсутність очисних споруд на зливовій каналізації призвела до загибелі річок (Либідь, Почайна, Дарниця, Сирець, Нивки). Один лише завод хімікатів робить агресивні викиди в Дніпро в обсязі 6 тис. м3 на добу.
10. Яка якість атмосферного повітря в Україні?
Державний комітет з питань гідрометеорології (Гідромет) регулярно здійснює моніторинг 54 великих та малих міст. 13 агломераційних виробництв, зосереджених переважно у Донецько-Придніпровському промисловому регіоні, характеризуються високим рівнем викидів в атмосферне повітря не тільки класичних забруднювачів, але й специфічних канцерогенних речовин.
Загалом протягом останніх декількох років щорічні концентрації пилу, оксидів азоту, діоксиду сірки та оксиду вуглецю зменшилися разом із рівнем забруднення. Все ж вони часто перевищують граничне допустимі концентрації (ГДК), українські стандарти якості атмосферного повітря в 1,1-3,2 рази, залежно від речовини та міста. Перевищення діоксиду азоту спостерігалося майже у всіх великих містах; в Єнакієвому зафіксовано найбільше перевищення — у 3,2 рази більше від ГДК.
Ситуація щодо токсичних забруднювачів повітря значно гірша. Їх річна концентрація перевищує річні значення стандартів в декілька разів у більшості великих міст, зокрема для формальдегіду (максимуму 8,5 рази в Одесі), для бенз(а)пірену (7,2 рази в Донецьку), для фенолу (3,8 рази в Єнакієвому та Горлівці) та для аміаку (3,4 рази, також у Горлівці). Більшість короткострокових концентрацій важких металів також перевищують ГДК, наприклад, ГДК для міді перевищувалася в 11,6 разу у Дніпродзержинську. Загалом, із двох проведених щорічних вимірювань різних забруднювачів на території України принаймні одне з них перевищує ГДК. Головним чином це спостерігається для токсичних забруднювачів повітря.
Якщо дані вимірювань порівняти зі стандартами, відображеними в Рекомендаціях ВООЗ щодо якості повітря в Європі, то якість повітря стосовно класичних забруднювачів, за винятком оксидів азоту, поліпшується. Показники щодо 80 та СО знаходяться в межах значень відповідно до Рекомендацій, оскільки стандарти ВООЗ для цих речовин менш суворі. Проте, коли йдеться про специфічні та токсичні забруднювачі, то навіть стандарти ВООЗ перевищуються майже у всіх великих містах України. Найгірша загальна ситуація спостерігається в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Кривому Розі, Львові, Маріуполі, Одесі та Запоріжжі.
11. Які чинники забруднення повітря?
Зараз найбільший тиск створює енергоємна важка індустрія, включаючи промислові заводи та інші підприємства, де використовуються процесами згорання, а також забруднення повітря транспортом. Великомасштабні промислові комплекси, на яких не проводили реструктуризації з часів здобуття незалежності, роблять значний внесок у всі екологічні проблеми, включаючи забруднення повітря. Енергоємність виробництва, вища у декілька разів (9) від середньої за ОЕСР, у поєднанні з низькою енергетичною ефективністю, неощадливим менеджментом інших природних ресурсів та поганим адміністративно-господарським управлінням і технічним обслуговуванням посилюють тиск на довкілля.
Особливе занепокоєння викликає традиційний енергетичний сектор, який постачає 67,5% від загального обсягу теплової енергії та 50% електроенергії. Вік більшості засобів виробництва електроенергії в цьому секторі перевищує 25 років. Хоч природний газ і домінує в первинному енергетичному споживанні, все ж спалюються значні обсяги важкого мазуту та низькоякісного вугілля, причому жоден з котлів не має вторинних заходів контролю для скорочення викидів 80х, N02 та інших газів.
Більшість джерел забруднення розташовані близько або навіть у межах густонаселених територій, населення яких потерпає від забруднення. Там же постійно постає кількість дорожніх транспортних засобів, починаючи з середини 90-х років. Парк старих автомобілів залишається переважно неконтрольованим, а низькоякісний етилований бензин до цього часу продається на ринку (до 17% за офіційними даними), часто змішаний з не етилованим бензином на заправних станціях. На даному етапі різниця в ціні створює сприятливі умови для використання у вигляді пального стислого газу, але в компаній немає коштів для інвестування в розвиток транспортних засобів, що використовують стислий газ.
12. Яка результативність національної екологічної політики в контексті Кіотського протоколу?
Кіотський протокол надав можливість застосування ринкових механізмів міжнародного співробітництва для вирішення національних і глобальних екологічних проблем. «Гнучкі механізми», передбачені у Кіотському протоколі, — торгівля квотами на викиди парникових газів, проекти спільного впровадження (СВ), проекти механізму чистого розвитку — відпрацьовуються в Україні на рівні окремих підприємств і регіонів (Запоріжжя). Відпрацювання цих механізмів відкриває перспективу впровадження ринкового механізму торгівлі квотами із залученням значних фінансових ресурсів (іноземні та внутрішні) для модернізації вітчизняної промисловості, сталого ведення сільського і лісового господарств, програм з ефективного використання енергії та ресурсів тощо.
Кіотський протокол вимагає від України не перевищувати рівня викидів 1990 року протягом 2008-2012 років. Зважаючи на існуючі прогнози розвитку економіки України, викиди парникових газів у період до 2012 чи навіть до 2020 року не досягнуть рівня викидів у 1990-му. Таким чином, в Україні відсутня нагальна необхідність скорочувати фактичні викиди парникових газів, що виключає потребу у фінансових ресурсах.
Більше того, Україна буде мати надлишкові квоти на викиди парникових газів, які вона зможе продавати на міжнародному ринку. Обсяг потенційних інвестицій за механізмом СВ може бути значним, оскільки Україна може здійснювати заходи зі зменшення викидів парникових газів за рахунок менших витрат, ніж країни Європейського союзу, Канада чи Японія, для яких виконання зобов'язань щодо скорочення викидів тільки за рахунок внутрішніх зусиль є практично неможливим. Отже, країни, де вартість скорочення викидів висока, зацікавлені в реалізації проектів СВ в Україні.
Дані економічних прогнозів, зроблених на основі міжнародних економічних моделей, свідчать про те, що питома вартість скорочення викидів парникових газів в індустріальне розвинених країнах знаходиться в діапазоні від 50 до 500 доларів США за тонну СОг. Для порівняння: вартість зниження тонни СО2 в Україні коштує лише 5-20 доларів США.
У 2010 році потенційні можливості України щодо продажу квот на викиди парникових газів прогнозуються на рівні 257-367 млн. т СОз еквівалента, а у 2020 році — 147-293 млн. т СО з еквівалента.
За оцінками міжнародних дослідницьких установ, Україна матиме можливість продати 50% своїх надлишкових квот на викиди парникових газів за ціною 3-6 доларів США за тонну (Юз-еквівалента. Це може забезпечити надходження в Україну до 2012 року від 500 млн. до 1 млрд. доларів США.
Що стосується механізму СВ, то Міжурядова група експертів зі зміни клімату передбачила такі типи проектів:— енергетика: перехід на використання видів палива з меншим вмістом вуглецю, відновлювані та альтернативні джерела енергії, підвищення енергоефективності, зниження супутніх викидів тощо;
— промислові процеси (виключаючи викиди від виробництва енергії): заміна матеріалів, процесів або обладнання, поліпшення систем поводження з відходами, утилізація відходів тощо;
— сільське господарство: управління продуктивністю тваринництва, системами поводження з гноєм, покращання структури сільськогосподарських культур, оптимальне використання добрив та перехід на інші види добрив тощо;
— землекористування та лісове господарство: відновлення, насадження та збереження лісів та їх оптимальне використання, захист від пожеж тощо;
— заходи зі зменшення викидів парникових газів на транспорті;
— відходи: управління системами поводження з твердими побутовими відходами та стічними водами, утилізація сміттєзвалищного газу тощо.
13. У чому полягають основні завдання управління в галузі охорони повітря?
Конституція України 1996 р. містить положення про право на безпечне життя та здорове довкілля (див. розділ 1). « Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» були прийняті у 1998 році Парламентом. На першому етапі їх виконання (1997-2000 рр.) розробляються законодавство і нормативно-правові документи та впроваджуються певні невідкладні заходи (див. також розділ 1).